01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.09.2011 № 40/212
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дзюбка П.О.
суддів: Сотнікова С.В.
Суліма В.В.
при секретарі:
за участю секретаря: Карпюк О.С.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. ( довіреність від 10.08.2011р.)
від відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу
Приватного підприємства «Транссервіс»
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 26.07.2011р.
у справі № 40/212 (суддя: Пукшин Л.Г.)
за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «Елемент Лізинг»
до Приватного підприємства «Транссервіс»
про стягнення коштів в сумі 78282,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року у справі № 40/212 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, Приватного підприємства «Транссервіс» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року у справі № 40/212 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 року відкрито апеляційне провадження у справі № 40/212 та призначено до розгляду на 20.09.2011 р.
20.09.2011р. у судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як вбачається з матеріалів справи відповідач був повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2008р. між позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоотримувач) було укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив-0192/ДЛ (далі - Договір).
За умовами Договору лізингодавець зобов'язувався придбати у власність Предмет лізингу (бортовий напівпричіп КОGEL SN 24Р, шасі WKOSN002420708409) та надати його лізингоодержувачу за плату у тимчасове володіння та користування на умовах Договору і Правил Додаток № 1) (п. 3. Договору).
Відповідно до п. 1.1. Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів, які є додатком № 1 до Договору (далі - Правила) лізингоотримувач за надане йому право володіння та користування предметом лізингу зобов'язується оплатити лізингодавцеві: Лізингові платежі до плати в строки, зазначені в Графіку лізингових платежів та інші, зазначені в статті 5 договору лізингу. Зобов'язання зі сплати лізингових платежів наступають із моменту передачі предмета лізингу лізингоотримувачеві, тобто з дати підписання сторонами.
В додатку № 3 до Договору сторонами визначено графік лізингових платежів.
04.04.2008 за Актом прийому-передачі предмета лізингу в лізинг лізингодавець передав ізингоодержувачу предмет лізингу (бортовий напівпричіп КОGEL SN 24Р, шасі WKOSN002420708409, рік виготовлення 2002, колір жовтий).
Відповідно до п. 2.3. Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів (додаток № 1 до договору) передання предмета лізингу в лізинг Лізингоотримувачеві здійснюється на підставі акту прийому-передачі предмета лізингу в лізинг, що підписується уповноваженими представниками у день поставки (передання) предмету лізингу.
Згідно із п. 5.7. договору строк лізингу становить 48 місяців, починаючи з дати акта прийому- передачі предмета лізингу в лізинг.
Пунктом 5.2. договору встановлено, що загальна сума договору лізингу становить 35446,21 дол. США, що є еквівалентом 179003,38 грн.
Пунктом 3.1.6. Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів на лізингоотримувача покладений обов'язок вчасно, відповідно до Графіка лізингових платежів, оплачувати лізингові платежі.
31.05.2010 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору № ЭЛ/Кив-0192/ДЛ від 20.03.08 р, згідно з якою договір припинено за згодою сторін з 31.05.10.
В матеріалах справи наявний акт приймання передачі від 31.05.2010 р., на підставі якого відповідач повернув позивачеві предмет лізингу.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона передає або зобов'язується передати другій стороні у користування майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю - продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Як передбачено ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов'язок своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно зі ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, - якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При розірванні договору лізингу з причин, передбачених п. 8.2.4 Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів, відповідач зобов'язаний повністю оплатити заборгованість за договором лізингу, у тому числі: заборгованість по лізинговим платежам; суми неустойки; збитки, .понесені позивачем у результаті такого розірвання договору.
Відповідно до п. 10.7 Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів при достроковому розірванні договору лізингу через будь-які обставини незавершений лізинговий платіж оплачується відповідачем у повному обсязі.
Судом першої інстанції зазначено, що згідно з розрахунком позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками ПАТ „Альфа-Банк" від 08.06.11 № 40328-28.1-120187 та АТ „ОТП Банк" від 07.06.11 № 70-1-1/1098 щодо надходження коштів на рахунок позивача за договором № ЭЛ/Кив-0192/ДЛ, сума заборгованості відповідача по лізинговим платежам за період з 04.03.09 по 05.05.10 складає 72262,00 грн.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував, що Додатковою угодою №2 від 31.05.2010р. до Договору фінансового лізингу транспортних засобів №ЭЛ/Кив-0192/ДЛ від 20.03.2008р., договір був розірваний за згодою сторін на підставі п.8.1. Додатку №1 «Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів» Договору, що не тягне за собою нарахування штрафних санкцій та інших виплат по Договору, п.8.4 Загальних правил, а не відповідно до п. 8.2., 8.2.4 Загальних правил, на які посилається позивач у заяві, а саме «Лізингодавець має право розірвати договір лізингу або відмовитись від виконання Договору в однобічному порядку, без відшкодування Лізингоотримувачу яких-небудь збитків, викликаних цим розірванням або відмовою, у випадку настання істотних умов, які перелічені в Договорі.»
За Додатковою Угодою сторони домовились, що вартість транспортного засобу, який повертається Позивачу складає 80000,00 гривень. Також, п.4 Додаткової угоди №2 передбачено, що сума заборгованості за Договором у розмірі 23 043,68 грн. погашається за рахунок вартості повернутого предмету лізингу, тобто іншої заборгованості за Договором немає, а Актом приймання передачі позивач прийняв транспортний засіб, що є предметом лізингу по Договору фінансового лізингу, без зауважень з приводу стану предмету лізингу. Тобто, за Додатковою угодою сума заборгованості за Лізинговим договором 0192/ДЛ була погашена повністю.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що сума заборгованості по лізинговим платежам яка підлягає стягненню з відповідача становить 49218 грн. 32 коп., отже судом першої інстанції помилково було стягнуто з відповідача заборгованість по лізинговим платежам у розмірі 72262,00 грн., а тому рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011р. в цій частині слід змінити та стягнути з відповідача на користь позивача 49218,32 грн..
Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 6020,00 грн. пені, судом першої інстанції позовні вимоги в цій частині задоволені в повному обсязі, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду в цій частині слід змінити.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачебно, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У разі прострочення встановлених Договором лізингу строків оплати або при частковій оплаті лізингоотримувач зобов'язується не пізніше трьох банківських днів з дня погашення заборгованості перерахувати лізингодавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми, що підлягає оплаті за кожний день заборгованості (п. 5.1. Правил).
Пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором. припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що стягнення пені, згідно вимог п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, слід зменшити, та стягнути з відповідача 2753,56 грн.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Виходячи з вище сказаного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011р. слід змінити, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Транссервіс» задовольнити частково
Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Транссервіс» задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року у справі № 40/212 змінити, резолютивну частину викласти в наступній редакції.
«Стягнути з Приватного підприємства „Транссервіс" (02099 м. Київ, вул. Сормовська, буд. 18, кв. 5, ідентифікаційний код 32590487) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" (03038 м. Київ, вул. М. Гринченка, 4, оф. 130, ідентифікаційний код 34832663) 49 218 (сорок дев'ять тисяч двісті вісімнадцять) грн. 32 коп. заборгованості за лізинговими платежами, 2 753 (дві тисячі сімсот п'ятдесят три) грн. 56 коп. - пені, 519 (п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 72 коп. - витрат по сплаті державного мита за подачу позовної заяви, 186 (сто вісімдесят шість) грн. 34 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" (03038 м. Київ, вул. М. Гринченка, 4, оф. 130, ідентифікаційний код 34832663) на користь Приватного підприємства „Транссервіс" (02099 м. Київ, вул. Сормовська, буд. 18, кв. 5, ідентифікаційний код 32590487) 259 (двісті п'ятдесят дев'ять) грн.. 86 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.»
Матеріали справи 40/212 повернути господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Дзюбко П.О.
Судді Сотніков С.В.
Сулім В.В.