29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"04" жовтня 2011 р.Справа № 22/5025/1528/11
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Катіон" м. Хмельницький
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький
за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Другого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції
про стягнення 117000,00 грн. неодержаного прибутку (упущеної вигоди)
Суддя Заверуха С.В.
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_3 по довіреності від 01.08.2011р.
відповідача: ОСОБА_4 по нотар. посвідченій довіреності від 31.08.2011р.
від третьої особи (ДВС) - ОСОБА_5 - представник за довіреністю від 15.09.2011р.
від третьої особи (ФОП ОСОБА_2) - не з'явився
Повне рішення підписано та складено 04.10.2011 р.
Суть спору: Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Катіон" звернувся з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з останнього коштів 117000,00грн. неодержаного прибутку.
В обґрунтування заявленого позову зазначає, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.03.2010р. у справі № 8/2007 задоволено позов відкритого акціонерного товариства "Катіон", м. Хмельницький до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький про витребування майна з чужого незаконного володіння. Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 повернути відкритому акціонерному товариству "Катіон" нежитлове приміщення площею 487,5 кв. м., розташоване у АДРЕСА_1.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.08.2010р. рішення господарського суду Хмельницької області від 02.03.2010р. залишено без змін, а апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_1 без задоволення. Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2010р. постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 26.08.2010р. залишено без змін.
Проте, як зазначає позивач, ПП ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду та станом на день звернення до суду, продовжує користуватися нежитловим приміщенням (модулем П-15), загальною площею 487,5 кв.м.
Зазначає, що ВАТ "Катіон" на основі права власності на нежитлове приміщення мало намір здати його в оренду, про що був підписаний з ПП ОСОБА_2 договір оренди № 22/03-2010 від 22.03.2010р., предметом якого була частина модулю П-15, заг. площею 487,5 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1. Місячна орендна плата за умовами договору складала 9750,00грн. в тому числі ПДВ. Даний договір набував чинності з наступного дні після рішення апеляційного господарського суду і мав діяти по 31.12.2012р. у випадку, якщо рішення господарського суду області від 02.03.2010р. по справі № 8/2007 буде залишено без змін. Враховуючи зазначене, на думку позивача, договір оренди № 22/03-2010 набирав чинності з 27.08.2010р.
Повідомляє, що відповідно до висновку, проведеного ПП "А-Лекс" № 6 від 15.08.2011р., орієнтована вартість оренди складських площ до 500кв.м. у південно-західному районі міста складає від 15 грн. до 20 грн. за кв.м. та відповідно до договору оренди від 22.03.2010р.орендна плата складає 20 грн. за 1 кв.м.
Враховуючи зазначене, позивач вважає, що за період з 27.08.2010р. по 26.08.2011р. ВАТ "Катіон" мало отримати дохід розміром 117000,00грн., а оскільки відповідач позбавив можливості позивача здавати частину модулю П-15 площею 487,5 кв.м. в оренду та отримувати доходи, позивач звернувся з позовом про стягнення 117000,00 грн. упущеної вигоди в примусовому порядку.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, викладені в позовній заяві, підтримав повністю та наполягав на його задоволені, мотивуючи тим, що позов заявлений обґрунтовано та підтверджений наявними в матеріалах справах доказами.
Крім того, в матеріали справи надано статут публічного акціонерного "Катіон" зареєстрованого 09.09.2011 р. за №16731050020000789, відповідно до п. 1.2 якого найменування позивача змінено з відкритого акціонерного товариства "Катіон" та публічне акціонерне товариство "Катіон". Отже, позивачем у даній справі слід вважати публічне акціонерне товариство "Катіон".
Відповідач у відзиві на позов пояснює, що виконати рішення господарського суду від 02.03.2010р. неможливо, оскільки на даний час спірне майно - нежитлове приміщення заг. площею 487,5 кв.м. відсутнє, однак існує нежитлове приміщення загальною площею 908,7кв.м. Зазначає, що відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно співвласниками нежитлового приміщення, що розташоване за адресою м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 19/1"А" загальною площею 908,7 кв.м. в розмірі часток 0,5 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Звертає увагу, що рішенням господарського суду ПП ОСОБА_1 зобов'язано повернути нежитлове приміщення заг. площею 487,5 кв.м., проте, він є власником лише 454,35кв.м. нежитлового приміщення, яке перебуває у спільній частковій вартості.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, вважає їх правомірними та обґрунтованими та підтвердженими поданими доказами.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти позовних вимог, вказує про неможливість виконання рішення суду по справі №8/2007 від 02.03.2010р., надав суду ухвалу господарського суду від 15.09.2011р., відповідно до якої змінено спосіб виконання рішення суду від 02.03.2010р. у справі №8/2007, шляхом відшкодування ВАТ "Катіон" вартості нежитлового приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 487,5 кв.м. ОСОБА_1. Наказ від 17.09.2010р. №8/2007 визнано таким, що не підлягає виконанню повністю. Видано наказ наступного змісту: Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Катіон" 76 477,20 грн. вартості приміщення.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 в судовому засіданні 27.09.2011 року надала письмові пояснення, в яких відмічає, що остання мала намір орендувати нежитлове приміщення площею 487,5 кв.м. для здійснення підприємницької діяльності, при цьому зауважує, орендну плату здійснювала б своєчасно та в повному обсязі. Крім того, зазначила що саме 22.03.2010 року в кабінеті директора позивача був укладений договір оренди.
Третя особа Другий міський відділ ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції надала письмові пояснення по справі, де вказує що 30.09.2011 року державним виконавцем винесено постанову про поновлення виконавчого провадження у зв'язку з надходженням відповіді судді господарського суду Хмельницької області Баули Л.П.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серія НОМЕР_2 ОСОБА_2 (іден. код НОМЕР_1) зареєстрована виконавчим комітетом Хмельницької міської Ради 10 червня 2010 року.
Рішенням господарського суду Хмельницької області по справі №8/2007 від 02.03.2010 року задоволено позов Відкритого акціонерного товариства "Катіон" м. Хмельницький до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути відкритому акціонерному товариству "Катіон" нежитлове приміщення площею 487,5 кв.м., розташоване у АДРЕСА_1.
26 серпня 2010 року постановою Житомирського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2010 року по справі №8/2007 зазначені рішення та постанова залишені без змін.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 15.09.2011 року по справі №8/2007, змінено спосіб виконання рішення суду від 02.03.2010 року у справі №8/2007, шляхом відшкодування ВАТ "Катіон" вартості нежитлового приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 487,5 кв.м. ОСОБА_1. Наказ від 17.09.2010 року №8/2007 визнано таким, що не підлягає виконанню повністю.
22 березня 2010 року між позивачем (орендодавець) та орендарем - приватним підприємцем ОСОБА_2 (на підставі свідоцтва про державну реєстрацію №НОМЕР_2) укладено договір оренди №22/03-10.
В порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування частину модулю П-15, визначену в договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності. Частина модулю П-15, яка передається в оренду за договором, розташована за адресою: АДРЕСА_1 і має загальну площу 487,5 кв.м. (п. 1.1 та 1.2 договору).
Згідно п. 2.1 місячна орендна плата складає 9750 гривень. Вказаний розмір орендної плати є незмінним протягом першого року оренди.
Відповідно до п. 3.2 орендодавець зобов'язується надати об'єкт орендареві в 3-денний строк з моменту укладення договору у справному стані, належному для використання його за призначенням, за актом здачі-приймання, в якому зазначається технічний стан об'єкта, інженерного устаткування на момент передачі в оренду; забезпечити реальну можливість цілодобового використання об'єкту.
Передача орендодавцем та прийняття орендарем об'єкта в оренду та його повернення здійснюється за актами здачі-приймання. Обов'язок по складанню акта здачі-приймання покладається на сторону, яка передає об'єкт іншій стороні. (п.5.1 договору)
Згідно п. 8.1 договору останній набуває чинності в наступний день після винесення рішення апеляційного господарського суду по справі №8/2007 і діє до 31 грудня 2012 року. Договір набуває чинності у тому випадку, якщо апеляційний господарський суд постановить залишити без змін рішення господарського суду Хмельницької області від 02.03.2010 року по справі №8/2007.
Договір підписано представниками сторін, зокрема приватним підприємцем ОСОБА_2.
28 вересня 2010 року позивач звернувся до начальника міського відділу ДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Хмельницької області від 17.09.2010 року по справі №8/2007, щодо повернення нежитлового приміщення.
20 жовтня 2010 року державним виконавцем другого міського відділу ДВС направлено відповідачу вимогу про повернення ВАТ "Катіон" нежитлового приміщення площею 487,5 кв.м.
25 жовтня відповідачем направлено лист в ДВС, де вказано, що нежитлового приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 487,5 кв.м. в останнього у власності не має.
Постановою державного виконавця другого віддлу ДВС від 05.05.2011 року наказ господарського суду Хмельницької області від 17.09.2010 року по справі №8/2007 повернуто стягувачу. При цьому зазначено, що приміщення, що підлягає поверненню у боржника відсутнє.
Складено акт від 05.05.2011 року про неможливість стягнення.
14 червня 2011 року позивач повторно звернувся з заявою до ДВС з проханням повторно відкрити виконавче провадження за наказом господарського суду Хмельницької області від 17.09.2010 року №8/2007.
Постановою від 16.06.2011року відкрито виконавче провадження (ВП№27253514) по виконанню вказаного вище наказу.
12.08.2011 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 27253514 у зв'язку із поданням до суду заяви про роз'яснення порядку виконання рішення.
Згідно акту від 12 серпня 2011 року, майно зазначено в рішенні суду по справі №8/2007 за відповідачем не рахується та в його фактичному володінні не знаходиться.
Відповідно до постанови про поновлення виконавчого провадження від 30.09.2011 р. поновлено виконавче провадження з примусового виконання наказу №8/2007 від 17.09.2010 р.
Відповідно до витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №26477837 1/2 нежитлового приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 487,5 кв.м. належить ОСОБА_2. Вказане також підтверджується повідомленням Хмельницького бюро технічної інветаризації станом на 12.09.2011 р. за №648038.
Вважаючи, що з вини відповідача, позивач не отримав дохід за умовами договору оренди №22/03-10 від 22.03.2010 року, останній звернувся з позовом до суду про стягнення з приватного підприємця неодержаного прибутку (упущеної вигоди) у розмірі 117000 грн. (9750 грн. х 12м.).
Заслухавши доводи представників сторін та оцінивши матеріали справи в їх сукупності, судом береться до уваги наступне:
Відповідно до п.п.1,2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до п.2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. В даній статті міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення. Так, для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина. Відсутність будь-якого з цих елементів виключає відповідальність у вигляді стягнення збитків, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до роз'яснення Вищого Арбітражного Суду №02-5/215 від 01.04.1994 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди", крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду та самою шкодою.
У вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо. (п. 9 даного Роз'яснення)
Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Згідно п. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою (п. 1 ст. 766 ЦК України).
За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В процесі розгляду справи встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована як приватний підприємець 10.06.2010 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію Серія НОМЕР_2 та спеціальний витяг за електронним запитом від 28.09.2011 р., останнє в свою чергу спростовує доводи позивача та третьої особи (приватного підприємця) проте, що договір оренди №22/03-10 підписувався сторонами в кабінеті директора позивача саме 22.03.2010 р. Так, 22 березня 2010 року ОСОБА_2 не була приватним підприємцем та не могла знати проте, що 10 червня 2010 року, тобто майже через три місяці після укладання договору оренди, останній буде видано свідоцтво про державну реєстрацію за №НОМЕР_2. При цьому враховано, що в преамбулі договору є посилання саме на зазначене вище свідоцтво.
Представник позивача в судовому засіданні 04.10.2011 р. не зміг пояснити та спростувати факту того, яким чином договір оренди №22/03-10 підписувався 22.03.2010 року, зважаючи на те, що ОСОБА_2 набула статусу приватного підприємця лише 10.06.2010 р.
Також, в процесі розгляду справи ні позивачем, ні третьою особою (приватним підприємцем) не надано жодних доказів того, що сторонами по договору оренди вчинялися будь-які дії щодо передачі позивачем та відповідно прийняття приватним підприємцем об'єкта оренди, як це передбачено пунктом 5.1 договору.
Крім того, зі змісту самого договору оренди вбачається, що лише у разі передання та прийняття об'єкту в оренду, у відповідача виникає обов'язок сплати орендної плати, а не з часу набрання чинності договору оренди.
Пунктом 5.4 договору орендодавець гарантував, що об'єкт не є предметом спору, однак станом на 22 березня 2010 року в провадженні господарських судів України перебував спір про повернення даного майна. Отже, майно на час підписання договору не перебувало в користуванні позивача та останній не міг знати про стан вказаного майна, а отже і гарантувати виконання зобов'язання щодо передачі в 3-денний строк з моменту укладення договору об'єкт у справжньому стані, належному для використання його за призначенням (п.3.2 договору).
Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, не доведено факту того, що даний правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно п. 2 ст. 286 ГК України орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди.
Відповідно до п. 3 ст. 291 ГК України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, з підстав передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього кодексу.
В процесі розгляду справи позивачем не доведено жодними доказами того, що під час дії договору оренди (протягом строку якого нарахована упущена вигода) третя особа (приватний підприємець) або сам позивач, не вимагали б дострокового розірвання договору оренди, а таким чином і задоволення даної вимоги, зменшення розміру орендної плати та вчасного перерахування третьою особою орендної плати. Останнє в свою чергу свідчить про недоведеність факту самого розміру збитків.
При цьому суд критично відноситься, до свідчень приватного підприємця ОСОБА_2 з огляду на вищевикладене та те, що під час укладання договору оренди, третя особа взагалі не являлася приватним підприємцем.
Також, суд не вбачає в діях відповідача протиправної поведінки та вини, які в свої чергу призвели до неможливості виконання позивачем обов'язку визначеного договором оренди щодо передання саме 27 серпня 2011 року ОСОБА_2 в оренду нежитлового приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 487,5 кв.м.
При цьому враховані наявні в матеріалах справи витяг №26477837 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 908,7 кв.м. та повідомлення Хмельницького бюро технічної інветаризації станом на 12.09.2011 р. за №648038, згідно з якими 1/2 даного приміщення належить фізичній особі ОСОБА_2, яка не є відповідачем у справі №8/2007.
Також прийнято до уваги, що рішення Хмельницького міськрайонного суду від 10.11.2010 року про визнання недійсним договору про виділення частки у спільному сумісному майні подружжя, зокрема нежитлового приміщення АДРЕСА_1. вступило в законному силу лише 15 березня 2011 року, про що свідчить ухвала Апеляційного суду Хмельницької області від 15.03.2011 р. При цьому суду не відомо чи оскаржувалась дана ухвала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Таким чином, лише з 15 березня 2011 року, позивач міг ставити питання щодо з'ясування частки відповідача у нежитловому приміщенні розташованого за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 908,7 кв.м.
Отже, судом встановлено, що у будь-якому разі до 15 березня 2011 року судове рішення по справі №8/2007 господарського суду Хмельницької області в частині зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повернути відкритому акціонерному товариству "Катіон" нежитлове приміщення площею 487,5 кв.м., розташоване у АДРЕСА_1, не могло бути виконано в зв'язку з відсутністю даного майна у відповідача. Про що, також свідчить лист відповідача від 25.10.2010 року та матеріали виконавчого провадження з приводу виконання наказу по справі №8/2007.
Останнє в свою чергу спростовує доводи позивача, щодо доведеності наявності безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою відповідачем саме з 27.08.2010 р., враховуючи обставини які перешкоджали виконанню самого судового рішення по справі №8/2007 в частині повернення приміщення.
Крім того, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 15.09.2011 року по справі №8/2007, змінено спосіб виконання рішення суду від 02.03.2010 року у справі №8/2007, шляхом відшкодування ВАТ "Катіон" вартості нежитлового приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 487,5 кв.м. ОСОБА_1. Наказ від 17.09.2010 року №8/2007 визнано таким, що не підлягає виконанню повністю.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на недоведеність позивачем наявності складу цивільного правопорушення, який міг би слугувати підставою для стягнення з відповідача 117000 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, суд вважає, що у позові слід відмовити.
Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У позові відмовити.
Суддя С.В. Заверуха
віддруковано 6 примірників: 1. в справу, 2. позивачу, 3. відповідачу, 4,5 третім особам, 6 - в прокуратуру.
повне рішення підписано та складено 04.10.2011 р.