01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.09.2011 № 56/137
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Кошіля В.В.
Шапрана В.В.
при секретарі: Браславській А.В.
за участю представників:
від позивача - Назаров К.Є.,
від відповідача - Цвітненко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ярес Лідер Груп” на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2011 (суддя Джарти В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ Аутдор”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ярес Лідер Груп”
про стягнення 348131,07 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2011 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ Аутдор” задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ярес Лідер Груп” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ Аутдор” основну суму боргу 305 946 грн. 50 коп., пеню у розмірі 14 713 грн. 02 коп., 3% річних у розмірі 2847 грн. 68 коп., інфляційні витрати у розмірі 10193 грн. 87 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 3337 грн. 01 коп. та 226 грн. 22 коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено. В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю „Ярес Лідер Груп” звернулось із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю Підставами для скасування рішення відповідач вважає неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права.
Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2011р. №01-24/398 у зв'язку із перебуванням головуючого судді у справі Смірнової Л.Г. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл справи № 56/137.
Ухвалою від 04.08.2011 колегією суддів у складі: Моторного О.А. (головуючий суддя), суддів: Куксова В.В., Пашкіної С.А. розгяд апеляційної скарги було призначено на 27.09.2011.
Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011 № 01-23/3/18 «Про зміну складу колегії суддів» у зв'язку з виходом з відпустки суддів Кошіля В.В. та Шапрана В.В., які входять до постійно діючого складу колегії: Моторний О.А., Кошіль В.В., Шапран В.В. замість суддів Куксова В.В. та Пашкіної С.А залучено до розгляду справи суддів Кошіля В.В. та Шапрана В.В.
В судове засідання 27.09.2011 з'явились уповноважені представники сторін. В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких повністю підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скасувати рішення суду першої інстанції повністю і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановив наступне (а.с. 6-12).
01.06.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю „СВ Аутдор”, як виконавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ярес Лідер Груп”, як замовником (відповідач) укладено договір №184 про проведення рекламної компанії, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги з розміщення реклами замовника на спеціальних конструкціях відповідно до затвердженої сторонами адресної програми в період рекламної компанії, а замовник зобов'язується прийняти послуги й оплатити їх.
Сторонами підписані додатки з № 6 - 21 до договору, в яких сторонами погоджена вартість послуг, період рекламної компанії, адресна программа (а.с. 13 - 29).
На виконання умов договору, позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 366290,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), що підписані позивачем та відповідачем та скріплені їхніми печатками (а.с. 55-74)
Відповідно до п. 4.1 договору ціна (вартість) послуг узгоджується сторонами до розміщення реклами й вказується у додатках до договору або в рахунках - фактурі, які виставляються виконавцем.
Замовник щомісячно здійснює оплату вартості послуг протягом перших 5 (п'яти) календарних днів кожного місяця, у якому проводиться рекламна компанія у відповідності з рахунком - фактурою, отриманим замовником (в т.ч. факсимільним зв'язком або електронною поштою), якщо інший порядок та строки оплати не були обумовлені сторонами у відповідному додатку до договору.
Як вбачається з додатків № 6 - № 21 сторонами інші строки та порядок оплати послуг, ніж вказані в договорі, не були погоджені.
Позивачем надано до матеріалів справи копію реєстру виданих та отриманих відповідачем рахунків - фактур, відповідно до якого відповідачем отримано рахунки -фактури № СФ00001586, СФ-0001587, СФ-1588, СФ-1875, СФ-1907, СФ-1908, СФ-0002202, СФ-0002203, СФ-0002427, СФ-0002428, СФ-0002429, СФ-0002761 (а.с. 33-55). Згідно реєстрів відповідачу разом з рахунками - фактур надавались й відповідні акти здачі прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладними, зазначені акти відповідач отримав на підписав.
У зв'язку з наявністю заборгованістю, між позивачем та відповідачем 01.12.2010 укладено договір про внесення змін до договору № 184 (а.с. 33-55), відповідно до якого змінились умови оплати, позивач надав відповідачеві розстрочку у погашенні заборгованості по договору № 184, на суму заборгованості 315 710 грн. 00 коп. Пунктом 2.3.2 зазначеного договору був встановлений графік щомісячного погашення заборгованості відповідача.
Замовник підтверджує наявність зазначеної у п. 1.1 договору заборгованості у повному обсязі (п. 1.2 договору про внесення змін).
Пунктом 2.1.1 договору про внесення змін до договору передбачено, що за умови належного виконання замовником умов п. 2.3 цього договору, виконавець зобов'язується не вчиняти до замовника ніяких фінансових санкцій за договором № 184, пов'язаних з простроченням заборгованості, зазначеної у п. 1.1 цього договору, у тому числі нараховувати пеню у зв'язку з простроченням строків оплати.
Пунктом 3.4 договору про внесення змін сторони погодили, що у випадку невиконання своїх зобов'язань за договором № 184 або у разі неповного здійснення або нездійснення чергових платежів, то з цієї дати (25-го числа місяця, на який припадає дата чергового платежу з погашення заборгованості) договір втрачає чинність, а заборгованість, погашення якою було розстроченим, стає простроченою і підлягає стягненню разом із сумою нарахованою пені в порядку, передбаченому законодавством. Пеня нараховується на суму заборгованості у розмірі 315710,00 грн. відповідно до умов договору № 184.
Згідно п. 2.3.2 договору від 01.12.2010 відповідач зобов'язувався сплачувати заборгованість, рівними частинами шляхом внесення чергових плтажів не пізніше 18 числа кожного місяця починаючи з грудня 2010 із внесенням останього платежу не пізніше 18.12.2011. За даним договором відповідачем був здійснений платіж лише 02.02.2011 у розмірі 9763 грн. 50 коп. Відповідно до п. 3.4 договір втрачає чинність у разі не виконання зобов'язань зі сторони відповідача.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Таким чином, при вирішенні даного спору слід керуватись положеннями договору від 01.06.2009 № 184.
Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В договорі визначений строк здійснення платежу, а саме відповідач зобов'язаний провести оплату протягом 5 перших календарних днів кожного місяця, у якому проводиться рекламна компанія.
Позивач, надавши послуги без попередньої оплати та не відмовившись від подальшого надання послуги не отримавши оплату протягом 5 перших календарних днів, а відповідач прийнявши та сплативши за них після їх отримання, своїми конклюдентними діями змінили порядок розрахунків, який передбачений п.п. 4.3 укладеного між сторонами договору, а відповідно, необхідно застосувати ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки, позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача зобов'язання оплатити вартість послуг на підставі договору 01.06.2009 № 184, та позивачем не надано доказів вимоги про сплату заборгованості в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
01.12.2010 року сторонами укладений договір про внесення змін до договору № 184, в якому, як вже зазначалось, сторони погодили розмір заборгованості на загальну суму 315710,00 грн., яка виникла за період з червня по листопад 2010 року. Дана обставина, укладення договору від 01.12.2010 про внесення змін підтверджує факт звернення позивача до відповідача з вимогою, яка була відповідачем задоволена шляхом погодження сторонами розстрочення заборгованості. Однак в подальшому в результаті порушення відповідачем зобов'язань по вказаному договору, положення про розстрочення втратили чинність, а тому слід застосувати загальні положення передбачені ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Отже, з урахуванням умов договору про внесення змін до договору з 25.12.2010 відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання погасити заборгованість у розмірі 315710,00 грн.
Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 320376,50 грн. колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково на суму 305946,50 грн., оскільки відповідачем було сплачено 9763 грн. 50 коп. на решту суму докази звернення позивача до відповідача з вимогою про їх сплату в матеріалах відсутні.
Крім того, в позовній заяві стоїть вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 14713,02 грн., що розрахована позивачем за період з 25.12.2010 по 01.02.2011 року на суму 315210.00 грн. та з 02.02.2011 по 15.04.2011 на суму 305946,50 грн., 3% річних та інфляційні втрати розраховані за період та на суму заборгованості аналогічно пені.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 5.3 договору у випадку недотримання замовником обумовлених строків здійснення платежів замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання по дату фактичної оплати але не більше 20% від вартості послуг виконавця за той місяць у якому виник борг.
Перевіривши розрахунок пені позивача, колегія суддів визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню на суму 14713,02 грн.
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат позивача, визнає його вірним, тому з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 2847,68 грн. та інфляційні втрати у розмірі 10193 грн. 87 коп.,.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Ярес Лідер Груп” не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від .01.07.2011 у справі № 56/137 не підлягає скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ярес Лідер Груп” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від .01.07.2011 у справі № 56/137 - без змін.
2. Матеріали справи № 56/137 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Кошіль В.В.
Шапран В.В.