01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"03" жовтня 2011 р. Справа № 4/130-11
Суддя Щоткін О.В., розглянувши справу
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль
до Державного авіаційного підприємства "Україна", м. Бориспіль
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Київській області,
м. Київ
про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. -предст., дов. № 35-30-54 від 18.07.2011р.
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(позивач) до Державного авіаційного підприємства "Україна" (відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області (третя особа) про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на даний час займає будівлю старої бібліотеки, В, 146,2 кв.м., інвентарний номер 9528 (приміщення), що розташована у Київській області, м. Бориспіль, провулок Аеродромний,6, без будь-яких правових підстав, оскільки вказане приміщення належить на праві власності державному підприємству “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, про що свідчить свідоцтво серії ЯЯЯ № 939696, а також витяг Бориспільського районного бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.11.2008р. № 20829241.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.09.2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 19.09.2011 року. Про час, дату та місце засідання господарського суду сторони належним чином повідомлені.
Третя особа підтримала заявлені позивачем вимоги в повному обсязі.
Відповідач письмового відзиву на позов не подав, однак в судовому засіданні усно проти позову заперечував.
19.09.2011р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 03.10.2011р., про що сторони повідомлені особисто під розписку в бланку оголошення перерви.
Після оголошеної перерви відповідач та третя особа в судове засідання не з'явились.
Проте, 03.10.2011р. відповідачем було подано заяву № 1.26-1657 від 30.09.2011р., в якій останній просить відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю т.в.о. начальника юридичного відділу Державного авіаційного підприємства «Україна», бути присутнім на даному судовому засіданні, оскільки останній знаходиться на лікарняному.
Розглянувши подане клопотання, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами.
Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.
Таким чином відповідачем не подано доказів, що т.в.о. начальник юридичного відділу Державного авіаційного підприємства «Україна»Семиполець О.В. знаходиться на лікарняному (лікарняний лист) та є єдиним можливим представником підприємства та за відсутності якого, справа не може бути розглянута.
Крім того, нез'явлення в судове засідання представника відповідача, не позбавляло останнього реалізувати своє процесуальне право та подати письмовий відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених у ньому заперечень.
Враховуючи те, що дослідження доказів, наявних в матеріалах справи та яких достатньо для об'єктивного вирішення спору по суті, судом закінчено, суд керуючись нормами статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголосив вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -
встановив:
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 21.10.2008р. № 965 державному підприємству “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” 06.11.2008р. було видано свідоцтво серії ЯЯЯ № 939696 на право власності на будівлю промбази по провулку Аеродромному, 6, м. Бориспіль, Київської області, що також підтверджується витягом Бориспільського районного бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.11.2008р. №20829241.
До будівлі промбази входять службова будівля 31,Б, 122,3 кв.м.; службова будівля № 2, Г, 148,8 кв.м.; будівля старої бібліотеки, В, 146,2 кв.м.; склад зберігання обладнання, Е, 695,7 кв.м.;
На даний час, частину будівлі промбази, а саме будівлю старої бібліотеки, В, 146,2 кв.м. займає Державне авіаційне підприємство "Україна", не маючи при цьому договору оренди або іншої правової підстави для перебування у ньому.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою звільнити спірне приміщення, що підтверджується листами від 12.03.2009р.№08-09-4, від 10.03.2011р. № 01-22-1197, від 31.03.2011р. № 01-22-1675, від 26.04.2011р. № 01-22-2003.
Крім того, спеціально створеною комісією позивача було пред'явлено вимогу щодо виселення працівників Державного авіаційного підприємства "Україна"з приміщення, про що складено Акт від 02.08.2011р. № 33-26/3-8.
Однак, як вбачається з акту №33-26/3-8 від 02.08.2011 року, відповідач відмовляється звільняти спірне приміщення.
Враховуючи вищевстановлені обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що відповідач без відповідної правової підстави займає частину будівлі промбази, а саме будівлю старої бібліотеки, В, 146,2 кв.м., інвентарний номер 9528, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, провулок Аеродромний, 6.
Крім того, факт перебування у спірних приміщеннях відповідачем 19.09.2011р. не оспорювався.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 Господарського кодексу України, майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.
Відповідно до ч. 3 ст. 136 Господарського кодексу України, щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
Отже, захист прав позивача щодо майна, яке закріплене за ним на праві господарського відання, здійснюється у тому самому порядку, що й захист права власності.
Приписами ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України закріплено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Отже, відповідно до діючого законодавства лише власник або особа, за якою було закріплено дане майно, може користуватися належним їм майном. Інші особи можуть користуватися цим майном у випадку, якщо дане майно буде передано уповноваженою особою в користування такій особі. Передача майна може відбутися шляхом укладання договору оренди або іншого цивільно-правового договору. При цьому, орендодавцем державного та комунального майна є Фонд державного майна України (ст. 287 Господарського кодексу України).
Норма статті 387 Цивільного кодексу України передбачає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до цієї норми, власник майна має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає користуванню ним, тобто коли майно не вибуло з юридичного володіння власника і спір щодо його приналежності власникові відсутній.
Таким чином, однією з особливостей цього позову, як правило, є відсутній спору з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. В протилежному випадку власник майна має право звернутись до суду з двома вимогами: про визнання права власності на майна та усунення перешкод у здійсненні щодо нього правомочностей.
Позивачем негаторного позову може бути власник майна або титульний володілець у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень щодо користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним його майном.
Тобто, приписами статті 391 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають його належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом, а підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування, розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.
Вказана позиція також закріплена в постанові Вищого господарського суду України від 03.12.2010р. у справі № 8/094-09/16.
Слід також зазначити, що, відповідно до ч. 5 ст. 75 Господарського кодексу України, позивач, як державне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач незаконно та безоплатно займає приміщення, що є державною власністю та належить позивачу на праві господарського відання, а тому підлягає примусовому виселенню.
Відповідно до ст. 147 Господарського кодексу України, майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.
Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 Цивільного кодексу України зазначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина 2 зазначеної статті визначає способи захисту цивільних прав та інтересів, одними з яких, зокрема, є; припинення дії, яке порушує право та примусове виконання обов'язку в натурі.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
У відповідності з приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На час розгляду спору у господарському суді відповідач у встановленому порядку не спростував викладених позивачем обставин, які б свідчили про те, що приміщення (будівля старої бібліотеки, В, 146,2 кв.м.) належить Державному авіаційному підприємству "Україна" на праві власності чи останній займає вказане приміщення правомірно на підставі договору оренди, а також доказів звільнення вказаного приміщення, у зв'язку з чим господарський суд вважає, що позов є правомірним, обґрунтованим, доведеним належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Державне авіаційне підприємство "Україна" (08300, Київська обл.., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2, код ЄДРПОУ 25196197) усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном - будівлею старої бібліотеки, В, 146,2 кв.м., інвентарний номер 9528, що розташована за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, провулок Аеродромний, 6 та належать державному підприємству “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”(08307, Київська область, м. Бориспіль, міжнародний аеропорт “Бориспіль”, код ЄДРПОУ 20572069) на праві власності, що підтверджується свідоцтвом на право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 939696 від 06.11.2008р. та зареєстроване в Бориспільському районному бюро технічної інвентаризації 06.11.2008р. № 20829241.
3. Стягнути з Державного авіаційного підприємства "Україна" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2, код ЄДРПОУ 25196197) на користь державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”(08307, Київська область, м. Бориспіль, міжнародний аеропорт “Бориспіль”; код ЄДРПОУ 20572069) 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя О.В. Щоткін
Дата підписання повного тексту рішення: 04.10.2011р.