донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
14.09.2011 р. справа №25/60
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Бойченка К.І.
Суддів: Діброви Г.І., Черноти Л.Ф.
Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" м.Київ в особі філії "Донецьквуглезбут" м.Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області від 14.07.2011р. по справі № 25/60 (суддя -Лейба М.О.)
за позовом Державного підприємства "Вугілля України" м.Київ в особі філії "Донецьквуглезбут" м.Донецьк
до відповідача Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбасвуглепереробка" м.Українськ; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" м.Донецьк
про стягнення збитків у розмірі 1 352,36грн.
За участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1.-довіреність № 29-12/51-Д від 29.12.2010р.
від відповідача -не з'явився
від третіх осіб: не з'явились
Державне підприємство "Вугілля України" м.Київ в особі філії "Донецьквуглезбут" м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк збитків у розмірі 1 352,36грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.07.2011р. по справі № 25/60 в задоволені позовних вимог Державного підприємства "Вугілля України" м.Київ в особі філії "Донецьквуглезбут" м.Донецьк до Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк про стягнення збитків у вигляді понесених витрат у розмірі 1 352,36грн. відмовлено.
Дане рішення мотивовано наступним:
-умовами договору поставки № 1-11/2-ДК від 30.11.2004р., додаткової угоди № пр/06 від 28.12.2006р.,
-положеннями ст.610, ст.611, ст.22, ст.623, ст.526 Цивільного кодексу, ст.225, ст.228, п.1 ст.224 Господарського кодексу, ст.124 Статуту залізниць України, п.28 Правил приймання вантажів до перевезення;
-позивач не довів факту спричинення йому збитків саме з вини відповідача за умовами договору поставки вугільної продукції № 1-11/2-ДК від 30.11.2004р.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 14.07.2011р. у справі № 25/60 позивач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на наступне:
-рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та неповно зґясовані обставини, що мають значення для справи;
-посилаючись на умови п.4.8. договору поставки, позивач зазначає, що відповідач передавши виконання зобовґязання по завантаженню вугілля на третю особу-ТОВ "Донбасвуглепереробка" ТОВ "Енергоімпекс", не звільняється від обовґязку виконати зобовґязання в натурі та відшкодувати збитки понесені через неналежне виконання господарських зобовґязань третьою стороною. У разі порушення зобовґязання, чинних нормативних актів на транспорті третьою особою, які покладені на дотримання боржником, обовґязок боржник повинен виконати сам. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобовґязань у випадках покладення відповідних прав або обовґязків на іншу (третю) особу несе та сторона, яка є учасником договору, тобто постачальник ДП "ДВЕК";
- посилаючись на п.1.5. Правил оформлення перевізних документів, позивач зазначає, що перевіркою встановлюється наявність плану (дозволу) на перевезення, відсутність заборон і обмежень у даному напрямку перевезення…, а не дотримання відправником вантажу вимог завантаження вантажу у вагони.
У відзиву на апеляційну скаргу, відповідач просить рішення господарського суду Донецької області від 14.07.2011р. по справі № 25/60 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено господарським судом, 30.11.2004р. між ДП "Вугілля України" (покупець) та ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" (постачальник) був укладений договір поставки № 1-11/2-ДК.
Постачальник на умовах передбачених даним договором зобов'язується поставити покупцю (позивач у справі), а покупець прийняти та оплатити вугілля кам'яне енергетичне українського походження. (п.1.1. договору).
Марки, базові характеристики якості та базова ціна вугілля, яке буде поставлятися за договором наводиться у додатках до договору (п.1.2).
Поставка вугілля здійснюється залізничним транспортом у відкритих піввагонах за погодженим графіком (п.2.1 договору).
Відповідно до п.2.2. договору, датою поставки вугілля є дата підписання акту приймання-передавання, який повинен бути підписаний сторонами не пізніше останньої дати узгодженого сторонами періоду поставки.
Розділом 4 договору сторони визначили права і зобов'язання сторін.
Пунктом 4.5. договору визначено, що постачальник зобов'язаний поставити вугілля на умовах договору з характеристиками якості, узгодженими сторонами та надати покупцю сертифікати якості на вугілля, що постачається.
Забезпечити наявність, у залізничних накладних, які направляються разом із вугіллям та у квитанціях про приймання вантажу наявність:
- чіткого зазначення марки відвантаженого вугілля;
- у графі "особливі позначки вантажовідправника" відмітки "В рахунок договору № 1-11/2-ДК від 30.11.2004р. (постачальник) ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" у власність ДП "Вугілля України" (п.4.8 договору).
Скласти та підписати зі своєї сторони Акт прийняття-передачі вугілля і розрахунок знижок/надбавок, ціни та вартості на обсяг вугілля і передати їх покупцю для підписання (п.4.11 договору).
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п.7.1 договору).
Договір на набуває чинності з дати його підписання двома сторонами і діє до 31.12.2005р. (п.9.7 договору).
У випадку, якщо у сторін на момент закінчення терміну дії договору залишаються невиконаними договірні зобов'язання, дія договору продовжується до повного виконання договірних зобов'язань (п.9.8 договору).
У випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору не заявить письмово іншій стороні про наміри припинення цього договору, договір вважається пролонгованим (продовженим на той самий строк і на тих самих умовах) (п.9.9 договору).
28.12.2006р. сторони уклали додаткову угоду №пр/06 до договору поставки № 1-11/2-ДК від 30.11.2004р., якою продовжили термін дії договору до 31.12.2007р.
Додаткова угода від 28.12.2006р. до договору поставки № 1-11/2-ДК від 30.11.2004р. є невід'ємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств.
На виконання умов договору поставки № 1-11/2-ДК від 30.11.2004р. третіми особами на стороні відповідача, за залізничними накладними №48775208, №48759415 на адресу Бурштинської ТЕС на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці відправлено партію вугілля.
Вантажоотримувачем зазначеної продукції є Бурштинська ТЕС ВАТ "Західенерго", згідно договору поставки укладеного між ДП "Вугілля України" та ВАТ "Західенерго" за №4-01/1-П від 28.01.2004р.
08.06.2006р. на проміжній станції "Миронівка" у вагонах №67902437, №63439558 було виявлено нерівномірно завантаження вугілля, у зв'язку з чим були складені акти загальної форми №12448 від 26.10.2006р., № 11023 від 14.09.2006р., щодо неправильного розміщення вугільної маси.
На підставі зазначеного, станцією "Бурштин" були нараховані кошти за додаткові послуги з усунення недоліків щодо яких складено вищевказані акти загальної форми у розмірі 1 352,36грн.
Зазначені кошти були списані з рахунку вантажоотримувача - Бурштинської ТЕС ВАТ "Західенерго".
ВАТ "Західенерго", як вантажоотримувач, звернувся до господарського суду м. Києва про стягнення з ДП "Вугілля України" збитків згідно договору поставки №4-01/1-П від 28.01.2004р.
Рішенням господарського суду м.Києва від 22.04.2008р. по справі №12/360, з Державного підприємства "Вугілля України" на користь Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" було стягнуто 9965,10грн. - збитків, 102,00грн.- витрат по сплаті державного мита та 118,00грн.- витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
На виконання рішення суду ДП “Вугілля України” перерахувало на банківський рахунок ВАТ “Західенерго” вищезазначену суму, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №9518 від 02.10.2008р.
Позивач вважає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1-11/2-ДК від 30.11.2004р. він зазнав збитків на суму 1 352,36грн., які складаються:
11,40грн. -плата за користування вагонами;
838,14грн. -плата за навантажувально-розвантажувальні роботи;
406,32грн.- плата за маневрову роботу;
67,20грн. -плата за оперативне повідомлення;
13,60грн. - державне мито сплачене за позовом ВАТ „Західенерго”;
15,70грн. -витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачені за позовом ВАТ "Західенерго".
Згідно з ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному , повному і обґєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч.2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (п.п.4) п.1 ст.611 Цивільного кодексу України).
Збитки, у свою чергу, - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Стаття 228 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України сторона, яка порушила зобов'язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки. При цьому розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Пунктом 1 ст.224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
В умовах договору № 1-11/2-ДК від 30.11.2004р. зазначено, що постачальник (відповідач) зобов'язується поставити покупцю (позивач), а покупець прийняти та оплатити вугілля кам'яне енергетичне українського походження.
В умовах договору не визначено можливість здійснення поставки третіми особами, тоді як фактично відвантаження здійснено ТОВ "Донбасвуглепереробка" та ТОВ "Енергоімпекс".
Крім того, умовами договору поставки вугілля № 1-11/2-ДК від 30.11.2004р. укладеного між ДП "Вугілля України" та ДП "Донецька вугільна енергетична компанія", не передбачено обов'язку постачальника здійснювати завантаження вугілля у вагони.
Статтею 124 Статуту залізниць України передбачено, що за пошкодження і втрату вагонів, контейнерів на залізничних під'їзних коліях, у порту, на залізничній лінії, яка будується, під час навантаження або вивантаження засобами відправника або одержувача на станції, за пошкодження чи втрату знімних перевізних пристосувань (піддонів, строп, щитів, печей тощо), що належать залізниці, відправник, одержувач, порт, підприємство (організація) несуть матеріальну відповідальність перед залізницею у розмірі фактично заподіяної шкоди. Вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов'язані також відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, піввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу, тобто візуальний огляд вантажу, який приймається залізницею до перевезення, обов'язковий.
Оскільки, ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" не є, ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем за спірними відправками, господарський суд дійшов вірного висновку, що позивач не довів факту спричинення йому збитків саме з вини відповідача за умовами договору поставки вугільної продукції № 1-11/2-ДК від 30.11.2004р.
Крім того, в рішенні господарського суду міста Києва від 22.04.2008р. у справі №12/360 також не встановлено вини ДП "Донецька вугільна енергетична компанія".
Тому господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків у вигляді понесених витрат у розмірі 1 352,36грн.
За таких обставин, доводи апелянта судова колегія залишає поза увагою.
З огляду на викладене, рішення господарського суду відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та не підлягає скасуванню.
Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-
1)Апеляційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" м.Київ в особі філії "Донецьквуглезбут" м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 14.07.2011р. по справі №25/60 залишити без задоволення.
2)Рішення господарського суду Донецької області від 14.07.2011р. по справі №25/60 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий К.І.Бойченко
Судді Г.І.Діброва
Л.Ф.Чернота
Надіслано 7 примірників:
1-позивачу
1-відповідачу
2-третім особам
1-до справи
1-ДАГС
1-госп.суду