01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.09.2011 № 15/26/117/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів: Ткаченка Б.О.
Федорчука Р.В.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 05.09.2011 року
розглянувши апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 18.03.2011 року,
у справі № 15/26/117/2011 (суддя Потапенко В.В.)
за позовом Черкаської міської ради
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про стягнення 143316,92 грн.
та за зустрічним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
до Черкаської міської ради
про визнання недійсним абзацу 2 пункту 13 договору оренди землі від
12.03.2007 року
Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.03.2011 року первісний позов Черкаської міської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 143316,92 грн., задоволено частково. Зустрічний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Черкаської міської ради про визнання недійсним абзацу 2 пункту 13 договору оренди землі від 12.03.2007 року, задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 18.03.2011 року позивач за первісним позовом звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив змінити зазначене рішення господарського суду Черкаської області та задовольнити позовні вимоги Черкаської міської ради в повному обсязі, а саме: стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь міського бюджету м. Черкаси заборгованість за договором оренди земельної ділянки в сумі 134018,64 грн. та пеню в сумі 9298,28грн, а в задоволенні зустрічного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Черкаської міської ради - відмовити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
В судовому засіданні 05.09.2011 року представники відповідача за первісним позовом надали суду відзив на апеляційну скаргу та свої пояснення по справі в яких, заперечила проти апеляційної скарги позивача вважають її необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просили суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду від 18.03.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник Черкаської міської ради у судовому засіданні 05.09.2011 року підтримав апеляційну скаргу з доводами викладеними в ній та просив задовольнити а рішення господарського суду Черкаської області змінити та задовольнити позовної вимоги Черкаської міської ради в повному обсязі а в задоволені зустрічного позову відмовити.
У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників Черкаської міської ради та ФОП ОСОБА_2 Київським апеляційним господарським судом встановлене наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Черкаської міської ради від 21.12.2006 року № 2-438 фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 надана в оренду на 49 років земельна ділянка площею 2172 кв.м., яка знаходиться АДРЕСА_1 під частину адмінбудівлі за рахунок землекористування ВАТ «Темп» і яка за функціональним використанням віднесена до категорії земель комерційного використання.
12.03.2007 року між Черкаською міською радою та ПП ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 2172 кв.м яка знаходиться за вказаною вище адресою, що за цільовим призначення відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 105-гр.-2007 від 02.02.2007 року та п. 5 Договору становить 652643 грн.
30 липня 2007 року договір був зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» за № 040777500195.
Відповідно до п. 9 договору, річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлена у розмірі 2,3077% від її нормативної грошової оцінки і на час укладання договору становила 15061,0 грн.
Пунктом 10 договору сторони встановили, що обчислення розміру грошової оцінки та орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення, функціонального використання та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
Частиною 2 п. 13 договору передбачено, що в разі проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, внесення інших змін на підставі вимог діючого законодавства, а також в разі будь-яких змін Черкаською міською радою розмірів орендної плати, що діють в м. Черкаси, розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.
У пункті 11 договору сторони встановили, що орендна плата вноситься щомісячно до 30 числа місяця наступного за звітним. Пункт 14 договору передбачає, що за несвоєчасне внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше визначеної законом ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, зміни до договору за згодою сторін чи за рішенням суду не вносилися.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.06.2008 року по 30.11.2010 року Черкаська міська рада нарахувала відповідачу 134018,64 грн. орендної плати за землю. При цьому позивач за первісним позовом застосував ставку орендної плати у розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі рішення Черкаської міської ради від 22.04.2008 року № 4-385 «Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 31.05.2007 року № 2-613 «Про плату за оренду землі». Відповідач за первісним позовом, за вказаний період орендну плату за землю до міського бюджету не сплачувала.
Крім того, позивач за первісним позовом нарахував відповідачу 929828 грн. пені за прострочення сплати орендної плати за землю за період з липня 2010 року по грудень 2010 року.
Різниця між нарахованими позивачем і відповідачем сумами орендної плати за землю виникла внаслідок застосування сторонами різних ставок орендної плати за землю: позивачем у розмірі 7% за відповідний період, а відповідачем у розмірі 2,3077% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки як визначено в договорі.
Також, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Черкаської міської ради від 31.05.2007 року № 2-613 «Про плату за оренду землі» були змінені розміри орендної плати за користування земельними ділянками в м. Черкаси. Відповідно до цього рішення ставки орендної плати для земель комерційного використання встановлено в розмірі 7,0 % від їх грошової оцінки. Виходячи з цього рішення позивач за первісним позовом почав визначати орендну плату за вказаною ставкою і нараховував відповідачу 45685,01 грн. орендної плати у рік.
З урахуванням індексації з 01.01.2008 року орендна плата нараховувалася у розмірі 3913,68 грн. у місяць, з 01.01.2009 року - 4508,56 грн., з 01.01.2010 року - 4774,56 грн.
За таких обставин, як вірно вказав суд першої інстанції, позивачем за первісним позовом в односторонньому порядку був змінений розмір орендної плати без внесення відповідних змін до договору з 2,3077 % до 7 % ставки орендної плати.
Черкаська міська рада звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в доход міського бюджету 134018,64 грн. орендної плати за договором оренди землі від 12.03.2007 року станом на 30.11.2010 року та 9298,28 грн. пені за прострочення сплати орендної плати.
Позивач за первісним позовом обґрунтовує наявність правових підстав для стягнення заявленої суми заборгованості посилаючись на приписи статті 2 Закону України «Про плату за землю», статті 21 Закону України «Про оренду землі», статей 96, 206 Земельного кодексу України, статей 623, 625 Цивільного кодексу України, а також положення п.п. «б» пункту 31 договору.
В свою чергу, відповідач за первісним позовом, звернувся до суду із зустрічним позовом до Черкаської міської ради про визнання недійсним абзацу 2 пункту 13 договору оренди землі від 12.03.2007 року. Обґрунтовуючи зустрічний позов, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 посилається на те, що відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. Відповідно до пункту 36 договору оренди землі зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується в судовому порядку. Таким чином, відповідач за первісним позовом вважає, що Черкаська міська рада неправомірно в односторонньому порядку без внесення відповідних змін до договору оренди застосувала розмір орендної плати, який був збільшений до 7 % від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.
Як зазначалося раніше, рішенням господарського суду Черкаської області від 18.03.2011 року первісний позов Черкаської міської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 143316,92 грн., задоволено частково. Зустрічний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Черкаської міської ради про визнання недійсним абзацу 2 пункту 13 договору оренди землі від 12.03.2007 року, задоволено повністю.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення первісного позову та задоволення у повному обсязі зустрічного позову, погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами. Згідно зі статтею 651 ЦК України та статтею 188 Господарського кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Статтею 18 вказаного Закону України передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Частиною 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін і у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Як вбачається з п. 36 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується в судовому порядку.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Закон України «Про оренду землі» є спеціальним законом щодо регулювання відносин, пов'язаних з укладенням, зміною, розірванням договору оренди землі, і на відміну від кодексів (ЦК України, ГК України) передбачає можливість зміни умов договору оренди землі лише за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення такої згоди - у судовому порядку. Іншого порядку внесення змін до договору оренди землі Закон України «Про оренду землі» не передбачає.
Відповідно до пункту 17 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року № 2073 у разі внесення змін до договору оренди землі він підлягає перереєстрації, яка проводиться в порядку, встановленому для їх державної реєстрації.
Як зазначалося вище, та встановлено судом, зміни до договору оренди земельної ділянки за згодою сторін чи за рішенням суду не вносилися.
За таких обставин, з урахуванням п. 36 договору та вищевикладених приписів Закону України «Про оренду землі», судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку по справі та вказав про те, що позивач за первісним позовом не мав права на застосування ставок орендної плати у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки землі без внесення відповідних змін до договору.
Отже, судова колегія погоджується, що зміст абзацу 2 пункту 13 договору суперечить положенням статей 21 та 30 Закону України «Про оренду землі» та умовам договору (пункт 36).
Згідно частини 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Зміст правочину згідно частини 1 статті 203 ЦК України не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що зустрічний позов про визнання недійсним абзацу 2 пункту 13 договору оренди землі від 22.03.2007 року є обгрунтованим і підлягає задоволенню. Судова колегія вважає, що зміна розміру грошової оцінки, про яку також йде мова у абзаці 2 пункту 13 договору також веде до зміни розміру орендної плати, що без згоди іншої сторони і без внесення відповідних змін до договору є недопустимим.
Що стосується доводів скаржника про те, що позивачем за зустрічним позовом було пропущено строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно з частиною 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Як вбачається з договору, у абзаці 2 пункту 13 договору не визначено строки внесення відповідних змін щодо розміру грошової оцінки земельної ділянки та розміру щорічної орендної плати. Ці зміни пов'язуються із змінами діючого законодавства та прийнятими Черкаською міською радою змінами розмірів орендної плати. Тобто позивач за зустрічним позовом довідався про порушення свого права не в момент підписання договору, а коли Черкаська міська рада почала нараховувати йому новий розмір орендної плати за новими ставками на підставі вищевказаних рішень і вимагала її сплати у встановлений договором строк. Доказів про те, що відповідач за первісним позовом раніше дізнався про новий розмір орендної плати, Черкаська міська рада, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції суду не надала.
За таких обставин, оскільки Черкаська міська рада безпідставно нараховувала відповідачу за первісним позовом орендну плату за ставкою у розмірі 7 %, а за договором оренди відповідач повинен сплачувати орендну плату за ставкою у розмірі 2,3077% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, судова колегія вважає, що відповідач за первісним позовом за період з 01.06.2008 року по 30.11.2010 року має заборгованість орендної плати лише в сумі 57437,13 грн. а не 134018,64 грн., як заявлено до стягнення Черкаською міською радою.
Як вірно вказав суд першої інстанції, відповідач за первісним позовом помилково обрахував борг по січень 2011 року включно в той час, коли Черкаська міська рада заявила до стягнення борг станом на 30.11.2010 року. Як встановлено судом першої інстанції, відповідач не заперечує проти нарахування на вказану суму боргу пені в розмірі 4237,79 грн. за період серпень 2010 року - січень 2011 року. Однак, зазначений розрахунок пені є помилковим. Черкаська міська рада у своєму розрахунку не враховувала січень 2011 року у зв'язку з зверненням до суду 20 січня 2011 року.
За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно було зроблено перерахунок пені за вказаний період. Так, за розрахунком суду пеня за період липень - грудень 2010 року становить 4150,67 грн. і підлягає до стягнення.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив первісний позов Черкаської міської ради та стягнув з ФОП ОСОБА_2 борг по орендній платі у сумі 57437,13 грн. та 4150,67 грн. пені. Крім того, місцевим господарським судом також, правильно задоволено зустрічний позов ФОП ОСОБА_2 та визнано недійсним абзац 2 пункту 13 договору оренди землі від 12 березня 2007 року, укладеного між Черкаською міською радою та ФОП ОСОБА_2
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції Черкаською міською радою не було подано належних та переконливих доказів в підтвердження заявленого позову. Натомість зустрічний позов ФОП ОСОБА_2 є обґрунтованими та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі Черкаської міської ради на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 18.03.2011 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Черкаської міської ради слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Черкаської області від 18.03.2011 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -
1. Апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 18.03.2011 року у справі № 15/26/117/2011 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 18.03.2011 року у справі № 15/26/117/2011 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 15/26/117/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя Лобань О.І.
Судді Ткаченко Б.О.
Федорчук Р.В.