01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.09.2011 № 7/160
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів: Ткаченка Б.О.
Федорчука Р.В.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 05.09.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2011 року,
у справі № 7/160 (суддя Якименко М.М.)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на
стороні позивача - Державне підприємство «Національний цирк України»
про дострокове розірвання договору оренди та стягнення 2312,79 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.06.2011 року у позові Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство «Національний цирк України» про дострокове розірвання договору оренди та стягнення 2312,79 грн. - відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 20.06.2011 року позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить зазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задовольнити в повному обсязі. Свої доводи скаржник обґрунтував тим, що при винесенні рішення місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 15.07.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу СПД ОСОБА_2 вважає подану апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні 05.09.2011 року представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надав суду свої пояснення по справі в яких, просить зазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представники СПД ОСОБА_2 у судовому засіданні також надали суду свої пояснення по справі в яких поданий відзив на апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі з доводами викладеними в ньому та заперечили проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі. Просили апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2011 року залишити без змін.
Представники ДП «Національний цирк України» в судове засідання 05.09.2011 року не з'явились про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи викладене, заслухавши думку представників Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву та СПД ОСОБА_2, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ДП «Національний цирк України» про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Участь представників третьої особи у судовому засіданні 05.09.2011 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились в судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
30.04.2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди № 613 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - договір). Предметом договору є строкове платне користування державним нерухомим майном - нежилими приміщеннями (надалі - майно) загальною площею 199,95 кв.м, яке розміщене в м. Києві площа перемоги, 2, що перебуває на балансі Національного цирку України (надалі - третя особа). Майно передано в оренду з метою здійснення торгівлі непродовольчими товарами дитячого асортименту та розміщення залу для проведення заходів для дітей в позаурочний час.
Згідно п. 2.1 договору відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.
В подальшому між сторонами було укладено додатковий договір № 1 від 16.03.2007 року в якому сторони погодили зміни в частині мети використання та розміру орендної плати до основного договору. Додатковим договором № 2 від 12.04.2007 року, сторонами уточнено та конкретизовано загальну орендну площу відносно мети використання приміщень, місцезнаходження та розміру, а саме: 125,3 кв. м. (1 поверх) - організація відпочинку дітей та юнацтва в позашкільний час; 31,4 кв. м. (1 поверх) - здійснення торгівлі непродовольчими товарами дитячого асортименту; 29.6 кв. м. (цоколь) - здійснення торгівлі непродовольчими товарами дитячого асортименту; 5.2 кв. м. (3 поверх) - розміщення офісного приміщення; 8,45 кв. м. (3 поверх, хол) - здійснення торгівлі непродовольчими товарами дитячого асортименту (погодинна оренда), а також змінено розмір орендної плати. Додатковим договором № 613/03 від 25.12.2008 року сторони дійшли згоди в частині зміни розміру орендної плати.
Відповідно до п. 10.1 договору, договір було укладено строком на 11 (одинадцять) місяців, що діє з 30 квітня 2004 року до 30 березня 2005 року. На підставі п. 10.5 договору та ч. 2 ст. 17 закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір був продовжений до 30.08.2011 року.
Розділом 3 вказаного договору визначено розмір орендної плати, порядок її нарахування, зміни та сплати відповідачем, а п. 10.3 визначено порядок внесення змін та розірвання договору.
Згідно акту приймання-передачі від 30.04.2004 року орендодавець відповідно договору оренди нерухомого майна передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно загальною площею 199,95 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
В травні 2011 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до СПД ОСОБА_2 про дострокове розірвання договору оренди та стягнення 2312,79 грн. В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на те, що відповідач наднормово використовує орендовану площу. На підтвердження чого надав суду акт перевірки, що затверджений РВ ФДМУ по м. Києву 11.04.2011 року. Зазначеним актом встановлено, що журнал реєстрації часу погодинної оренди ні орендарем ні ДП «Національний цирк України» не ведеться. Крім того, позивачем до позовної заяви надано розрахунок, згідно яким, час роботи орендарів складає 105 год./на місяць, а не 37.2 год./місяць, як це визначено умовами договору, у зв'язку з чим позивач нарахував та просить стягнути недоотримані кошти у розмірі 2312,79 грн. в якості збитків.
Рішенням суду першої інстанції від 20.06.2011 року відмовлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву у позові про дострокове розірвання договору оренди та стягнення 2312,79 грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вірно вказав суд першої інстанції, в позовній заяві для проведення розрахунку збитків, позивачем за основу взято переший квартал 2011 року, коли протягом 3 місяців проведено 70 вистав. При цьому скаржником не взято до уваги лист Національного цирку України № 104 від 11.04.2007 року, в якому зазначено, що погодинна оренда рахується із розрахунку 223 вистави на рік, 2 години на виставу, 37,2 годин оренди на місць (протягом першого кварталу 2011 року було проведено лише 70 вистав). Отже, встановлений договором середньомісячний час оренди розрахований на підставі річної кількості вистав, з розрахунку 2 години на виставу.
Так, як правильно встановлено судом першої інстанції відповідно до умов договору, відповідач погодинно орендує 37,2 годин на місяць, що зафіксовано додатком до договору та протягом року сплачує платежі за погодинну оренду не залежно від кількості вистав проведених протягом місяця. Судова колегія звертає увагу на те, що договором встановлений обов'язок відповідача сплачувати погодинну оренду не лише за місяці в яких проводяться вистави, а і за місяці коли вистави відсутні.
Як вбачається із затвердженого ДП «Національний цирк України» плану, в рік проводиться 180 вистав (річні плани на 2010-2011). Найбільша кількість вистав затверджена на перший та четвертний квартал, в той час як на другий квартал затверджено лише 21 вистава, а на третій - 4 вистави.
Що стосується доводів скаржника про те, що відповідачем та ДП «Національний цирк України» не ведеться журнал реєстрації часу погодинної оренди судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки ні договором ні будь-якою іншою нормою не передбачено обов'язок відповідача на ведення вказаного журналу.
Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що ні під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивачем не було надано доказів порушення відповідачем умов договору. При цьому, судовою колегією встановлено, що на виконання умов договору, відповідач в порядку та на умовах договору, сплачував оренду плату. Доказів надіслання позивачем відповідачу будь-яких претензій, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, скаржником не надано.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до п.6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до ст. 651 Цивільного Кодексу України передбачені загальні підстави для зміни чи розірвання договору. За вимогою однієї із сторін договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду при істотному порушенні умов договору іншою стороною. Істотним визнається порушення договору однією із сторін, яке спричинить іншій стороні такі збитки, що вона у значній мірі втратить те, на що могла розраховувати при укладанні договору. Тобто істотне порушення договору однією з сторін повинно спричинити іншій стороні збиток.
Як вірно вказав місцевий господарський суд, сторони договору погодили між собою місячну кількість годин оренди в кількості 37,2 год. на місяць, що в середньому на рік становить 446,4 годин оренди, оплата яких має проводитися рівними частинами протягом усього року. Саме таку кількість годин оренди сплачує відповідач. За таких обставин, кожна із сторін договору отримує те, на що вона розраховувала при укладенні договору. Як зазначалося вище, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, позивачем не надано належних доказів порушення відповідачем істотних умов договору які завдали йому шкоду внаслідок чого, позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору. Натомість, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовою колегією, заборгованість по орендній платі у відповідача відсутня.
Що стосується доводів скаржника про дострокове розірвання договору в зв'язку з неналежним виконанням умов договору, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач не направляв повідомлень відповідачу про розірвання договору. Крім того, позивачем не надано й доказів про направлення будь яких претензій на його адресу, щодо заборгованості по орендній платі та використання орендованої площі не за цільовим призначенням чи з порушення відповідачем часу використання орендованої площі.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського Кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Статтею 783 Цивільного Кодексу України встановлено підстави для розірвання договору найму: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Крім того, згідно з вимогами ч. 3 ст. 26 України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що ні під час розгляду справи в суді першої інстанції ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивач не надав доказів, які б свідчили, що відповідачем були порушені положення ст. 786 Цивільного Кодексу України, або п. 10.7 договору або ж інші положення договору чи нормативних актів, виконання яких покладено на відповідача. Докази, надані скаржником не підтверджують обставини, на які посилається позивач в обгрунтування заявлених позовних вимог та спростовані доводами відповідача.
Що стосується доводів скаржника про стягнення з відповідача збитків в розмірі 2312,79 грн., судова колегія вважає їх необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного. Як зазначалося раніше, судом апеляційною інстанцією встановлено, що відповідач на виконання умов договору, своєчасно та в повному обсязі сплачує орендні платежі, заборгованість у останнього відсутня.
У відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Як вірно вказав суд першої інстанції, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.
Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
Нормами ст.ст. 16, 22 Цивільного кодексу України встановлено загальні засади відшкодування збитків, як одного із способів захисту цивільних прав і інтересів судом. У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному розмірі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суду дійшов до правильного висновку по справі та зазначив, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно зі ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі - наслідком такої протиправної поведінки. Враховуючи приписи ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов'язок довести суду розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально.
За таких обставин, як вірно вказав суд першої інстанції, системний аналіз норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що регламентують умови та порядок відшкодування збитків за порушення зобов'язань, показує, що для застосування такої міри відповідальності необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та понесеними збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності.
Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що у даному випадку позивачем не доведено жодних з вищевказаних підстав для стягнення збитків (шкоди) з відповідача. Позивачем не обґрунтовано, в чому саме полягає протиправність поведінки відповідача і яку норму права відповідач порушив. Крім того, позивачем не доведено факту заподіяння йому збитків та наявність причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та як він вважає заподіяною йому збитками (шкоду). Натомість, як встановлено судом апеляційної інстанції заборгованість у відповідача по орендній платі відсутня, платежі вносяться в повному обсязі як передбачено договором. Біль того, судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що відповідно до умов договору відповідачу надано право використовувати нерухоме майно з погодинною орендою під час проведення 223 вистав/на рік. Проте, як вбачається з матеріалів справи станом на час проведення позивачем перевірки (1 квартал) було проведено 63 вистави та заплановано 7 вистав у першому кварталі 2011 року та 110 вистав до кінця року.
З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем не доведено наявності у діях відповідача усіх елементів цивільного правопорушення, що є підставою для застосування такого засобу відповідальності як стягнення збитків, не надано доказів порушення відповідачем положень ст. 783 ЦК України, п. 10.7 Договору № 6413 від 30.04.2004 року та не надано доказів, які свідчили б про невиконання або неналежне виконання відповідачем умов договору та порушення позивачем процедури дострокового розірвання договору, судова колегія вважає, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву є, необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції позивачем не було подано належних та переконливих доказів в обґрунтування заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2011 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2011 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -
1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2011 року у справі № 7/160 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2011 року у справі № 7/160 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 7/160 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Лобань О.І.
Судді Ткаченко Б.О.
Федорчук Р.В.