05.10.2011 року Справа № 20/5005/6290/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий -суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді - Мороз В.Ф., Герасименко І.М.,
секретар судового засідання -Лазаренко П.М.,
за участю представників сторін:
від позивача -не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
від відповідача -ОСОБА_1., довіреність від 20 вересня 2011 року б/н;
від третьої особи-1 - не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
від третьої особи-2 - не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Актив-Центр”, м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2011 року у справі №20/5005/6290/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Актив-Центр”, м.Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства “УніКредіт Банк”, м.Луцьк
третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю “Автоленд-Дніпро”, м.Дніпропетровськ
третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Дніпропетровська міська рада, м.Дніпропетровськ
про визнання договору іпотеки недійсним, -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2011 року у справі № 20/5005/6290/2011 (суддя Пархоменко Н.В.) в задоволенні позовних вимог ТОВ “Актив-Центр” про визнання недійсним договору іпотеки від 23 липня 2008 року № 842 -відмовлено.
При винесенні рішення господарський суд виходів із відсутності підстав для визнання оспорюваного договору недійсним за вказаними позивачем обставинами.
Вказане рішення оскаржено в апеляційному порядку позивачем ТОВ “Актив-Центр” з підстав невідповідності викладених у рішенні висновків обставинам справи. Позивач просить рішення скасувати та прийняти нове, яким договір іпотеки визнати недійсним.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що згідно п.1.5 договору земельна ділянка є предметом іпотеки поряд з нежитловою будівлею; земельна ділянка є комунальною власністю та знаходиться лише в строковому орендному користуванні іпотекодавця на підставі договору оренди; з посиланням на ст.ст.5, 6 Закону України “Про іпотеку” позивач вказує про неправомірність передання в іпотеку земельної ділянки без згоди власника земельної ділянки -територіальної громади м.Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради.
Відповідач -ПАТ “УніКредит Банк” проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін. У поданому відзиві зазначає, що предметом договору іпотеки є виключно “будівля” -нежитлова будівля, що знаходяться за адресою: Україна, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Заводська, 44, яка належить позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу не житлової будівлі. Також вказує, що положення договору іпотеки не містить посилань на жодну конкретну та індивідуалізовану земельну ділянку, а також наявність у позивача, як іпотекодавця, правовстановлюючих документів щодо неї. Наведене є також безумовним доказом відсутності такого предмета іпотеки, як земельна ділянка.
Треті особи -ТОВ “Автоленд-Дніпро” та Дніпропетровська міська рада відзиви на апеляційну скаргу не надали.
Позивач та треті особи у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином /а.с.69-70, 72, 73/, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористалися, явку представників не забезпечили. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність позивача та третіх осіб.
В порядку ст.77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання позивача та третіх осіб розгляд справи відкладався з 15 серпня 2011 року до 05 жовтня 2011 року.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 травня 2008 року між ТОВ “УніКредит Банк”, правонаступником якого є відповідач -ПАТ “УніКредит Банк” (банк) та третьою особою- ТОВ “Автоленд-Дніпро” (позичальник) укладено кредитний договір №121-СВ, згідно з умовами якого банк відповідно до умов та на термін цього договору надає позичальнику револьверну кредитну лінію із загальною сумою кредиту 6000000 доларів США та з терміном кредиту до 30 травня 2009 року.
23 липня 2008 року між позивачем -ТОВ “Актив-Центр” (іпотекодавець) і відповідачем -ТОВ “УніКредит Банк” (банк) укладено іпотечний договір №842, яким забезпечено виконання зобов'язань третьої особи за кредитним договором від 30 травня 2008 року №121-СВ.
Відповідно до п.1.2 іпотечного договору іпотека забезпечує сплату позичальником або іпотекодавцем: усіх існуючих та майбутніх грошових зобов'язань, зокрема усього існуючого та майбутнього боргу позичальника у строки та на умовах, зазначених в кредитному договорі, у тому числі сплату усієї основної суми кредиту чи її частинами, яку позичальник фактично отримав і ще не повернув, а також відсотків, комісійних та інших витрат, що належать до сплати у відповідності з кредитним договором.
Згідно п.1.3 іпотечного договору іпотека поширюється на нижчезазначене майно та всі права іпотекодавця щодо цього майна (предмет іпотеки): “будівля”: нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: Україна, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Заводська, будинок, 44, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого державним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовиною Л.Л. від 11 лютого 2005 року за реєстровим номером 438, зареєстрованої в Комунальному підприємстві “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” за реєстраційним № 2272952 від 09 березня 2005 року як окремий виділений у натурі об'єкт права власності (детальний опис будівлі додається до цього іпотечного договору як додаток 1), у тому числі, без обмежень, усі існуючі та такі, що стануть власністю іпотекодавця в майбутньому після укладення іпотечного договору будівлі, споруди, конструкції та обладнання, з яких складається будівля та приналежності будівлі, крім того, частини будівлі, які не можуть бути виділені в натурі і будуть включені, додані або приєднані до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору, та з урахуванням інших положень цього іпотечного договору.
Згідно п.1.4 іпотечного договору вартість іпотеки на день підписання договору складає 861166 доларів США, що дорівнює 4168736 грн.
В п.1.5 іпотечного договору сторонами зазначено, що іпотекодавець повинен в термін до 23 січня 2009 року переоформити у встановленому порядку згідно з чинним законодавством України право власності або право оренди на землю з подальшою іпотекою на користь банку (в той же термін), якщо це можливо відповідно до діючого на той момент законодавства України.
Вищевказаний іпотечний договір посвідчений 23 липня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2. та зареєстрований в реєстрі за № 842.
У квітні 2011 року позивач -ТОВ “Актив-Центр” звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання іпотечного договору недійсним.
В обґрунтування свої вимог позивач зазначив, що згідно положень п.1.5 спірного договору предметом угоди є земля, а в порушення ст.ст.5, 14, 33 Закону України “Про іпотеку” не було досягнуто згоди щодо такої істотної умови як перехід права оренди земельної ділянки до іншої особи у разі звернення стягнення на заставлене майно та не отримано обов'язкової згоди власника земельної ділянки, у зв'язку з чим спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст.210 Земельного кодексу України.
Судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з положеннями ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою. Окремим видом застави є іпотека -застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч.1 ст. 575 ЦК України).
Спеціальним законом, що регулює відносини у сфері застави нерухомого майна -іпотеки, є Закон України “Про іпотеку”.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про іпотеку” іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У відповідності з положеннями ст.3 вищевказаного Закону іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно ч.1 ст.6 Закону України “Про іпотеку” якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).
Відповідно до ч.1 зазначеної статті у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.
Отже, відповідно до положень Закону, при передачі в іпотеку будівлі (споруди), відповідна земельна ділянка, на якій розташований предмет іпотеки, передається в іпотеку лише у випадку, якщо вона належить іпотекодавцю на праві власності. Якщо ж ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), вказана земельна ділянка в іпотеку не передається.
Згідно з оскаржуваним договором предметом іпотеки є виключно нежитлова будівля, що належать позивачу (іпотекодавцю) на праві власності.
Земельна ділянка, на якій розташована відповідна будівля, що є предметом іпотеки, належить позивачу на праві оренди на підставі відповідного договору оренди, укладеного 20 березня 2009 року, орендодавцем земельної ділянки є Дніпропетровська міська рада.
Таким чином, земельна ділянка, на якій розташовані відповідна будівля, у даному випадку не є предметом іпотеки.
Тому, посилання позивача на передачу в іпотеку земельної ділянки згідно п.1.5. договору є необґрунтованими, оскільки за умовами вказаного пункту земельна ділянка в іпотеку не передається, а лише йдеться про домовленість сторін щодо переоформлення іпотекодавцем у термін до 23 січня 2009 року за наявності відповідної можливості права власності або права оренди на землю з подальшою передачею в іпотеку у той же термін на користь банку.
Необґрунтованим є також доводи позивача про передачу згідно спірного договору в іпотеку відповідної земельної ділянки без згоди її власника в порушення ст.5, ст.6 Закону України “Про іпотеку”.
Відповідно до ст.120 Земельного кодексу, ст.377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Тобто, вказані норми є імперативними і закріплюють за власником будівлі право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розташована будівля. До набувача будівлі переходить право власності на земельну ділянку (якщо інше не зазначено в договорі) по периметру будівлі чи споруди (фундаменту), а також передбачений законом чи проектно-технічною документацією, розмір земельної ділянки, необхідний для обслуговування розташованих на ній об'єктів нерухомості.
Норми Цивільного кодексу взагалі не допускають виникнення такої ситуації, коли розташований на земельній ділянці об'єкт нерухомості належить на праві власності одній особі, а земельна ділянка перебуває у власності чи на праві оренди або постійного користування у іншої.
Із цього слідує, що не потрібно будь-чиєї згоди на передачу у заставу (іпотеку) будівлі (споруди) її власником.
З урахуванням вищевикладеного судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ “Актив-Центр” є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, оскільки підстави для визнання недійсним укладеного між сторонами іпотечного договору від 23 липня 2008 року № 842 за наведеними позивачем обставинами відсутні.
Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, судовою колегією відхиляються як необґрунтовані, оскільки вони фактично збігаються з доводами позовної заяви, проте не спростовують встановлених обставин справи та висновків господарського суду, покладених в обґрунтування рішення.
Судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно розглянуті всі обставини справи та їм надана належна правова оцінка, рішення господарського суду відповідає вимогам закону і підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2011 року у справі №20/5005/6290/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Актив-Центр” -без задоволення.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді В.Ф.Мороз
І.М.Герасименко