01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.09.2011 № 9/156
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Шипка В.В.
Остапенка О.М.
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю б/н від 01.04.2011 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 561 від 02.08.2010 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2011 р. у справі № 9/156
за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Київська Русь», м. Київ
до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан», м. Київ
про відшкодування понесених витрат в порядку регресу 26100 грн. 09 коп.
У червні 2011 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Каштан» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» про відшкодування понесених витрат в порядку регресу 26100 грн. 09 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Київська Русь» на підставі полісу добровільного страхування наземного транспорту № 014/К-10 від 29.03.2010 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Shkoda Fabia», державний номер НОМЕР_1 а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільно-правова відповідальність винної особи застрахована приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Каштан», то враховуючи ліміт відповідальності згідно полісу № ВС/9095575 становить 25500 грн., сума страхового відшкодування в порядку регресу, що підлягає стягненню з відповідача складає з урахуванням безумовної франшизи 24990 грн. Крім того, враховуючи те, що на момент звернення позивача до суду заявлена сума відшкодування не надійшла, відповідачем було прострочено 62 дні з дня виплати страхового відшкодування, а тому позивачем нарахована пеня згідно п. 37. 2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів».
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2011 р. у справі № 9/156 за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Київська Русь» до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» про відшкодування понесених витрат в порядку регресу за договором добровільного страхування наземного транспорту позовні вимоги задоволено частково (суддя Бондаренко Г.П.).
Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Київська Русь» 24 990 грн. 00 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 657 грн. 96 коп. пені, 256 грн. 50 коп. державного мита, 231 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення обґрунтоване тим, що позивачем було виплачено страхове відшкодування потерпілій особі, а тому до нього перейшло право вимоги, яке він пред'явив до відповідача. Доказів здійснення відшкодування заявленої в порядку регресу суми 26 10 грн. 09 коп., в тому числі в установлені строки, не було надано. Оскільки цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована відповідачем, позивач правомірно звернувся за стягненням суми страхового відшкодування в порядку регресу до відповідача. При цьому суд керувався положеннями ст.ст. 530, 993, 1191 ЦК України, ст.ст. 12, 22, ст. 29, 35, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів». Крім того, враховуючи положення ст.ст. 230 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст.ст. 22, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» судом було стягнуто суму за проведення автотоварознавчого дослідження, було перераховано суми заявленої позивачем пені, та стягнуто частково, відповідно до здійсненого перерахунку.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Каштан» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2011 р. у справі № 9/156 скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не подано жодних доказів того, що автомобіль марки «Shkoda Fabia», д.н. НОМЕР_1 було фактично відремонтовано та не подано жодних доказів щодо правомірності розпорядження ТОВ «Ланіт IV» автомобілем марки «Shkoda Fabia», д.н. НОМЕР_1 на момент ДТП, судом першої інстанції прийнято рішення про права і обов'язки ПП «А.М.Х Тено-сервіс», але не залучено останнього до участі у справі. Крім того, апелянт зазначив, що:
- подорожній лист службового легкового автомобіля марки «Shkoda Fabia», д.н. НОМЕР_1 не відповідає обставинам справи, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ДТП із зазначеним автомобілем та фактичний виїзд автомобіля з гаража(час вказаний у подорожньому листі) були здійснені одночасно;
- платіжне доручення № 693 від 11.11.2010 року на загальну суму 36635 грн. 12 коп., яким підтверджується виплачена позивачем як страховиком сума страхового відшкодування страхувальнику не може бути прийняте судом як належний доказ, оскільки не відповідає п. 3.1., а також додатку 2, 8 до Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року № 22 .
Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 р. № 01-23/3/1 склад колегії суддів у справі № 9/156 змінено: головуючий суддя Разіна Т.І., судді Остапенко О.М., Шипко В.В.
27.09.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу за вих. № 204/11 від 27.09.2011 року та додаткові документи.
Представник відповідача в судовому засіданні 28.09.2011 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній.
Представник позивача в судовому засіданні 28.09.2011 проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу за вих. № 204/11 від 27.09.2011 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи 29 березня 2010 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Київська Русь» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланіт-IV» (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування транспортних засобів 014/К-10 відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки Skoda Fabia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1
Згідно довідки ВДАІ Деснянського ГУ МВС України у м. Києві 28.10.2010 року о 09 год. 00 хв. в м. Києві на перехресті вул. Бальзака та вул. Цвєтаєвої сталося ДТП за участю за участю автомобіля марки Skoda Fabia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який застрахований у позивача та транспортного засобу «Мersedes», державний номер НОМЕР_2 застрахований приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Каштан» полісом № ВС/9095575 від 05.02.2010 року.
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 19.11.2010 року у справі № 3-10862/09 Сухарського О.В. притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП на накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. на користь держави.
Автомобіль «Skoda Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 був застрахований в позивача на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів 014/К-10 від 29.03.2010 року договору, укладеного між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Київська Русь» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланіт-IV».
Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу від 05.11.2010 року № 1469 вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Skoda Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 37 285 грн. 12 коп.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Страхове відшкодування позивачем було сплачено товариству з обмеженою відповідальністю «Ланіт-IV» в розмірі 36 635 грн. 12 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 693 від 11.11.2010 року (належним чином засвідчена копія додана до матеріалів справи). В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що додане до копії позовної заяви, а також наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 693 від 11.11.2010 року, оформлене з порушенням вимог п. 3.1 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, а тому не можуть бути сприйняті судом як належні докази.
Колегія суддів зазначає, що з копії платіжного доручення № 693 від 11.11.2010 року, належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається, що оплата страхового відшкодування у розмірі 36635 грн. 12 коп. була проведена належним чином, та зарахована на рахунок страхувальника позивача відповідно до призначення платежу «страхове відшкодування згідно страх. акту № 080/10 від 11.11.10р. до дог. № 014/К-10 від 29.03.10р. Без ПДВ».
Згідно п. 2.14 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»: «Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувача - «Дата надходження в банк стягувача» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку».
Таким чином, банк платника засвідчує платіжне доручення і саму дійсність сплати коштів, оскільки в платіжному дорученні вже передбачені такі реквізити як «платник», «код платника», «одержувач», «код одержувача» і т.д.
В обґрунтування своїх заперечень, до відзиву на апеляційну скаргу позивачем було надане платіжне доручення № 693, завірене печаткою і підписом головного бухгалтера платника (позивача).
Крім того, апелянт посилається на те, що власником автомобіля марки «Skoda Fabia», державний реєстраційний номер, НОМЕР_1, є ПП «А.М.Х. Техно-сервіс», і зазначає, що це підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти даного твердження, оскільки на стадії претензійного врегулювання спору, відповідачем (апелянтом) не було подано жодних вимог щодо надання доказів правомірності розпорядження ТОВ «Ланіт IV» (страхувальник позивача) автомобілем марки «Skoda Fabia» державний номер НОМЕР_1 на момент ДТП. Дана вимога не висувалася відповідачем і в засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції. У зв'язку з цим, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивач надав на підтвердження правомірності розпорядження ТОВ «Ланіт IV» автомобілем марки «Skoda Fabia» державний номер НОМЕР_1 на момент ДТП належним чином засвідчений договір оренди автомобіля № 03-1/08 між ПП «А.М.Х. Техно - сервіс» та ТОВ «Ланіт IV». Позивач просив долучити вказаний доказ до матеріалів справи на підставі ст.ст. 22, 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач під час проведення страхового розслідування і виплати страхового відшкодування, не мав сумнівів у правомірності використання автомобіля марки «Skoda Fabia», державний реєстраційний номер, НОМЕР_1, страхувальником позивача - ТОВ «Ланіт - IV», а тому даний доказ не був долучений до матеріалів справи у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не звертався до позивача з вимогою про надання даного доказу під час розгляду претензії, а також не заявляв клопотань до суду першої інстанції щодо витребування у позивача вищезгаданого доказу.
У відповідь на доводи апелянта, про невідповідність дати виїзду автомобіля марки «Skoda Fabia», державний номер НОМЕР_1 із гаражу і часу коли відбулась ДТП (09 година 00 хвилин 28.10.2010), позивачем до відзиву на апеляційну скаргу було надано акт ТОВ «Ланіт IV», в якому зазначено, що у день, коли сталося зазначене ДТП, при заповненні подорожнього листа службового легкового автомобіля № 172943, сталася описка, і автомобіль насправді виїхав із гаражу о 08 годині 10 хвилин. Вказаний доказ було долучено до матеріалів справи, згідно ст.ст. 22, 101 ГПК України, оскільки питання щодо невідповідності що ДТП із зазначеним автомобілем та фактичний виїзд автомобіля з гаража (час вказаний у подорожньому листі) не було предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Стосовно нез'явлення представника позивача у судове засіданні під час розгляду справи у суді першої інстанції, а також неподання ним витребуваних судом доказів, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала., а відповідно до ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, у розмірі виплаченого відшкодування.
Також, згідно ст. 993 Цивільного кодексу та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Розмір виплаченого страхового відшкодування підтверджено платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи.
Колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції щодо стягнення пені у розмірі 657 грн. 96 коп. (з суми основного боргу у розмірі 24990 грн. та у зв'язку із простроченням виплати за період 62 дні).
Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що вимоги позивача відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягають задоволенню в частині стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 24990 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачі не надали доказів оплати наданих послуг у встановлених договором строки і розмірах та не навели підстав для звільнення від обов'язку їх оплатити.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст.ст. 43, 104 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 85, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Залишити рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2011 р. у справі № 9/156 без змін, апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» без задоволення.
Головуючий суддя Разіна Т.І.
Судді Шипко В.В.
Остапенко О.М.