"05" вересня 2011 р. № 19622/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів Олендера І.Я., Носа С.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора АП Тисменицького ВДАІ Максиміва Дмитра Васильовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-
В лютому 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора АП Тисменицького ВДАІ Максиміва Д.В., в якому просив поновити пропущений строк для оскарження постанови, визнати дії інспектора Максиміва Дмитра Васильовича протиправними, скасувати постанову та закрити справу в зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2010 року позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора АП Тисменицького ВДАІ Максиміва Дмитра Васильовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення від 19.01.2010 р. - залишено без руху, надавши позивачу строк до 11 березня 2010 року для виправлення вказаних недоліків та роз'яснивши, що у випадку невиконання вимог даної ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Ухвала мотивована тим, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 106 КАС України, а саме: позивачу слід конкретизувати позовну заяву і представити до матеріалів справи оригінали всіх документів, а не копії.
Не погодившись з такими рішеннями суду, його оскаржив позивач, який в апеляційній скарзі, покликаючись на необґрунтованість та незаконність винесеної ухвали, та що при винесенні оскаржуваної ухвали були порушені норми матеріального та процесуального права, просить таку скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ст. 106 КАС України не передбачає подання оригіналів документів.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1-2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ч.2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України - ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Процесуальним засобом реалізації вказаного вище права у адміністративному судочинстві є звернення до адміністративного суду із письмовою позовною заявою.
Вимоги, яким повинна відповідати позовна заява, встановлені ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України. Пунктом 4 ч.1 вказаної статті встановлено, що позивачем у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Згідно ч.1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначається недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Тому, приймаючи оскаржувану ухвалу від 19.02.2010 року судом першої інстанції не враховано, що звертаючись у суд із адміністративним позовом, позивач вправі самостійно визначати зміст позовних вимог та обґрунтовувати їх будь-якими фактами матеріально-правового чи іншого характеру, які, на його думку, свідчать про порушення його прав, свобод чи законних інтересів.
Суд першої інстанції залишив поза увагою, що Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює жодних вимог до викладеного у позовній заяві змісту позовних вимог та обставин, якими вони обґрунтовуються та необхідності їх конкретизувати.
Згідно частини 2 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. Проте зазначеною законодавчою нормою не передбачену обов'язку позивача надавати оригінали всіх документів.
Приймаючи ухвалу від 19.02.2010 року, судом першої інстанції не враховано вказаних положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства щодо покладення обов'язку доказування правомірності дій на відповідача та можливості витребування необхідних доказів від нього та ст. 137 КАС України щодо можливості змінити чи уточнити заявлені позовні вимоги та безпідставно зобов'язано позивача надати докази та змінити чи уточнити заявлені позовні вимоги.
Відтак, суд першої інстанції зобов'язаний був врахувати, що з огляду на вимоги ст.106 КАС України позивачем було подано позовну заяву, що таким відповідала, а тому законних підстав для залишення позовної заяви без руху в порядку ст.108 КАС України не було.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушення судом норм процесуального права та підлягає скасуванню з направленням справи на продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії прийняття позовної заяви.
Щодо вимоги апелянта про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, то норма ст. 199 КАС України не передбачає можливості винесення такого рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу, а відтак відповідна вимога задоволенню не підлягає.
Зважаючи на викладене та керуючись ст. ст. 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 202, п. 6 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2010 року про залишення позовної заяви без руху усправі № 2а-213/10 скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора АП Тисменицького ВДАІ Максиміва Д.В. про скасування постанови про адміністративне правопорушення направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя І.Я. Олендер
суддя С.П. Нос