29.09.2011 року Справа № 38/5005/6217/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А. - доповідача,
суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.
при секретарі: Алексєєву О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, заступник начальника управління позовної роботи Головного юридичного управління, довіреність №13-58/11д від 11.01.11;
від відповідача-1: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 01.03.11;
від відповідача-2: ОСОБА_3, представник, довіреність №б/н від 21.03.11;
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Мегабанк”
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2011 року у справі № 38/5005/6217/2011
за позовом публічного акціонерного товариства “Мегабанк”, м. Харків
до відповідача - 1: товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації “Дніпрокран”, м. Дніпропетровськ
відповідача -2: товариства з обмеженою відповідальністю “Темп”, м. Жовті Води, Дніпропетровської області
про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-309-140 від 25.08.2009 року
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2011 року у справі № 38/5005/6217/2011 (суддя -Бондарєв Е.М.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано відсутністю передбачених ст.203 Цивільного кодексу України підстав для визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-309-140 від 25.08.2009 року, оскільки зазначений правочин не суперечить вимогам законодавства та основним засадам суспільства; особи, що його підписали, мали необхідний обсяг повноважень; волевиявлення учасників правочину було вільним; договір спрямований на реальне настання передбачених ним наслідків; наявність ухвали господарського суду Харківської області від 18.06.2009 року у справі № 29/272-09 про накладення арешту на грошові кошти відповідача-1 -товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський дослідний завод засобів механізації “Дніпрокран” (ТОВ“ДЗКЗМ “Дніпрокран”) не позбавляла його права здійснювати господарську діяльність, саме укладати господарські договори.
Не погодившись з даним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Скаржник зазначає, що:
- зміст спірного договору суперечить ст.79, ч.1 ст.165 ГК України, оскільки матеріали справи підтверджують існування у відповідача-1 на час укладення договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-309-140 від 25.08.2009 року заборгованості по кредитним договорам з ПАТ “МЕГАБАНК”, чому не надав господарський суд належну оцінку.
- ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.2009 року по справі №29/272 накладено арешт на грошові кошти ТОВ “ДЗКЗМ “Дніпрокран” та заборонено вчиняти дії, направлені на відчуження належного йому майна, що доводить неможливість вчинення відповідачем-1 продажу придбаних акцій з метою отримання прибутку.
- оскільки ВАТ “Борисфен” згідно річної фінансової звітності господарську діяльність не проводить, доходи та чистий прибуток дорівнюють 0, відповідачем-1 не отримано прибуток від придбаних цінних паперів у вигляді дивідендів. Вказане підтверджує економічну необґрунтованість спірного договору.
- висновок суду про наявність повноважень генерального директора ТОВ “ДЗКЗМ “Дніпрокран” на підписання вказаного договору не відповідає обставинам справи з огляду на Статут відповідача-1 та виключну компетенцію загальних зборів учасників, зокрема на погодження угод (договорів) на суму, що перевищує 100 000 грн. Крім того, відповідачем - 1 грошові кошти за придбані цінні папери не сплачено.
Скаржник зазначає, що сукупність наданих ним доказів підтверджує заявлені позовні вимоги та порушення діями відповідачів прав та інтересів позивача. Фіктивно створена заборгованість відповідача-1 за допомогою укладення спірного договору може бути задоволена у справі про банкрутство за рахунок добросовісних кредиторів, в тому числі і позивача.
Просить оскаржуване ним рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити.
У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі заперечують проти доводів апелянта, вважають рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим та просили суд апеляційної інстанції залишити його без змін.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
03.07.2009 року у зв'язку з необхідністю поповнення обігових коштів та направлення їх на погашення заборгованості по кредитним зобов'язанням перед банківськими установами загальними зборами учасників ТОВ “ДЗКЗМ “Дніпрокран” прийнято рішення про придбання акцій ВАТ “Борисфен” . Виконання вказаного рішення доручено генеральному директору шляхом укладання відповідних договорів купівлі-продажу (т.1, а.с.54). Вказана обставина спростовує доводи апелянта про укладення договору не уповноваженою на це особою.
25.08.2009 року між ТОВ “ДЗКЗМ “Дніпрокран” (покупець) та ТОВ “Темп” (продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-309-140, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а той у свою чергу сплатити прості акції ВАТ “Борисфен” документарної форми у кількості 3 041 650 штук загальною вартістю 7 300 060 грн. (т.1, а.с. 42-44).
Згідно пункту 1.3, 1.4 вказаного договору право власності на цінні папери переходить до покупця з моменту зарахування цінних паперів на рахунок у цінних паперах покупця у зберігача. Документом, що підтверджує факт здійснення переходу права власності на цінні папери на користь покупця, є виписка з рахунку у цінних паперах покупця у зберігача.
Відповідно до пункту 2.1 договору покупець зобов'язався протягом трьох банківських днів з дати підписання цього договору самостійно сплатити продавцю суму договору, визначену в п.1.2 договору, шляхом здійснення банківського переказу на рахунок продавця.
Розділом 3 договору сторони передбачили, що реєстрація переходу права власності на цінні папери здійснюється в депозитарній системі обліку цінних паперів, згідно з Положенням про депозитарну діяльність, що затверджене рішенням ДКЦПФР від 17.10.2006 р. № 999, протягом трьох робочих днів з дати підписання договору. Датою переходу права власності на цінні папери сторони визнали дату внесення відповідних змін на рахунку в цінних паперах покупця у зберігача, що підтверджується випискою з рахунку в цінних паперах покупця у зберігача.
27.08.2009 року між ТОВ “Темп” та ТОВ “ДЗКЗМ “Дніпрокран” підписано акт прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-309-140 від 25.08.2009 року (т.1, а.с. 45).
Перехід права власності на цінні папери до покупця підтверджується випискою про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 077317, згідно з яким на рахунок ТОВ “ДЗКЗМ “Дніпрокран” зараховано 3 041 650 акцій ПАТ “Борисфен” (т.1, а.с. 46).
28.08.2009 року договором про переведення боргу № 02/08 ТОВ “ДЗКЗМ “Дніпрокран” (первісний боржник) перевів грошове зобов'язання у розмірі 7 300 060 грн., яке виникло за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б-309-140 від 25.08.2009 року перед ТОВ “Темп”, на підприємство матеріально-технічного забезпечення “Буд-Сервіс” м. Жовті Води (новий боржник) (т.1, а.с. 91-92).
Додатковою угодою про розірвання договору про переведення боргу № 02/08 від 28.09.2009 року вищезазначений договір про переведення боргу розірваний сторонами (т.1, а.с. 93).
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно зі статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень статей 43, 44 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.
Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
При вирішенні позову господарський суд надав правильну правову оцінку обставинам справи та дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання договору недійсним.
Апелянтом висновки судового рішення не спростовано, не доведено правових підстав, які б вказували на порушення спірним договором його прав та законних інтересів.
Так, порушення за заявою позивача господарським судом Дніпропетровської області провадження у справі № Б26/18-10 про банкрутство ТОВ “ДЗКЗМ “Дніпрокран” та заява грошових вимог до боржника вказує лише на ймовірну можливість порушення інтересів ПАТ “Мегабанк”, як кредитора у справі у разі зменшення розміру задоволення його грошових вимог за кредитними договорами.
Посилання скаржника на порушення сторонами при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу вимог частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України щодо спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тобто укладення відповідачами фіктивного правочину, не приймаються судом до уваги, оскільки характерною ознакою фіктивного правочину є відсутність будь-яких дій сторін на виконання такого правочину, тоді як матеріалами справи підтверджується перехід права власності на цінні папери від ТОВ “Темп” до ТОВ “ДЗКЗМ “Дніпрокран”, а факт несплати за придбані цінні папери з боку відповідача-1 свідчить лише про неналежне виконання останнім зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б-309-140 від 25.08.2009 року, а не про його фіктивність.
Щодо доводів апелянта про наявність арешту на грошові кошти відповідача-1 та заборону вчиняти дії, направлені на відчуження належного йому майна, то оспорюваним договором ухвала господарського суду Харківської області від 18.06.2009 року у справі № 29/272-09 (т.1, а.с. 22-23) не порушена відповідачем, оскільки майно у вигляді цінних паперів не відчужувалось, а навпаки, було придбано товариством.
Щодо відчуження грошових коштів, то, як підтверджується матеріалами справи та поясненнями представників сторін, в зв'язку з невиконанням ТОВ “ДЗКЗМ “Дніпрокран” умов спірного договору купівлі-продажу в частині виконання зобов'язань з оплати придбаних цінних паперів, останнє теж не відбулося. До того ж, вказаною ухвалою господарського суду Харківської області відповідачу-1 не було заборонено вчиняти будь-які дії, спрямовані на ведення господарської діяльності підприємства та відповідно укладати господарські договори.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.07.2011 року у справі № Б26/18-10-21, яка розглядалась за участю ПАТ “Мегабанк” та ТОВ “ДЗКЗМ “Дніпрокран”, де Вищим господарським судом України вказано, що укладення договорів купівлі-продажу при наявності накладеного арешту на грошові кошти не перешкоджало боржнику (ТОВ “ДЗКЗМ “Дніпрокран”) здійснювати господарську діяльність, в тому числі через укладення будь-яких господарських договорів, оскільки відповідно до статей 43, 44 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність (т.2, а.с. 88-92).
З урахуванням наведеного, суд вважає, що рішення господарського суду необхідно залишити без змін, оскільки воно є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2011 року у справі № 38/5005/6217/2011 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Л.М. Білецька
Суддя І.В. Тищик
Підписано в повному обсязі 11.10.2011 року.