01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"27" вересня 2011 р. Справа № 12/125-11
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Дьоміної С.Ю.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Кашперівського споживчого товариства
до Бурковецької сільської ради Тетіївського району Київської області
за участю третьої особи,
яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:
споживчого товариства Тетіївського району
про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. -представник (довіреність від 22.08.2011 року);
Рикун В.Г. -голова правління (паспорт НОМЕР_1, вид. 02.12.1999 року);
Фарщук В.І. -представник (паспорт НОМЕР_2, виданий 27.09.1997 року);
від відповідача: ОСОБА_2. -представник (довіреність №345 від 29.07.2011 року);
ОСОБА_3. -представник (довіреність від 29.07.2011 року);
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спру:
ОСОБА_4 -представник (довіреність №227-1-НШН від 30.06.2011 року),
14 липня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява Кашперівського споживчого товариства (далі -позивач) до Бурковецької сільської ради Тетіївського району Київської області (далі -відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - споживчого товариства Тетіївського району, про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач пояснив, що рішенням виконавчого комітету Бурковецької сільської ради Тетіївського району Київської області «Про признання права власності на магазини, які знаходяться на балансі Кашперівського споживчого товариства»№15 від 21.02.2003 року (далі -рішення №15) право власності на магазини №40 та №52, що розташовані по вул. Леніна, 3, в с. Бурківці Тетіївського району Київської області (далі -магазини), визнано за позивачем.
13 квітня 2011 року рішенням 6 сесії 6 скликання Бурковецької сільської ради Тетіївського району Київської області «Про скасування рішення виконкому Бурковецької сільської ради від 21.02.2003 року №15 «Про признання права власності на магазини, які знаходяться на балансі Кашперівського споживчого товариства»№49 скасовано рішення №15 та позбавлено позивача права власності на вказані магазини.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив визнати незаконним та скасувати рішення 6 сесії 6 скликання Бурковецької сільської ради Тетіївського району Київської області №49 від 13.04.2011 року.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 14.07.2011 року, справу призначено до розгляду 09.08.2011 року.
09 серпня 2011 року представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення йому поштових відправлень, долученими до матеріалів справи, про причини неявки суд не повідомив.
Представники відповідача у судовому засіданні подали заперечення на позов, просили суд у його задоволенні відмовити. Крім цього, заявили клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 23 серпня 2011 року.
09 серпня 2011 року на адресу суду надійшла заява від споживчого товариства Тетіївського району про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у зв'язку з тим, що рішення суду може вплинути на його права. Зазначене клопотання було задоволено судом, на підставі ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.
22 серпня 2011 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі -третя особа), направив на адресу суду заперечення на позовну заяву.
23 серпня 2011 року представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд у його задоволенні відмовити.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 27.09.2011 року.
27 вересня 2011 року представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд у його задоволенні відмовити. Представник відповідача долучив до матеріалів справи доповнення до заперечення на позовну заяву.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:
21 лютого 2003 року виконавчим комітетом Бурковецької сільської ради Тетіївського району Київської області було прийнято рішення «Про признання права власності на магазини, які знаходяться на балансі Кашперівського споживчого товариства»№15 (далі -рішення №15), яким право власності на магазини №40 та №52, що розташовані по вул. Леніна, 3, в с. Бурківці Тетіївського району Київської області (далі -магазини), визнано за Кашперівським споживчим товариством (далі -позивач).
13 квітня 2011 року Бурковецька сільська рада Тетіївського району Київської області (далі -відповідач) прийняла рішення «Про скасування рішення виконкому Бурковецької сільської ради від 21.02.2003 року №15 «Про признання права власності на магазини, які знаходяться на балансі Кашперівського споживчого товариства».
У запереченнях на позовну заяву та в судових засіданнях представники відповідача зазначали, що рішення №15 було отримано позивачем шляхом введення в оману працівників відповідача, а земельна ділянка, на якій розташовані магазини була виділена відповідачу, дозвіл на будівництво магазинів також отримував відповідач. Вважали, що позивач не має права на магазини, оскільки не надав відповідачу документів, на підставі яких рішенням №15 за позивачем було визнано право власності на них.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання:
1) затвердження регламенту ради;
2) утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій;
3) утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск;
4) обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом;
5) затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання;
6) утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради;
7) затвердження плану роботи ради та заслуховування звіту про його виконання, з урахуванням вимог статті 32 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності";
8) заснування засобів масової інформації відповідної ради, призначення і звільнення їх керівників;
9) заслуховування звіту сільського, селищного, міського голови про діяльність виконавчих органів ради, у тому числі щорічного звіту про здійснення державної регуляторної політики виконавчими органами відповідної ради;
10) прийняття рішення про недовіру сільському, селищному, міському голові;
11) заслуховування звітів постійних комісій, керівників виконавчих органів ради та посадових осіб, яких вона призначає або затверджує;
12) заслуховування повідомлень депутатів про роботу в раді, виконання ними доручень ради;
13) розгляд запитів депутатів, прийняття рішень по запитах;
14) прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законом;
15) скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень;
16) прийняття рішення щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови у випадках, передбачених цим Законом;
17) визначення відповідно до закону кількісного складу ради;
18) прийняття рішення про проведення місцевого референдуму;
19) прийняття відповідно до законодавства рішень щодо організації проведення референдумів та виборів органів державної влади, місцевого самоврядування та сільського, селищного, міського голови;
20) прийняття рішень про наділення органів самоорганізації населення окремими власними повноваженнями органів місцевого самоврядування, а також про передачу коштів, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення;
21) прийняття рішень про об'єднання в асоціації або вступ до асоціацій, інших форм добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування та про вихід з них;
22) затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування;
23) затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету;
24) встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України;
25) утворення цільових фондів, затвердження положень про ці фонди;
26) прийняття рішень щодо здійснення місцевих запозичень;
27) прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету;
28) прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку;
29) встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;
30) прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади; реорганізація або ліквідація діючих комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами, допускається лише за згодою територіальної громади (загальних зборів) села, селища, міста або на підставі результатів місцевого референдуму;
31) прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення;
32) створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб'єктами комунальної власності спільних проектів або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів (служб);
33) вирішення відповідно до законодавства питань про створення підприємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями;
34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;
35) затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України;
36) вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу;
37) прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом;
38) надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, у тому числі місць чи об'єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію;
39) пункт 39 частини першої статті 26 виключено
39-1) створення відповідно до закону за рахунок коштів місцевого бюджету установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, призначення і звільнення керівників цих установ, залучення в установленому законом порядку фізичних чи юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги;
40) заслуховування інформації прокурорів та керівників органів внутрішніх справ про стан законності, боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку та результати діяльності на відповідній території;
41) прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами;
42) затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації;
43) затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції;
44) встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність;
45) прийняття у межах, визначених законом, рішень з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність;
45-1) визначення територій, на яких можуть проводитися потенційно небезпечні заходи в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння і військової техніки;
46) прийняття рішень, пов'язаних із створенням спеціальних вільних та інших зон, змінами в статусі цих зон, внесення до відповідних органів пропозицій з цих питань; надання згоди на створення таких зон за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України;
47) прийняття рішення про дострокове припинення повноважень органів територіальної самоорганізації населення у випадках, передбачених цим Законом;
48) затвердження статуту територіальної громади;
49) затвердження відповідно до закону Положення про зміст, опис та порядок використання символіки територіальної громади;
50) вирішення відповідно до закону питання про мову (мови), якою користуються у своїй роботі рада, її виконавчий орган та яка використовується в офіційних оголошеннях;
51) надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності;
52) створення відповідно до законодавства комунальної аварійно-рятувальної служби;
53) затвердження відповідно до закону Положення про помічника-консультанта депутата ради та опису посвідчення помічника-консультанта депутата ради;
54) вирішення питань у сфері поводження з небезпечними відходами відповідно до законодавства;
55) визначення на конкурсних засадах юридичних осіб, які здійснюють у межах певної території збирання та перевезення побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами;
56) затвердження порядку переміщення на штрафні майданчики транспортних засобів, припаркованих не у спеціально відведених місцях для паркування транспортних засобів.
Ч. цієї статті встановлено, що виключно на пленарних засіданнях міських рад (міст з районним поділом), крім питань, зазначених у частині першій цієї статті, вирішуються такі питання:
1) визначення обсягу і меж повноважень, які здійснюють районні у містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи в інтересах територіальних громад районів у містах;
2) встановлення нормативів централізації коштів від земельного податку на спеціальних бюджетних рахунках районів міста.
Так, до компетенції сільської ради не належить питання позбавлення особи права власності на майно.
Відповідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Ст. 321 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, одним із загальних засад цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про споживчу кооперацію», власність споживчої кооперації є недоторканною, перебуває під захистом держави і охороняється законом нарівні з іншими формами власності. Забороняється відволікання майна споживчих товариств та їх спілок на цілі, не пов'язані з їх статутною діяльністю.
Ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України встановлено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Представники відповідача у судовому засіданні пояснили, що з позовом про позбавлення позивача права власності на магазини до суду не звертались.
Так, суд вважає вимогу позивача щодо визнання незаконним та скасування рішення 6 сесії 6 скликання Бурковецької сільської ради Тетіївського району Київської області №49 від 13.04.2011 року обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 41, ст. 124 Конституції України, п. 2 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 316, ст. 321, ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України, ст. 25, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», ч. 1 ст. 10 Закону України «Про споживчу кооперацію», ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Кашперівського споживчого товариства до Бурковецької сільської ради Тетіївського району Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - споживчого товариства Тетіївського району, про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати рішення 6 сесії 6 скликання Бурковецької сільської ради Тетіївського району Київської області №49 від 13.04.2011 року «Про скасування рішення виконкому Бурковецької сільської ради від 21.02.2003 року №15 «Про признання права власності на магазини, які знаходяться на балансі Кашперівського споживчого товариства».
Стягнути з Бурковецької сільської ради Тетіївського району Київської області (Київська обл., Тетіївський р-н, с. Бурківці, вул. Леніна, 16, код 04361077) на користь Кашперівського споживчого товариства (Київська обл., Тетіївський р-н, с. Кашперівка, вул. Київська, 18, код 05582314) 85,00 грн. (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С.Ю. Дьоміна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 03.10.2011 року.