01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.09.2011 № 36/218
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Шипка В.В.
Остапенка О.М.
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 196-2264/КР від 04.05.2011;
від відповідача: ОСОБА_2 - провідний юрист відділу супроводження справ у судах Управління позовної роботи Юридичного департаменту за довіреністю № 622 від 01.09.2010;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2011 р. у справі № 36/218
за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», м. Київ
до відкритого акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк», м. Київ
про стягнення 26 488 грн. 98 коп.
В липні 2011 року комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» про стягнення заборгованості за договором № 00079 від 29.08.2007 р. у загальному розмірі 26 488 грн. 98 коп., з яких: 19 638 грн. 93 коп. - основний борг, 1 868 грн. 26 коп. - інфляційні нарахування, 543 грн. 49 коп. - 3% річних, 1 492 грн. 46 коп. - пеня, 2 945,84 грн. - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасного внесення платежів за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва.
У судовому засіданні 22.08.2011 р. представник позивача звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про зменшення позовних вимог, в якій на підставі ст. 22 ГПК України, зазначаючи про погашення відповідачем 19 638 грн. 93 коп. основного боргу, просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 6 850 грн. 05 коп., з яких: 1 868 грн. 26 коп. - інфляційні нарахування, 543 грн. 49 коп. - 3% річних, 1 492 грн. 46 коп. - пеня, та 2 945 грн. 84 коп. - штраф.
Представник відповідача просив суд не застосовувати штрафних санкцій, посилаючись на те, що відповідач є державним підприємством.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.08.2011 р. у справі № 36/218 за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» до відкритого акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» про стягнення заборгованості позовні вимоги з урахуванням уточнення задоволено повністю (суддя Трофименко Т.Ю.).
Стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» інфляційні нарахування в розмірі 1 868 грн. 26 коп., З % річних в розмірі 543 грн. 49 коп., пеню в розмірі 1492 грн. 46 коп., штраф в розмірі 2 945 грн. 84 коп., 68 грн. 50 коп. державного мита та 61 грн. 03 коп. витрат інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Рішення обґрунтоване тим, що відповідач неналежним чином виконував свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором № 00079 від 29.08.2007 р., сплативши основний борг вже після звернення позивача з позовом до суду, тому позивачем правомірно заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за весь період прострочення. При цьому суд першої інстанції керувався ст.ст. 193, 216, 218, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 610, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відкрите акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2011 р. у справі № 36/218 скасувати частково та прийняти нове рішення, відмовивши в задоволенні позову в частині стягнення штрафу та пені.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права. Зокрема, на думку відповідача, суд не врахував положення ст. 61 Конституції України, якою передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, внаслідок чого суд двічі застосував до відповідача штрафні санкції, а саме штраф та пеню, а також не дослідив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані з посиланням на ст.ст. 230, 233 Господарського кодексу України, ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
27 вересня 2011 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2011 р. без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відзив обґрунтований тим, що в матеріалах справи наявні докази, які спростовують всі доводи апеляційної скарги. Зокрема, позивач зазначає, що суму основного боргу в розмірі 19 638,93 грн. відповідачем було сплачено лише під час розгляду справи, а саме 17.08.2011 р. Жодних доказів, які б свідчили про внесення відповідачем платежів на рахунок позивача в порядку та строки, визначені договором № 00079 від 29.08.2007 р., відповідач не надав. Окрім того, на думку позивача, положеннями ст. 231 Господарського кодексу України визначаються різні способи встановлення розміру штрафних санкцій за договором, але не передбачається, що ці способи застосовуються в альтернативному порядку.
Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 р. № 01-23/3/1 склад колегії суддів у справі № 36/218 змінено: головуючий суддя Разіна Т.І., судді Остапенко О.М., Шипко В.В.
Представник відповідача в судовому засіданні 28.09.2011 р. підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав.
Представник позивача в судовому засіданні 28.09.2011 р. заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстьанції, 29.09.2007 р. між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - робочий орган), позивачем (далі - підприємство) та відповідачем (далі - розповсюджувач зовнішньої реклами) було укладено договір № 00079 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - Договір), за умовами якого робочий орган зобов'язався надати розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів) на підставі оформленого (-их) належним чином дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами, а розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язався використовувати надане місце(-я) відповідно до типових правил розміщення зовнішньої реклами, порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві та здійснювати оплату за його користування.
В розділі 4 вищевказаного Договору сторони погодили порядок здійснення оплати за користування за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, згідно з яким розмір плати встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та складається з базової плати, що включає в себе базові тарифи перемножені на коефіцієнт диференціації в залежності від зони розміщення рекламних засобів та коригуючи коефіцієнтів. Базова плата вказується в додаткових угодах до цього договору. Розрахунки за цим договором здійснюються розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно не пізніше 25-го числа поточного місяця на поточний рахунок підприємства (п.п.4.1, 4.3 Договору).
В процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач належним чином не виконував умови Договору № 00079 від 29.09.2007 р. в частині дотримання порядку та строків здійснення розрахунків з позивачем, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 19 638 грн. 93 коп.
Факт прострочення виконання грошових за вказаним Договором відповідачем не заперечується і сума основного боргу у розмірі 19 638 грн. 93 коп. була сплачена відповідачем вже після звернення позивача з позовом до суду.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи Договір, сторони погодили відповідальність за невиконання (несвоєчасне виконання) договірних зобов'язань.
Зокрема, в п. 7.4 Договору вказано, що за несвоєчасне або неповне внесення плати розповсюджувач зовнішньої реклами (відповідач) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно з п. 7.5 Договору за прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, що складає більше 1 місяця, розповсюджувач зовнішньої реклами (позивач) додатково сплачує штраф в розмірі 15 % простроченої суми. Окрім того, відповідно до п. 10.4 Договору строк позовної давності по стягненню штрафних санкцій за цим Договором складає 3 роки.
Судом було встановлено, що загальний період прострочення відповідача становить більше 2-х років.
Розрахунок штрафних санкцій за Договором (штрафу та пені) здійснений позивачем з дотриманням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ст. 232 ГК України.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі те, що місцевим господарським судом не було прийнято до уваги норми ст. 61 Конституції України та ч. 1 ст. 230 ГК України, внаслідок чого до відповідача двічі застосовано штрафні санкції, а саме штраф та пеня, є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору.
В ст.ст. 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, під час укладання Договору між сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, в тому числі і щодо відповідності сторін. Належних та допустимих доказів на підтвердження внесення змін або доповнень до Договору в цій частині ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.
Таким чином, п.п. 7.4, 7.5 Договору за згодою сторін (позивача та відповідача) встановлено, що за неналежне виконання зобов'язань відповідно до умов Договору відповідачем повинні бути сплачені штраф та пеня.
Як вірно зазначив позивач у відзиві на апеляційну скаргу, положеннями ст. 231 ГК України визначаються різні способи встановлення розміру штрафних санкцій за Договором, але не передбачається, що ці способи застосовуються в альтернативному порядку.
Посилання відповідача на положення ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України, якими передбачено право суду зменшити розмір належних до сплати штрафних санкції санкцій, також не можуть бути прийняті до уваги, з наступних підстав.
Передусім, зменшення розміру санкцій є виключно правом, а не обов'язком суду.
Стаття 233 ГК України визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Як уже зазначалось вище, сума основного боргу в розмірі 19 638 грн. 93 коп. була погашена відповідачем вже під час розгляду справи Господарським судом міста Києва. При чому, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що за весь час існування заборгованості (з 13.03.2009 р. по 25.06.2011 р.) відповідачем вживались заходи, спрямовані на сплату боргу.
Окрім того, приймаючи до уваги, що позивач не пізніше наступного робочого дня після зарахування коштів від плати за право тимчасового використання місць (для розташування об'єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, перераховує 80 % отриманих коштів (без ПДВ), з врахуванням видатків на соціальну рекламу, до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, несплата відповідачем коштів за Договором безпосередньо впливає на надходження коштів до міського бюджету.
Що ж до розміру санкцій, то загальна сума штрафу та пені, а саме 4 438 грн. 30 коп., становить менше чверті від суми основного боргу (19 638 грн. 93 коп.), тобто в даному випадку санкції аж ніяк не можуть вважатись надмірно великими порівняно із сумою збитків (заборгованістю).
Оскільки судом було встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем, колегія суддів вважає правомірними вимоги про нарахування на суму заборгованості інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачі не надали доказів оплати наданих послуг у встановлених договором строки і розмірах та не навели підстав для звільнення від обов'язку їх оплатити.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вищевикладених обставин справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для одночасного застосування таких штрафних санкцій, як штраф та пеня, передбачених умовами Договору № 00079 від 29.09.2007 р., є необґрунтованими і безпідставними, оскільки відповідач неналежним чином виконував свої грошові зобов'язання перед позивачем, тоді як саме прострочення виконання ним грошових зобов'язань є передумовою для застосування відповідальності, погодженої сторонами при укладенні вищевказаного Договору, у вигляді нарахування на суму заборгованості штрафу та пені.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст.ст. 43, 104 ГПК України підстави для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду відсутні, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 85, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2011 р. у справі № 36/218 залишити без змін, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» залишити без задоволення.
Головуючий суддя Разіна Т.І.
Судді Шипко В.В.
Остапенко О.М.