01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.09.2011 № 10/175
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Синиці О.Ф.
суддів: Баранця О.М.
Калатай Н.Ф.
при секретарі: Царук І.О.
За участю представників:
від позивача -Кошель І.А.,
від відповідача -не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з
обмеженою відповідальністю "Інтелбуд" №52 від 09.08.2011
на рішення господарського суду м. Києва від 15.06.2011
у справі № 10/175
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Груп Б", м.
Донецьк
до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелбуд", м. Київ
про стягнення 22918грн.87 коп.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2011 (суддя Котков О.В.) задоволено позов ТОВ “Бізнес Груп Б” та стягнуто з ТОВ “Інтелбуд” 22089грн.96коп. заборгованості за поставлений позивачем товар (молочні вироби) згідно укладеного сторонами договору № 38 від 28.05.2010, 176грн.63коп. - 3 % річних, 645грн.85коп. інфляційних втрат та відповідні судові витрати. Суд дійшов висновку, що відповідач свого обов'язку по сплаті отриманого товару не виконав, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати та відмовити в задоволенні позову. Апелянт вважає, що судом неправомірно застосовано норми матеріального права щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, що передбачено ст. 625 ЦК України, оскільки в даному випадку товар продавався з відстроченням платежу і тому повинні застосовуватися норми ст. ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України. Крім того, відповідач вказує, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснено позивачем за період у який прострочення платежу не мало місце. Також, не погоджується апелянт і з висновками суду про неможливість повернення товару позивачеві.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечив проти доводів відповідача та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений у письмовій формі належним чином (в справі наявне повідомлення про вручення поштового відправлення), причини його неявки суду невідомі. Неявка відповідача не перешкоджає розгляду скарги. Подальше ж відкладення призведе до затягування її розгляду, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного розгляду скарги.
Перевіривши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
За умовами договору №38 від 28.05.2010, укладеного між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець), позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач прийняти його та оплатити вартість товару протягом двадцяти одного дня з дати отримання. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання представниками сторін накладної, що свідчить момент передачі товару (п. 1.1 договору).
Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору в серпні 2010 та січні-лютому 2011 року позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 24833грн.84коп., що підтверджується видатковими накладними: №К526074 від 10.07.2010 на суму 1052грн.90коп., №К526850 від 12.07.2010 на суму 369грн.66коп., № К527852 від 13.07.2010 на суму 551грн.44коп., № К528834 від 14.07.2010 на суму 499грн.63коп., №К529766 від 15.07.2010 на суму 608грн.64коп., № К530610 від 16.07.2010 на суму 818грн.48коп., № К531448 від 17.07.2010 на суму 1073грн.76коп., № К532165 від 19.07.2010 на суму 1028грн.45коп., № К533178 від 20.07.2010 на суму 575грн.99коп., № К535031 від 22.07.2010 на суму 769грн.52коп., № ГБ542260 від 12.01.2011 на суму 7747грн.19коп., №ГБ543017 від 18.01.2011 на суму 660грн.96коп., № ГБ543160 від 19.01.2011 на суму 1383грн.85коп., №ГБ545139 від 02.02.2011 на суму 507грн.96коп., №ГБ545140 від 02.02.2011 на суму 3194грн.63коп., № ГБ545362 від 03.02.2011 на суму 336грн.96коп., №ГБ545472 від 04.02.2011 на суму 1841грн.65коп., №ГБ545998 від 08.02.2011 на суму 1117грн.48коп., №ГБ546532 від 11.02.2011 на суму 694грн.69коп., які підписані відповідачем та скріплені його печаткою. Належним чином засвідчені копії вказаних накладних наявні в матеріалах справи.
Відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 1026грн.83коп., що підтверджено платіжним дорученням №136 від 31.01.2011 (а.с. 65) та бухгалтерською довідкою (а.с. 66). Крім того, відповідачем було здійснено повернення товару на суму 1717грн.05коп., що підтверджено реєстром повернених актів (а.с. 69).
Отже, заборгованість відповідача за отриманий товар становить 22089грн.96коп.
Відповідач суму заборгованості не сплатив, що і стало підставою для звернення з позовом про стягнення з відповідача 22089грн.96коп. заборгованості за отриманий товар, та враховуючи заяву про уточнення позовних вимог подану в процесі розгляду справи в суді першої інстанції - 176грн.63коп. 3% річних, 645грн.85коп. збитків від інфляції, а також відповідні судові витрати.
Стаття 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Вище перераховані видаткові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи, є достатнім доказом факту поставки позивачем та отримання відповідачем товару. Вказані накладні підписані відповідачем. Отже, факт поставки товару відповідачеві належним чином доведений наявними в матеріалах справи доказами.
Сам відповідач не заперечує, що отримав товар від позивача. Його заперечення зводяться до того, що відповідно до вимог п.2.5 договору покупець може повернути нереалізований товар, який було поставлено відповідно до договору та надає пояснення, що на виконання умов вказаного пункту договору неодноразово звертався до позивача з вимогою про повернення товару, але позивач товар не забрав. Проте, вказані заперечення суд апеляційної інстанції оцінює критично враховуючи наступне. Вказаним пунктом договору чітко передбачено підстави повернення товару. Надані відповідачем листи про повернення товару №20 від 28.03.2011 (а.с.55) та № 23 від 07.04.2011 (а.с.52) не містять відповідних підстав для його повернення передбачених п. 2.5 договору.
За викладених обставин відповідач повинен був оплатити отриманий товар, відповідно до вимог п. 1 ст. 692 ЦК України.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми основного боргу за отриманий товар в розмірі 22089грн.96коп.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно вимог ст.625 ЦК України стягнення з відповідача суми 645грн.85коп. інфляційних втрат, 176грн.63коп. 3% річних, є, також, правомірним.
Щодо посилань відповідача про те, що судом неправомірно застосовано норми матеріального права щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, що передбачено ст. 625 ЦК України, оскільки в даному випадку товар продавався з відстроченням платежу і тому повинні застосовуватися норми ст. ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України необхідно зазначити наступне. Стаття 536 ЦК України не встановлює розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, відтак їх розмір передбачається у договорі, якщо розмір процентів не встановлений законом або іншим цивільно-правовим актом. Оскільки сторони при укладенні договору не визначили розміру процентів позивачм правомірно застосовано до спірних відносин ст. 625 ЦК України, яка надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, стягувати з нього три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, та правила якої розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання.
Заперечення відповідача про нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за період у який прострочення платежу не мало місце є безпідставними, оскільки в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, на вимогу суду, позивачем було подано уточнений розрахунок позовних вимог, який є вірним. Крім того, будь-які контррозрахункки, з відповідними поясненнями до них, відповідачем не надано.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте, відповідач в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, не вказав причин поважності неявки та недовів свою позицію щодо суті спору належними доказами, а тому суд розцінює такі дії відповідача як ухилення від прийняття участі в судовому засіданні для захисту своїх прав та інтересів.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2011 у справі №10/175 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелбуд"- без задоволення.
2. Справу № 10/175 повернути господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя Синиця О.Ф.
Судді Баранець О.М.
Калатай Н.Ф.