донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.09.2011 р. справа №7/151
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівПриходько І. В.,
Донця О. Є., Марченко О. А.,
за участю
представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1. -за довіреністю;
від відповідача:ОСОБА_2. -за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка»м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від02.08.2011р.
у справі№7/151 (суддя Сгара Е.В.)
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Індустрія»м. Донецьк
до товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка»м. Донецьк
простягнення боргу у сумі 6 639 052,42 грн., пені у сумі 302 405,82 грн., інфляційних у сумі 109 266,45 грн., 3% річних у сумі 58 530,15 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз-Індустрія» (далі -позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка» (далі -відповідач) про стягнення боргу у сумі в сумі 6 639 052, 42 грн., пені в сумі 206 548,79 грн., інфляційних у сумі 82 763,09 грн. та 3% річних в сумі 39 972,84 грн.
Заявою № 01/юр від 14.07.2011р. позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача борг в сумі 6 639 052, 42 грн., пеню в сумі 302 405,82 грн., інфляційні у сумі 109 266,45 грн.; 3% річних в сумі 58 530,15 грн. Заява прийнята судом.
Ухвалою суду від 14.07.2011р., за заявою позивача, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог в сумі 7 134 990,84 грн., які знаходяться на рахунках у банківських установах.
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.08.2011р. у справі №7/151 позовні вимоги задоволені у повному обсязі з мотивів їх доведеності та обґрунтованості.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на недодержання процедури досудового врегулювання спору, а також на ті обставини, що позивачем не було передано на його адресу документи згідно п.п. 5.1, 6.1 договору №ДИС/10-256псту від 01.08.2010р., тому зобов'язання щодо сплати вартості отриманої продукції з боку відповідача не виникло.
У судовому засіданні 20.09.2011р. представник апелянта підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні 20.09.2011р. проти вимог скаржника заперечував, вважає рішення обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
Розглянув матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, суд встановив наступне.
01.08.2010р. між сторонами був укладений договір поставки №ДИС/10-256псту (далі -Договір), за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити на умовах викладених в Договорі товар, асортимент, кількість та ціна якого узгоджені у протоколах узгодження цін та/або у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору і які є його невід'ємною частиною (п.п. 2.1, 2.2, 3.1, 4.1 Договору).
Згідно п.10.1 Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними зобов'язань.
Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками.
Сторонами були підписані Специфікації до Договору, згідно яких сторони обумовили умови поставки (FCA ст. відправлення), кількість товару, його технічні характеристики, ціну (копії - а.с.14, 21, 28, 35, 43, 47).
Позивачем на виконання умов Договору на адресу відповідача за період з 31.08.2010р. по 27.04.2011р. здійснена поставка товару на загальну суму 33 427 190,13 грн., що підтверджується видатковими накладними, актами приймання-передачі коксівних концентратів, які підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками.
На виконання п.5.1 Договору відповідач частково сплатив позивачу вартість товару на загальну суму 26 788 137,71грн., що по суті сторонами у письмових пояснення та апелянтом у скарзі не заперечувалось. Вказаний факт також підтверджується копіями банківської виписки та рахунку-фактури №659 від 10.09.2010р. (а.с. 77-80).
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунки по даному договору здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника за партію товару, що постачається протягом 30 банківських днів з дати надання документів, зазначених у п. 6.1 договору.
У п. 6.1 Договору передбачено, що постачальник зобов'язується повідомляти покупця про здійснені відвантаження товару протягом 24 годин, а також протягом 5 днів з моменту відвантаження передати покупцю наступні документи: оригінал рахунку-фактури на товар, оригінал сертифікату якості, оригінал залізничної накладної або іншого товарно-транспортного документу, оригінал листа про власність, акт приймання-передачі (2 прим).
Позивач передав відповідачу оригінали залізничних квитанцій, оригінали посвідчень якості, оригінали листів про власність, оригінали рахунків-фактур на товар, оригінали податкових та видаткових накладних, оригінали актів приймання-передачі, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі документів (копії - а.с. 94 -110).
Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено положеннями ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору. Аналогічні положення містить ст.526 Цивільного кодексу України.
Факт поставки товару на суму 33 427 190,13 грн. та часткової оплати товару на суму 26 788 137,71грн. визнаються судової колегією доведеними. Належні та допустимі докази виконання обв'язку щодо повної оплати вартості отриманого товару відповідачем до суду надані не були.
Всупереч приписам вищевказаних норм, відповідач на час розгляду справи не виконав у повному обсязі обов'язок покупця в частині повної оплати вартості продукції, тому позовні вимоги в цій частині правомірно задоволені судом першої інстанції на суму 6 639 052,42 грн.
За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на правильне нарахування, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 109 266,45 грн., 3% річних у сумі 58 530,15 грн. обґрунтовані та правомірно задоволені судом першої інстанції.
Перевіривши нарахування пені щодо періоду допущеної заборгованості, додержання вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, враховуючи застосування подвійної облікової ставки НБУ при розрахунку, судова колегія приходить до висновку про правомірне задоволення судом першої інстанції позовних вимог в цій частині у розмірі 302 405,82 грн., оскільки умовами Договору (п.8.1) була встановлена відповідальність відповідача щодо прострочення строків оплати отриманого товару у вигляді пені.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
З огляду на вказане, судовою колегією не приймаються до уваги заперечення апелянта, оскільки вони необґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції.
У підтвердження своїх заперечень, відповідач не надав будь-яких доказів, які б спростовували факт поставки, часткову оплату товару або альтернативного розрахунку суми заборгованості.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 02.08.2011р. у справі №7/151 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка»м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 02.08.2011р. у справі №7/151 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 02.08.2011р. у справі №7/151 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді О. Є. Донець
О. А. Марченко
Надруковано: 5 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4-ГСДО