05.10.2011 року Справа № 28/5005/6596/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий -суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді -Науменко І.М., Мороз В.Ф.,
секретар судового засідання -Лазаренко П.М.,
за участю представників сторін:
від позивача -не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
від відповідача-1 -не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
від відповідача-2 -ОСОБА_1., довіреність від 14 вересня 2011 року №1656;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіто Трейдінг Груп”, м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30 червня 2011 року у справі №28/5005/6596/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіто Трейдінг Груп”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіто Дніпро”, м.Обухів Київської області,
Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м.Київ
про визнання недійсним договору поруки від 28 липня 2010 року №165/15-10, -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30 червня 2011 року у справі № 28/5005/6596/2011 (суддя Манько Г.В.) в задоволенні позову ТОВ “Авіто Трейдінг Груп” про визнання недійсним договору поруки від 28 липня 2010 року №165/15-10 -відмовлено.
При винесенні рішення господарський суд виходів із відповідності оспорюваного договору вимогам ст.203 ЦК України та відсутності підстав для визнання його недійсним за вказаними позивачем обставинами.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач -ТОВ “Авіто Трейдінг Груп”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В апеляційній скарзі позивач зазначає про неправомірність розгляду судом справи у відсутності представника позивача. Також вказує про відсутність у генерального директора ТОВ “Авіто Трейдінг Груп” Поляцького А.В. повноважень на укладення договору поруки від імені ТОВ “Авіто Трейдінг Груп” в тій редакції, в якій цей договір був укладений.
Відповідач-2 -ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін. У поданому відзиві зазначає, що спірний договір укладений з додержанням вимог до письмової форми правочину, які визначені ст.207 ЦК України, з досягненням взаємної згоди щодо істотних умов договору та у повній відповідності із вимогами законодавства особами, що мають необхідний обсяг дієздатності та правоздатності. Вказує, що спірний договір в частині умов щодо обсягу відповідальності поручителя відповідає вимогам закону. Крім того, зазначає, що згідно волі загальних зборів ТОВ “Авіто Трейдінг Груп” протоколом від 20 липня 2010 року №331 не передбачено звільнення скаржника від відповідальності за відповідача-1 у разі вимагання ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” від останнього виплатити всієї суми кредиту раніше терміну, визначеного графіком.
Позивач та відповідач-1 про час та місце судового засідання повідомлені належним чином /а.с.69, 70, 90, 92/, своїм правом участі в судовому засіданні не скористалися, явку представників в судове засідання повторно не забезпечили. Враховуючи, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін позивача та відповідача-1. Клопотання позивача про відкладення розгляду справи /а.с.93/ судовою колегією відхилене через його необґрунтованість та закінчення встановлених законом строків розгляду апеляційної скарги.
В порядку ст.77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання позивача та відповідача-1 розгляд справи відкладався з 03 серпня 2011 року до 05 жовтня 2011 року.
Вислухавши пояснення представника відповідача-2, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 липня 2010 року між відповідачем-1 -ТОВ “Авіто Дніпро” (позичальник) та відповідачем-2 - ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (банк) укладено кредитний договір №164/02-10 про відкриття відновлювальної кредитної лінії /а.с.16-27/, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 405000000 грн. (ліміт кредитної лінії), а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за кредит, встановлену цим договором.
У забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором між позивачем ТОВ “Авіто Трйдінг Груп” (поручитель), відповідачем-1 ТОВ “Авіто Дніпро” (позичальник) та відповідачем-2 ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (кредитор) 28 липня 2010 року укладено договір поруки №165/15-10 /а.с.12-15/, за умовами якого поручитель у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором по сплаті кредитору: заборгованості по кредиту в сумі 40500000 грн. із строком погашення згідно графіку: ліміт в сумі 14500 тис. грн. -13 червня 2012 року, ліміт в сумі 26000 тис. грн. -13 червня 2013 року; процентів за користування кредитом нарахованих із розрахунку 22%; одноразової комісії за відкриття кредитної лінії у розмірі 0,5%; комісії за управління та обслуговування кредитної лінії у розмірі 0,5%; неустойки (штраф, пеня), збитків, завданих кредиторові, зобов'язується виконати зобов'язання по сплаті вказаних вище і несплачених позичальником сум кредитору (п.2.1 договору).
Відповідно до п.2.2 договору поруки у випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов'язань, що випливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у тому ж обсязі, що й позичальник, але у будь якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розмір забезпечення зобов'язання, зазначеного у п.2.1 договору.
20 травня 2011 року позивач -ТОВ “Авіто Трейдінг Груп” звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним договору поруки від 28 липня 2010 року №165/15-10. В обґрунтування своїх вимог позивач, з посиланням на положення ст.ст.203, 215 ЦК України, зазначив, що генеральний директор не мав повноважень на підписання договору в редакції, в якій цей договір був укладений, оскільки рішенням загальних зборів поручителя від 20 липня 2010 року передбачалося надання поруки в межах строків повернення кредиту, визначених графіком погашення кредиту та не допускалася можливість пред'явлення до поручителя вимоги про дострокове повернення кредиту.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Як передбачено ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За приписами ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно ст.543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання зобов'язання частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання зобов'язання не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їх обов'язок не буде виконаний в повному обсязі.
Як встановлено ч.1 ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Отже, підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.
При цьому, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
Відповідно до п.п.2.1, 3.2, 3.3 кредитного договору від 28 липня 2010 року № 164/02-10 банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 405000000,00 грн. з датою остаточного повернення кредитної лінії: ліміту в сумі 145000000 грн. -13 червня 2012 року, ліміту в сумі 26000000 грн. -13 червня 2013 року під проценту ставку за користування кредитом у розмірі 22 % річних, комісію за управління та обслуговування кредитної лінії у розмірі 0,5% річних, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити плату за кредит, встановлену цим договором.
У відповідності із п.п.4.2.4, 4.2.5 кредитного договору позичальник взяв на себе зобов'язання використати кредит за цільовим призначенням і у встановлений п.2.2 кредитного договору строк остаточно повернути всі отримані в межах кредитної лінії суми кредиту та своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та комісію за управління та обслуговування кредитної лінії, на умовах і в порядку, передбачених кредитним договором, а також суми передбаченої договором неустойки.
Пунктом 4.3.4 кредитного договору передбачені випадки, при настанні яких банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом, зокрема, у разі повного або часткового невиконання у строк позичальником існуючих, або тих, що виникнуть у майбутньому, фінансових зобов'язань.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Отже, в разі настання випадків, перелічених у п.4.3.4 кредитного договору чи ч.2 ст.1050 ЦК України, банк набуває право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, і у разі невиконання чи неналежного виконання останнім обов'язку з дострокового повернення кредиту та сплати належних платежів, банк має право звернутися з такою вимогою до поручителя, який відповідає за порушення зобов'язань позичальником у повному обсязі як солідарний боржник.
Твердження позивача з посиланням на протокол загальних зборів від 20 липня 2010 року щодо обмеженості відповідальності поручителя сумами і строками повернення кредиту та сплати процентів, встановлених графіком погашення, наведеним у кредитному договорі, та неможливості пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення кредиту раніше терміну, визначеного у графіку, не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на законі і є неспроможними.
Як вбачається із вказаного протоколу № 331 загальних зборів учасників ТОВ “Авіто Трейдінг Груп”, загальними зборами надано згоду на те, щоб надати поруку за ТОВ “Авіто Дніпро” перед ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” по зобов'язаннях за кредитами, що будуть надані в сумі 62500000 грн. та укласти з ПАТ Промінвестбанк відповідний договір поруки на всю суму зобов'язань ТОВ “Авіто Дніпро” перед ПАТ Промінвестбанк, уповноважено на підписання договору поруки генерального директора товариства Поляцького Анатолія Васильовича.
При цьому, зі змісту вказаного протоколу не вбачається, що зборами прийнято рішення про часткове забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором або встановлено обмеження забезпечення лише сумою кредиту, а також не передбачено звільнення ТОВ “Авіто Дніпро” від відповідальності за ТОВ “Авіто Дніпро” у разі вимагання ПАТ Промінвестбанк від останнього виплатити всієї суми кредиту раніше терміну, визначеного графіком.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої орган, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Рішенням зборів учасників позивача надано згоду та уповноважено на укладення договору поруки його генерального директора, який діяв в межах наданих йому повноважень.
При укладенні оспорюваного договору поруки сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, договір підписаний уповноваженими особами сторін та скріплений їх печатками. Договір укладався з наміром сторін створити певні правові наслідки, волевиявлення на укладення спірного договору було вільним і відповідало внутрішній волі сторін.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема, недодержання вимог, встановлених ст.203 ЦК України.
Обставин, які б свідчили про порушення при укладенні договору поруки вимог ст.203 ЦК України, судовою колегією не вбачається, зміст спірного договору не суперечить приписам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, особи, які вчинили правочин мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі, договір вчинений у формі, встановленій законом, договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З урахуванням вищенаведеного судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору.
Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, фактично збігаються з доводами, викладеними ним у позовній заяві, і висновків господарського суду, покладених в обґрунтування рішення, не спростовують.
Посилання позивача в апеляційній скарзі щодо неправомірності розгляду судом першої інстанції справи без участі представника позивача судовою колегією відхиляються як безпідставні, оскільки позивач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.
З урахуванням вищенаведеного судова колегія вважає, що рішення господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог є вірним по суті і підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30 червня 2011 року у справі № 28/5005/6596/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіто Трейдінг Груп” -без задоволення.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді І.М.Науменко
В.Ф.Мороз