01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.09.2011 № 6/94-15/112
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Отрюха Б.В.
За участю представників:
від позивача ОСОБА_1. - представник за дов.,
від відповідача ОСОБА_2 . - представник за дов.,
розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2011
у справі № 6/94-15/112 (суддя Хоменко М.Г.)
за позовом Малого приватного підприємства фірма „Фріз”
до Міністерства оборони України в особі департаменту будівництва Міністерства оборони України
про стягнення 184 653,88 грн.
Мале приватне підприємство „Фріз” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України в особі департаменту будівництва Міністерства оборони України про стягнення 184 653,88 грн. заборгованості за Договором №9/1-0-15П від 20.06.2000, в тому числі 121 719,90 грн.- основного боргу, 55 193,48 грн.- інфляційного збільшення суми боргу, 7 740,50грн.- 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не належним чином виконані зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за договором № 9/1-0-15П генерального підряду на реконструкцію казарми під житловий будинок з мережами та благоустроєм в м.Стрий по вул. Гайдамацькій для військовослужбовців Сил ППО України та членів їх сімей від 20.06.2000.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2010 у справі № 6/94 позов Малого приватного підприємства фірми „Фріз” задоволено частково та постановлено стягнути з відповідача 176 296,51 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 7740,50 грн. 3% річних, а також судові витрати, в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2010 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2011 касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 у справі №6/94 скасовано, справу направлено на новий розгляд.
Підставою для скасування судових рішень стало те, що колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами не розмежовані ознаки спірного правовідношення у справі № 19/102 господарського суду Львівської області та у справі № 6/94.
Під час нового розгляду справи присвоєний новий номер - № 6/94-15/112.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2011 у справі № 6/94-15/112 позовні вимоги задоволено частково, на підставі рішення суду з Міністерства оборони України в особі департаменту будівництва Міністерства оборони України на користь Малого приватного підприємства „Фріз” стягнуто 121 719,90 грн. основного боргу, 54 576,61 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 7 740,50 грн. три відсотки річних, 1 840,37 грн. державного мита та 235,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 6/94-15/112 мотивовано тим, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 121 719,90 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, відтак, підлягає до стягнення. Що стосується заперечень відповідача про відсутність заборгованості у зв'язку з наявністю рішення господарського суду Львівської області у справі № 19/102 від 20.02.2008, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2008, то вищезазначені рішення чітко встановлюють розмір заборгованості відповідача перед позивачем, яка виникла до 2004 року, тоді як позовні вимоги у даній справі стосуються стягнення заборгованості за період 2005-2008 років.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство оборони України звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2011 у справі № 6/94-15/112 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вищезазначене рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що на підставі рішення господарського суду Львівської області від 20.02.2008 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2008 у справі № 19/102 відповідач має зобов'язання перед позивачем лише в частині передачі квартир та грошових зобов'язань не має.
Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, у поясненнях суду просив позовні вимоги задовольнити.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, пояснення на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
20.06.2000 між військовою частиною А -1206 (правонаступник - Західне Управління капітального будівництва Міністерства оборони України) (замовником) та малим приватним підприємством фірма “Фріз” (підрядником) було укладено договір №9/1 -0-15 П генерального підряду на реконструкцію казарми під житловий будинок з мережами та благоустроєм в м. Стрий по вул. Гайдамацькій, для військовослужбовців Сил ППО України та членів їх сімей (далі -Договір).
Предметом Договору визначено, що підрядник в межах договірної ціни, проіндексованої з урахуванням рівня інфляції на момент розрахунків, виконує власними і залученими силами та засобами всі передбачені замовником роботи, здає об'єкт в експлуатацію замовнику у відповідності до цього (п. 2.1 Договору).
Згідно з п. 3.1 Договору договірна ціна об'єкту визначається розрахунком та протоколом погодження договірної ціни.
Відповідно до п. 8.1 Договору підрядник залучає для виконання спеціальних робіт субпідрядні організації та координує роботу на майданчику.
15.06.2005 між замовником, підрядником та Міністерством оборони України було укладено додаткову угоду № 8/114 до Договору, відповідно до якої Міністерство оборони України взяло на себе функції з часткової оплати за будівельно-монтажні роботи з продовження будівництва будинку і передало замовнику всі права щодо виконання функцій замовника з будівництва об'єкту.
14.03.2006 на виконання вимог наказу Міністра оборони України від 28.12.2005 № 772 “Про деякі питання організації будівництва житла” між замовником, підрядником та Міністерством оборони України було укладено додатковий договір № 10-0605 до Договору, яким було проведено зміну сторони договору, а саме: Міністерство оборони України прийняло на себе всі права і функції замовника будівництва житлового будинку АДРЕСА_1
Тобто з 14.03.2006 начальник Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони діяв на підставі довіреності від імені Міністерства оборони України, про що підрядника було повідомлено листом від 24.03.2006 №196.
В ході виконання Договору, у зв'язку з відсутністю фінансування, замовник неодноразово звертався до підрядника з проханням виконати та оплатити замість замовника роботи за Договором, що підтверджується доказами, доданими до матеріали справи.
Так, підрядником було проведено оплати за видачу технічних умов - 280,18 грн.; за хлорування води по об'єкту - 1053,45 грн.; розроблення архітектурно планувального завдання - 208,20 грн.; за погодження проекту по газифікації об'єкту -101,92 грн.; за ремонт ГРП згідно технічних умов - 8037,60 грн.; за прийомку газових приладів - 2943,94 грн.; за технічне обслуговування газопроводу - 85,98 грн.; за приєднання об'єкту до електричних мереж - 625,58 грн.; за повірку та пломбування електричних лічильників по даховій котельні -63,60 грн.; за спожитий газ при пусконалагоджувальних роботах по даховій котельні -2798,01 грн.; за виготовлення проекту та встановлення загального теплового лічильника на даховій котельні - 10191,46 грн.; виготовлення проекту та встановлення газового коректора на даховій котельні - 4398,00 грн.; за газовий коректор для дахової котельні - 8197,20 грн.; електричний лічильник для дахової котельні - 585,00 грн.; за реле тиску газу для дахової котельні - 612,60 грн.; пусконалагоджувальні роботи по даховій котельні - 45853,20 грн., що разом складає 86035,92 грн.
Виконання робіт за Договором, а саме: будівництво 46-квартирного житлового будинку після переобладнання казарми (шифр 9/03) закінчено в 2007 році. Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 10.01.2007 № 3 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта.
Свої зобов'язання по Договору підрядник виконав в повному обсязі.
Замовник оплату виконаних підрядником та прийнятих ним робіт здійснював частково, внаслідок чого його заборгованість на день розгляду справи становить 121719,90 грн., з яких 81281,16 грн. по актах виконаних робіт за Договором (рахунок на оплату від 17.09.2007), 40438,74 грн. по роботах, оплачених підрядником за замовника (рахунок на оплату № 2/10тех від 30.10.2007).
Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 121719,90 грн. не сплачена.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 3 пункту 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. №1764 кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання всіх передбачених договором (контрактом) робіт та підписання акту державної (робочої) комісії з прийняття об'єкта в експлуатацію, затвердженого в установленому порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 121719,90 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу та відсотків по кредиту підлягають задоволенню.
Твердження відповідача про відсутність заборгованості правомірно не прийняті судом першої інстанції та не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки в рішенні господарського суду Львівської області по справі № 19/102 від 20.02.2008, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2008, на яке посилається відповідач, зазначено наступне: «Роботи були виконані до 01.01.2004 року за власні внески МПП фірма «Фріз», не підлягали оплаті грошовими коштами. Згідно з Договором на вартість власних внесків позивачу підлягало передачі певна кількість квартир», що рішенням господарського суду Львівської області по справі № 19/102 було і присуджено виходячи з розрахунку площі квартир, що підлягала передачі позивачу на підставі опосередкованої вартості спорудження житла в перерахунку на один квадратний метр по Львівської області в межах суми заявленої заборгованості.
Крім того, у вищезазначеному рішенні також зазначено: «Проплати здійснені Відповідачем-1: Західним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України, м.Львів та Відповідачем-2: Міністерством оборони України, м.Київ на користь позивача, згідно призначенням платежів, були здійснені за роботи, які виконувались Позивачем після 01.01.2004.
Отже, у зазначених рішеннях встановлено, що проведені роботи МПП „Фріз” були зараховані судом станом на 01.01.2004, з розрахунку цих сум було визначено площу квартир для розрахунку з позивачем.
Таким чином, вищезазначеними рішеннями та постановами судів чітко було визначено розмір заборгованості відповідача перед позивачем, яка виникла до 2004 року, тоді як позовні вимоги у даній справі стосуються стягнення заборгованості за період 2005 -2008 роки.
Крім цього, відповідач підтвердив виконання позивачем підрядних робіт в період з 2005-2008 роки, про що свідчать Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-3), Акти приймання виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-1в), підписаних сторонами, а також часткова їх оплата.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунку суду з відповідача підлягають до стягнення три проценти річних в сумі 7740,50 грн. та збитки від інфляції в сумі 54576,61 грн.
У задоволенні вимог про стягнення індексу інфляції в сумі 616,87 грн. судом правомірно відмовлено.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду по даній справі є законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до законодавства та матеріалів справи, підстав для його зміни чи скасування не вбачається. Апеляційна скарга відповідача - Міністерства оборони України є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2011 у справі № 6/94-15/112 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2011 у справі № 6/94-15/112 без змін.
Матеріали справи № 6/94-15/112 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Михальська Ю.Б.
Судді Тищенко А.І.
Отрюх Б.В.