донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
14.09.2011 р. справа №9/60
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Бойченка К.І.
Суддів: Діброви Г.І., Черноти Л.Ф.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівське виробничо-комерційне об'єднання здорового харчування "Еко продукт" м.Артемівськ
на рішення господарського суду Донецької області від 04.07.2011р. по справі № 9/60 (судді -Марченко О.А., Макарова Ю.В., Сич Ю.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім" смт.Калинівка Київської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівське виробничо-комерційне об'єднання здорового харчування "Еко продукт" м.Артемівськ
про стягнення заборгованості у розмірі 137 477,00грн.
За участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1.-довіреність №б/н від 21.02.2011р.
від відповідача -ОСОБА_2.-довіреність №3 від 01.06.2011р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Белтім" смт.Калинівка Київської області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівське виробничо-комерційне об'єднання здорового харчування "Еко продукт" м.Артемівськ заборгованості у розмірі 137 477,00грн.
19.05.2011р. позивач у порядку вимог ст.22 ГПК України звернувся з заявою про зменшення позовних вимог, згідно якої останній зменшує розмір позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 87 477,00грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 55 000,00грн., пені в розмірі 8 338,16грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 19 635,00грн., інфляційних витрат в розмірі 2 890,00грн. та 3% річних в розмірі 1 613,84грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.07.2011р. по справі № 9/60 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім" смт.Калинівка Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівське виробничо-комерційне об'єднання здорового харчування "Еко продукт" м.Артемівськ про стягнення заборгованості в розмірі 87 477,00грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 55000,00грн., пені в розмірі 8338,16грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 19 635,00грн., інфляційних витрат в розмірі 2 890,00грн. та 3% річних в розмірі 1 613,84грн. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівське виробничо-комерційне об'єднання здорового харчування "Еко продукт" м.Артемівськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім" смт.Калинівка Київська область суму основного боргу у розмірі 45000,00грн., пеню в розмірі 4131,92грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 19460,00грн., інфляційні витрати в розмірі 2890,00грн., 3% річних в розмірі 1599,46грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 872,13грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 149,71грн. В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 10000,00грн. припинено провадження у справі. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Дане рішення мотивовано наступним:
-умовами договору поставки № 07-04/09 від 07.04.2009р., специфікацією №25 від 12.08.2010р., банківськими виписками від 13.08.2010р., 31.08.2010р., 03.09.2010р., 14.09.2010р., 16.09.2010р., 23.09.2010р., 28.12.2010р., 11.05.2011р.;
-положеннями ст.712, ч.1 ст.530, ст.525, ст.526, ст.509, ст.610, п.3 ст.611, ч.3 ст.549, ч.3 ст.692, ч.2 ст.536, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу, ч.6 ст.265, ст.193, ст.174, ст.233 Господарського кодексу України, п.1-1 ст.80, п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України;
-частковою обґрунтованістю позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 04.07.2011р. у справі № 9/60 відповідач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на наступне:
-рішення прийнято без повного зґясування обставин, що мають значення для справи;
-у спірній видатковій накладній не зазначено, що поставка відбувалась на підставі договору №07-04/09 від 07.04.2009р.;
-відповідачем не надавалась заявка на поставку товару згідно умов п.3.2. договору №07-04/09 від 07.04.2009р.;
-у спірній накладній не вказано строк оплати за переданий товар, позивач не направляв вимогу про сплату за переданий на підставі накладної товар, тобто не визначено терміну виконання зобовґязання.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду Донецької області від 04.07.2011р. по справі №9/60 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено господарським судом, 07.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Артемівське виробничо-комерційне об'єднання здорового харчування "Еко продукт" м.Артемівськ (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Белтім" (постачальник) смт. Калинівка Київської області укладений договір поставки №07-04/09.
Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов'язується поставляти покупцю і передавати в його власність поліетилентерефталат ПЕТ, марка товару, найменування, вказується у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується приймати цей товар і вчасно його оплачувати в порядку і на умовах, передбачених договором.
Товар за цим договором поставляється на умовах: оплата 100% вартості партії товару протягом трьох банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку, якщо інше не передбачено специфікацією. (п.1.2. договору).
Пунктом 3.3 договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у встановлений узгодженою заявкою строк.
Датою поставки товару вважається дата його отримання покупцем в місці, вказаному в п.3.1 цього договору (п.3.4 договору).
Пунктом 4.1 договору визначено, що ціна товару містить в собі вартість товару, тари й пакування, навантажувальних робіт. Ціна товару визначається сторонами в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, ціна кожної партії товару визначається в рахунку на відповідну партію товару та не може відрізнятися від ціни, узгодженої шляхом підписання відповідної специфікації до договору. (п.4.1. договору).
Покупець здійснює оплату вартості товару згідно п.1.2. даного договору. Форма розрахунків-безготівкова із застосуванням платіжних доручень. (п.4.3. договору).
Відповідно до п.6.3 договору, у випадку порушення (прострочення) покупцем грошового зобов'язання щодо строків оплати товару, він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент поставки товару та відсотки (проценти) за користування чужими (належними до оплати постачальнику) коштами у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки в оплаті, за весь час користування коштами належними до оплати постачальнику.
Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання умов договору поставки №07-04/09 від 07.04.2009р., 12.08.2010р. між сторонами укладено специфікацію №25, якою останні передбачили найменування, марку, кількість, вартість, умови оплати, поставки та дату поставки-16.08.2010р. (а.с.16).
Специфікацією №25 від 12.08.2010р. до договору поставки №07-04/09 від 07.04.2009р. сторони змінили умови оплати та визначили, що оплата здійснюється наступним чином: 10% на день поставки + 90% оплата на протязі двадцяти одного календарного дня з моменту поставки товару.
На виконання умов договору позивачем на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 258 735,75грн., що підтверджує видатковою накладною №1557 від 17.08.2010р. (а.с.17).
Видаткова накладна №1557 від 17.08.2010р. не містить посилання на договір поставки №07-04/09 від 07.04.2009р., але постачання продукції за накладною відбувалось саме на підставі договору поставки №07-04/09 від 07.04.2009р., оскільки враховуючи умови п.4.1 договору, найменування, марка, кількість та вартість товару, поставленого за накладною відповідає найменуванню, марки, кількості та вартості товару, узгодженого сторонами у специфікації №25 від 12.08.2010р.
Згідно з ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному , повному і обґєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч.2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідачем не надано доказів, які б спростовували те, що постачання продукції за накладною відбувалось не на підставі договору поставки №07-04/09 від 07.04.2009р.
Фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначеній накладній в графі "Отримал(а)" та довіреністю №105 від 16.08.2010р. (а.с.18), а отже прийнятий відповідачем без заперечень.
За твердженням позивача, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково в розмірі 203 735,75грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок від 13.08.2010р., 31.08.2010р., 03.09.2010р., 14.09.2010р., 16.09.2010р., 23.09.2010р., 28.12.2010р., 11.05.2011р., у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 55 000,00грн. за договором поставки №07-04/09 від 07.04.2009р.
Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.525 Цивільного кодексу України).
За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Кінцевим строком оплати отриманого відповідачем за видатковою накладною №1557 від 17.08.2010р. товару є 07.09.2010р.
07.06.2011р. відповідачем до господарського суду надана копія платіжного доручення №356 від 02.06.2011р. про сплату грошових коштів в розмірі 10 000,00грн. на підставі рахунку №1507 від 12.08.2010р.
Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З огляду на часткове погашення відповідачем суми основного боргу, господарський суд правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 10 000,00грн., у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Оскільки відповідачем не надано доказів погашення заборгованості за поставлений товар в розмірі 45 000,00грн., господарський суд вірно визнав позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 45 000,00грн. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 8 338,16грн. за період прострочення з 07.09.2010р. по 24.02.2011р. (з урахуванням часткових оплат), то відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).
За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розглянувши розрахунок позивача з урахуванням встановленої судом кінцевої дати оплати товару за спірною накладною, господарський суд вірно визнав, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 8 338,16грн. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 8 263,84грн., оскільки початком нарахування пені є 08.09.2010р.
Крім того, враховуючи приписи п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 ст.233 Господарського кодексу України господарський суд вимоги позивача в частині стягнення пені правомірно задовольнив частково та зменшив розмір пені на 50%.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 4 131,92грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 19 635,00грн. за період прострочення оплати товару з 07.09.2010р. по 24.02.2011р. (з урахуванням часткових оплат).
За приписом ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно ч.2 ст.536 Цивільного кодексу України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Господарський суд з урахуванням умов п.6.3. договору, правомірно задовольнив позовні вимоги на суму 19 460,00грн. за період прострочення оплати товару з 08.09.2010р. по 24.02.2011р. (з урахуванням часткових оплат).
Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 2 890,00грн. та 3% річних в розмірі 1 613,84грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення інфляційних витрат в розмірі 2 890,00грн. за період прострочення з 23.09.2010р. по 24.02.2011р. та частково задовольнив позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в розмірі 1 599,46грн. за період прострочення з 08.09.2010р. по 24.02.2011р. з урахуванням часткових оплат.
За таких обставин, доводи апелянта судова колегія залишає поза увагою.
З огляду на викладене, рішення господарського суду відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та не підлягає скасуванню.
Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-
1)Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівське виробничо-комерційне об'єднання здорового харчування "Еко продукт" м.Артемівськ на рішення господарського суду Донецької області від 04.07.2011р. по справі №9/60 залишити без задоволення.
2)Рішення господарського суду Донецької області від 04.07.2011р. по справі №9/60 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий К.І.Бойченко
Судді Г.І.Діброва
Л.Ф.Чернота
Надіслано 5 примірників:
1-позивачу
1-відповідачу
1-до справи
1-ДАГС
1-госп.суду