01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
14.09.2011 № 36/183
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів: Федорчука Р.В.
Ткаченка Б.О.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 14.09.2011 року
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Реклами «Кипарис Плюс» на рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2011 року,
у справі № 36/183 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі:
1. Управління освіти Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації;
2. Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 14 Деснянського району м. Києва
до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Реклами «Кипарис Плюс»
про стягнення 98 870,80 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.06.2011 року за позовом прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління освіти Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 14 Деснянського району м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Реклами «Кипарис Плюс» про стягнення 98 870,80 грн. - задоволено частково.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 22.06.2011 року, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Свої доводи скаржник обґрунтував тим, що при винесенні ухвали місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 18.07.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У судових засіданнях 07.09.2011 року, 12.09.2011 року та 14.09.2011 року представники ТОВ «Центр Реклами «Кипарис Плюс» надали суду свої пояснення по справі, в яких апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі з доводами викладеними в ньому та просили задовольнити апеляційну скаргу, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Прокурор у судових засіданнях 07.09.2011 року, 12.09.2011 року та 14.09.2011 року також надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, вважає її необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просив суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду міста Києва без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 14 Деснянського району м. Києва у судових засіданнях також надали суду свої пояснення по справі, в яких підтримали доводи та заперечення прокурора. Просили залишити без змін рішення господарського суду міста Києва, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представники Управління освіти Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації у судові засідання суду апеляційної інстанції не з'явились про день та час розгляду справи позивач був повідомлений належним чином про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи викладене, заслухавши пояснення прокурора, представників відповідача та комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 14 Деснянського району м. Києва, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки Управління освіти Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про дату та місце розгляду справи судом повідомлялося належним чином, участь представників позивача у судовому засіданні 14.09.2011 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. Також, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2006 року між комплексною дитячо-юнацькою спортивною школою № 14 Деснянського району м. Києва та товариством з обмеженою відповідальністю «Центр реклами «Кипарис-плюс» було укладено договір № 2/14 оренди комунальної власності (будівель, споруд, приміщень) та надання комунальних послуг, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 116,4 кв.м. для розміщення виставкового залу рекламно-сувенірної продукції по вул. Ш.Алейхема, 5-А в м. Києві. Строк дії договору встановлено сторонами з 01.04.2006 року по 30.03.2007 року.
Згідно з п.3.1 договору за користування об'єктом оренди відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату в сумі 1289,39 грн. щомісячно з урахуванням індексу інфляції. Відповідно до п.3.8 орендар сплачує вартість комунальних послуг на підставі рахунків вартості послуг. Згідно з п. 3.5 договору орендна плата сплачується відповідачем з дати підписання акту прийому-передачі об'єкту оренди.
Так, 01.04.2006 року між комплексною дитячо-юнацькою спортивною школою № 14 Деснянського району м. Києва та товариством з обмеженою відповідальністю «Центр реклами «Кипарис-плюс» був підписаний акт прийому-передачі приміщення.
Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Крім того, в матеріалах справи міститься рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2008 року по справі № 4/173 за позовом заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 14 до ТОВ «Центр реклами «Кипарис-Плюс» про стягнення заборгованості по орендній платі, комунальних послуг та звільнення орендованого приміщення.
Так, вказаним рішенням від 21.04.2008 року по справі № 4/173 зобов'язано ТОВ «Центр реклами «Кипарис-плюс» звільнити нежитлове приміщення площею 116,4 кв.м. по вул. Ш.Алейхема, 5-А в м. Києві та передати його за актом прийому-передачі комплексної дитячо-юнацької спортивної школі № 14. Крім того, стягнуто з ТОВ «Центр реклами «Кипарис-плюс» на користь комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 14 - 15305,80 грн. орендної плати, 4055,22 грн. комунальних послуг за період з 01.04.2006 року по 01.10.2007 року.
Також, рішенням суду по справі № 4/173 встановлено, що строк дії договору оренди № 2/14 закінчився 30.03.2007 року, а тому відповідач безпідставно займає спірне приміщення площею 116,4 кв.м для розміщення виставкового залу рекламно-сувенірної продукції за адресою: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 5-А.
Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що 12.05.2008 року на виконання рішення суду від 21.04.2008 року по справі № 4/173 видано наказ про примусове виконання даного рішення. Постановою головного державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Охріменко Н.М. 28.10.2008 року відкрито виконавче провадження № 9692733. Боржнику надано строк для добровільного виконання судового рішення.
Як вбачається з листа ТОВ «Центр реклами «Кипарис-плюс», адресованого ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві та прокуратурі Деснянського району м. Києва, відповідач повідомляє, що не займає приміщення в комплексній дитячо-юнацькій школі № 14 з 30.03.2007 року, однак акт прийому-передачі майна директор школи - Матвієнко М.М. з невідомих причин відмовляється підписувати. У вказаному листі, відповідач також зазначає, що хоча і з їхньої сторони було підписано договір оренди приміщення, орендоване приміщення відповідач не займав з дати його підписання. Крім того, ТОВ «Центр реклами «Кипарис-плюс» просить допомогти у вирішенні питання, щодо підписання акта прийому-передачі майна зі сторони орендодавця.
З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що рішення суду від 21.04.2008 року по справі № 4/173 ТОВ «Центр реклами «Кипарис-плюс» виконано в добровільному порядку, приміщення звільнене, борг по орендній платі в сумі 15305,80 грн. та по комунальних послугах в сумі 4055,52 грн. сплачений. Крім того, про відсутність у ТОВ «Центр реклами «Кипарис-плюс» боргу з орендної плати та комунальних послуг за період з 01.04.2006 року по 01.10.2007 року також не заперечує й позивач - комплексна дитячо-юнацька спортивна школа № 14 Деснянського району м. Києва.
У травні 2011 року заступник прокурора Деснянського району м. Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Управління освіти Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації та комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 14 з позовом до ТОВ «Центр реклами «Кипарис-Плюс» про стягнення 98870,80 грн. боргу по орендній платі та експлуатаційним послугам відповідно до договору № 2/14 від 01.04.2006 року оренди нежитлового приміщення загальною площею 116,4 кв.м. для розміщення виставкового залу рекламно-сувенірної продукції по вул. Ш. Алейхема, 5-А в м. Києві.
Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 22.06.2011 року за позовом прокурора Деснянського району м. Києва про стягнення 98870,80 грн. - задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 14 Деснянського району м. Києва 81188,89 грн. заборгованості по орендній платі. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення прокурора, представників відповідача та комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 14 Деснянського району м. Києва, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2011 року у справі № 36/183 скасуванню з прийняттям нового рішення з наступних підстав.
Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачами та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору оренди, згідно з яким та в силу ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України, ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.
До обов'язків орендаря частина 1 статті 762 ЦК України, ст. 285, 286 ГК України відносить, зокрема, внесення плати за користування майном, розмір якої встановлений договором оренди.
Згідно з ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди від 01.04.2006 року № 2/14 припинив свою дію 31.03.2007 року. Заборгованість ТОВ «Центр реклами «Кипарис-плюс» з орендної плати та комунальних послуг за період з 01.04.2006 року по 01.10.2007 року, яка була встановлена рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2008 року по справі № 4/173 відповідачем сплачена, приміщення звільнене.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як зазначалося вище, в матеріалах справи міститься рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2008 року по справі № 4/173 за позовом заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 14 до ТОВ «Центр реклами «Кипарис-Плюс» про стягнення заборгованості по орендній платі, комунальних послуг та звільнення орендованого приміщення. Даним рішенням зобов'язано ТОВ «Центр реклами «Кипарис-плюс» звільнити нежитлове приміщення площею 116,4 кв.м. по вул. Ш.Алейхема, 5-А в м. Києві та передати його за актом прийому-передачі комплексної дитячо-юнацької спортивної школі № 14. Крім того, стягнуто з ТОВ «Центр реклами «Кипарис-плюс» на користь комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 14 - 15305,80 грн. орендної плати, 4055,22 грн. комунальних послуг за період з 01.04.2006 року по 01.10.2007 року.
Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
До того ж, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача по орендній платі відсутня, оскільки сплачена останнім в повному обсязі. Даний факт не заперечується й самим позивачем - комплексною дитячо-юнацькою спортивною школою № 14.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неправомірно задоволено позовні вимоги у справі № 36/183 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Реклами «Кипарис Плюс» 98870,80 грн. боргу по орендній платі, оскільки рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2008 року по справі № 4/173 виконане, орендоване приміщення звільнене, а заборгованість погашено.
Доводи прокурора та позивачів про те, що акт прийому-передачі (повернення) орендованого майна було підписано 20.07.2010 року, а отже відповідач користувався приміщенням, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними. Так судовою колегією встановлено, що відсутня вина відповідача у зволіканні державним виконавцем у проведенні своєчасних виконавчих дій щодо виконання рішення суду від 21.04.2008 року по справі № 4/173 та оформленні належним чином документів, зокрема в частині підписання акту про повернення орендованого приміщення, про що зазначено в рішенні суду. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Центр Реклами «Кипарис Плюс» неодноразово зверталося до орендодавця з листами з проханням прийняти приміщення та підписати акт прийому-передачі, однак, зазначені листи залишені без реагування.
Колегією суддів встановлено, що не підписання акта прийому-передачі вказаного приміщення сталося не з вини ТОВ «Центр Реклами «Кипарис Плюс», а з вини директора школи - Матвієнко М.М. При цьому, останній ніяких аргументів чи претензій до стану орендованого приміщення (переобладнання, тощо) та щодо своїх дій не зазначив, фактично безпідставно відмовляючись виконати рішення суду в частині повернення приміщення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення про задоволення позову неповно з'ясував обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, що призвело до неправильного висновку у справі. Судова колегія звертає увагу на те, що судове рішення повинне бути повним об'єктивним та всебічним.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Реклами «Кипарис Плюс» на рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2011 року слід задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати. Прийняти по справі нове рішення, яким в позові прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління освіти Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 14 Деснянського району м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Реклами «Кипарис Плюс» про стягнення 98 870,80 грн. - відмовити.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України. Оскільки, у відповідності до п. 30 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» прокуратура звільнена від сплати державного мита, а судом встановлено, що спір виник з вини керівництва школи то з комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 14 Деснянського району м. Києва підлягає стягненню в дохід Державного Бюджету України 988,70 грн. державного мита за розгляд справи у суді першої інстанції та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За розгляд справи в суді апеляційної інстанції з комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 14 Деснянського району м. Києва підлягає стягненню на користь відповідача державне мито в сумі 494,35 грн.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд,-
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Реклами «Кипарис Плюс» на рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2011 року по справі № 36/183 задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2011 року по справі № 36/183 скасувати повністю.
Прийняти нове рішення суду, яким в позові прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління освіти Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 14 Деснянського району м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Реклами «Кипарис Плюс» про стягнення 98870,80 грн. - відмовити.
3. Стягнути з комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 14 Деснянського району м. Києва (02156, м. Київ, вул. Ш. Алейхема, 5а, код 01489368) в дохід Державного Бюджету України - 988,70 грн. держмита за розгляд справи в суді першої інстанції та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Стягнути з комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 14 Деснянського району м. Києва (02156, м. Київ, вул. Ш. Алейхема, 5а, код 01489368) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Центр реклами «Кипарис-плюс» (03057, м. Київ, пр-т Перемоги, 43, офіс 31, код 31812487) - 494,35 грн. держмита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
5. Видачу наказів доручити господарському міста Києва.
6. Матеріали справи № 36/183 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Лобань О.І.
Судді Федорчук Р.В.
Ткаченко Б.О.