03.10.2011 року Справа № 30/5005/7881/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменка І.М. -доповідача
суддів: Мороза В.Ф., Голяшкіна О.В.,
при секретарі судового засідання: Лазаренко П.М.,
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №2834-О від 29.06.10, представник;
Представники відповідача-1,2 у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Полтава, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2011р. у справі №30/5005/7881/2011
за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”,
м.Дніпропетровськ
до відповідача 1 товариства з обмеженою відповідальністю “Українське фінансове агентство
“Верус”, м.Дніпропетровськ
до відповідача 2 фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Полтава
про стягнення 106 055 грн. 59 коп.,
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2011р. (суддя Євстигнеєва Н.М.) позовні вимоги ПАТ КБ “ПриватБанк” задоволено частково.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ “ПриватБанк” 6 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 5 864,63 грн. простроченої заборгованості зі сплати відсотків, 3 690, 96 грн. пені, 1 060, 56 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_2 та ТОВ “УФА “Верус” на користь ПАТ КБ “ПриватБанк” 56 500,00 грн. штрафу.
В решті позову - відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить дане рішення скасувати, як таке, що містить ряд помилкових висновків та суперечить нормам чинного законодавства України.
Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач-2 зауважує на тому, що суд першої інстанції його неналежним чином повідомив про час та місце розгляду справи, чим грубо порушив норми процесуального права; не звернув увагу на невірний розрахунок пені та штрафу за неналежне виконання умов кредитного договору; не прийняв до уваги укладення договору поруки без згоди на то боржника; поклав всі судові витрати у справі на відповідача-2, що, на думку апелянта, суперечить вимогам ст.49 ГПК України тощо.
Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідач-1 та відповідач-2 участь уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.
Письмові клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі за позовом ФОП ОСОБА_2 до ПАТ КБ “ПриватБанк” та ТОВ “УФА “Верус” про визнання недійсним договору поруки, не розглядаються апеляційним господарським судом, у зв'язку з їх отриманням канцелярією суду 04.10.2011р., тобто, після оголошення вступної та резолютивної частин постанови.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, а також, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 02 листопада 2006 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (далі - Банк), в особі заступника начальника кредитного центру проектів філії "Полтавське головне регіональне управління" закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" Воронової О.В., з однієї сторони, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі -Позичальник), з іншої сторони, був укладений договір №152а про надання овердрафтового кредиту, відповідно до умов якого Банк при наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування Клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, відкритому в Банку (далі -поточний рахунок), за рахунок кредитних коштів у межах ліміту в розмірі 100 000,00 грн. (з урахуванням додаткової угоди від 30.07.2007 року).
Відповідно до п.1.4 договору, Позичальник зобов'язаний повернути кредитні кошти до 31.10.2008 року.
На виконання умов кредитного договору, Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 162 230,23 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с.47).
В свою чергу, Позичальник /відповідач-2/ свої обов'язки зі своєчасного погашення кредитних платежів належним чином не виконав, що стало приводом для звернення позивачем до суду.
Таким чином, предметом спору є невиконання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 прийнятих на себе зобов'язань за договором №152а про надання овердрафтового кредиту від 02.11.2006 року в частині повернення суми кредиту, відсотків за користування кредитом, пені за прострочення платежів.
На час прийняття оскаржуваного рішення, доказів погашення заборгованості за кредитом в сумі 6 000,00 грн. фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 суду не надано.
У зв'язку із несвоєчасною сплатою відсотків за користування кредитом у Позичальника виникла заборгованість зі сплати відсотків в розмірі 5 864,63 грн. Окрім того, за порушення строків сплати платежів позивачем відповідачеві-2, відповідно до п.5.1 договору, нараховано 3 690,96 грн. пені.
Згідно з п.5.2 договору, при порушенні Позичальником зобов'язань, передбачених п.п.2.2.9, 2.2.10, 2.2.13, 8.1 цього договору, Позичальник сплачує Банку за кожний випадок порушення штраф у розмірі 2% від суми отриманого кредиту. Сплата штрафу здійснюється в гривні. В свою чергу, пунктом 6.6 договору сторони передбачили право Банку на звернення до суду при порушенні Позичальником будь-якого з грошових зобов'язань, передбачених даним договором, більше ніж на 120 днів та обов'язок Позичальника сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.
Отже, за порушення Позичальником п.2.2.9 договору позивач нарахував відповідачеві-2 штраф в розмірі 22 500,00 грн. У підсумку, за порушення п.2.2.10 договору позивач нарахував відповідачеві штраф в розмірі 68 000,00 грн. /обґрунтований розрахунок додано до позовної заяви/.
12 лютого 2009 року, в якості забезпечення виконання умов кредитного договору, між філією товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове Агентство “Верус” (Поручитель) та ПриватБанком (Кредитор) був укладений договір поруки №154, предметом якого є надання поруки Поручителем перед відповідач-2) зобов'язань за кредитним договором №152а від 02.11.2006 року.
Розмір відповідальності Поручителя перед Кредитором по договору поруки №154 від 12.02.2009 року обмежено сумою в розмірі 90 50,00 грн. (п.2 договору).
У випадку невиконання Позичальником обов'язків за кредитним договором, Позичальник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п.4 договору поруки №154 від 12.02.2009 року).
Відповідно до п.5 договору поруки №154 від 12.02.2009 року, у випадку невиконання Позичальником будь-якого обов'язку, передбаченого п.1 цього договору, Кредитор направляє на адресу Поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі Кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п.5 цього договору (п.6 договору поруки №154 від 12.02.2009 року).
16.05.2011 року позивачем на адресу ТОВ "Українське фінансове Агентство "Верус" було направлено вимогу №152а/П про сплату заборгованості фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за кредитним договором №152-а від 02.11.2006 року в розмірі 90 500,00 грн. Вказану вимогу поручителем отримано 24.05.2011 року, що підтверджується відповідною відміткою про отримання (а.с.56).
Отже, з урахуванням викладеного вище, а також, зважаючи на те, що доказів погашення заборгованості за договором №152а про надання овердрафтового кредиту від 02.11.2006 року суду не надано, позовні вимоги про солідарне стягнення з ФОП ОСОБА_2 та ТОВ “УФА “Верус” заборгованості за кредитним договором №152а в сумі 72 055,59 грн. (з яких 6 000 грн. -заборгованість за кредитом, 5 864,63 грн. -заборгованість зі сплати відсотків, 3 690,96 грн. -пеня, 22 500,00 грн. -штраф за порушення п.2.2.9 договору, 34 000,00 грн. - штраф за порушення п.2.2.10 договору), колегія суддів вважає обґрунтованим та правомірним.
Натомість, викладені в апеляційній скарзі заперечення в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, виявились необґрунтованими та безпідставними.
Так, неспроможними колегія суддів вважає твердження скаржника щодо його несвоєчасного повідомлення про час та місце розгляду справи та, внаслідок цього, позбавлення права прийняти участь у судовому засіданні. Отже, як вбачається зі штампу господарського суду у лівому нижньому куті ухвали про відкладення розгляду справи №30/5005/7881/2011 від 13.07.2011р., що вже сам по собі є належним доказом повідомлення сторін про час і місце засідання суду (п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року"), остання, на думку колегії суддів, була направлена сторонам 14.07.2011р., майже за два тижні до дати судового слухання, тобто, у розумний строк.
Що ж до викладених в апеляційній скарзі заперечень з приводу укладення між позивачем /Банком/ та відповідачем-1 /ТОВ “УФА “Верус”/ договору поруки без згоди на то боржника, тобто, відповідача-2 /скаржник/, слід зазначити, що, відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника, а, отже, згода останнього на укладення договору поруки не вимагається.
Наразі, апеляційна інстанція погоджується із висновком місцевого господарського суду з приводу того, що здійснений позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, зокрема, в частині нарахування 3 690,96 грн. пені, 22 500,00 грн. штрафу за порушення п.2.2.9 договору та 68 000,00 грн. штрафу за порушення п.2.2.10 договору, є обґрунтованим, здійсненим відповідно до умов кредитного договору, відтак, таким, що вимогам чинного законодавства України не суперечить. Окрім того, колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу на той факт, що, з огляду на те, що порушення зобов'язання відповідачем щодо щомісячного інформування позивача про цільове використання кредитних коштів не спричинило збитків для позивача, місцевим господарським судом розмір стягуваної неустойки (штрафу) за порушення п.2.2.10 договору було зменшено на 50% від заявленої суми, тобто, до 34 000,00 грн.
Виправданою апеляційний господарський суд вважає також відмову в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, що належить відповідачеві-2, ОСОБА_2, на праві власності, проте, не тільки з підстав незазначення позивачем чіткого переліку майна та доказів його належності відповідачеві-2 на праві власності, а й з підстав невиправданості вжиття таких заходів, зважаючи на відсутність в матеріалах справи даних, які б свідчили, що існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У підсумку, правомірним судова колегія вважає покладення на відповідача-2 судових витрат у справі, адже, згідно з ч.3 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Зважаючи на викладене вище, судова колегія вважає оскаржуване рішення правомірним, таким, що прийнято за умов надання належної юридичної оцінки наявним у справі доказам, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2011 року у справі №30/5005/7881/2011 -залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Полтава, -без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя О.В. Голяшкін
Суддя В.Ф. Мороз