Україна
Іменем України
15 травня 2008 року м. Донецьк
справа № 22-а-4070/08
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ляшенка Д.В.
суддів: Шаптала Н.К., Колеснік Г.А.
при секретарі за участю позивача
Літвіновій Л.О. ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу
судовому засіданні Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради
на постанову
Донецького окружного адміністративного суду
від
22 лютого 2008 року
по адміністративній справі
№ 2-а-2862/08
за позовом
ОСОБА_1
до
Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради
про
визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, -
У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з нього недоотриманні суми на оздоровлення за 2004-2007 роки, у загальному розмірі 4058 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2008 року позов ОСОБА_1. про стягнення грошових сум на оздоровлення за 2004-2007 роки було задоволено частково, а саме задоволено за 2004, 2005, 2007 роки та стягнуто недоотриману суму допомоги в розмірі 4126,50 грн.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (надалі ЧАЕС) інвалідом 3 групи (1 категорія), у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд задовольнив позов про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004-2005, 2007 роки і виходив з того, що ст. 48 вищезазначеного закону передбачає щорічну виплату допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії 3 групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив: з 1 квітня 2005 р. - 290 грн., з 1 вересня 2005р. - 332 грн., з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень. Судом встановлено, що відповідачем позивачу щорічна допомога на оздоровлення сплачувалась таким чином: допомога за 2004 рік - 21,50 грн. (виплата здійснена у квітні 2004р.); 2005 рік - 90 грн. (виплата здійснена у листопаді 2005р.); за 2007 рік - 90 грн. (виплата здійснена у жовтні 2007р.).
Таким чином, судом було встановлено, що фактично за період з 2004, 2005 та 2007 роки відповідачем було недоплачено позивачу суму щорічної разової грошової допомоги у розмірі 4126, 50 грн.
Суд відмовив в задоволені позовних вимог в частині перерахунку допомоги за 2006р. у зв'язку з тим, що дія Закону № 796-ХІІ в частині виплати компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006р. зупинена.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, управління зазначило, що здійснювало виплати, керуючись Постановами КМУ № 836 від 26.07.1996 р. “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, відповідач наполягав на застосуванні ст.ст. 99, 100 КАС України стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом.
Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і надав відповідні пояснення.
Представник відповідача до апеляційного суду за викликом не прибули.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити, а судове рішення залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала в наслідок Чорнобильської катастрофи, її визнано інвалідом 3 групи (1 категорія), що підтверджується відповідними посвідченнями.
Відповідно до абз. 3, 4 ч.4 ст.48 Закону № 796-ХП щорічна допомога інвалідам 2 групи виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, а інвалідам 3 групи - у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абз.7 ч.4 ст. 48 Закону № 796-ХП).
Відповідачем виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення за 2004 рік в розмірі 21,50 грн. встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 836)., за 2005 рік в розмірі 90 грн., за 2006 рік в розмірі 90 грн., за 2007 рік в розмірі 90 грн. встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова № 562).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеними постановами № 836 та № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам 3 групи постановою № 836 встановлена допомога - 21,50 гривень (за грошовою реформою 1996 року), постановою № 562 встановлена допомога - 90 гривень.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України, яким встановлені розміри мінімальної заробітної плати, зокрема на час виплати допомоги позивачу з 1 квітня 2005 р. - 290 грн., з 1 вересня 2005 року - 332 гривні, з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень, а не постанови №№ 836, 562.
Положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на пропуск позивачем передбаченого ст.ст. 99, 100 КАС України строку звернення до суду з позовом, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, відповідач при розгляді даної справи в суді першої інстанції не наполягав на застосуванні зазначених норм, тобто це не було предметом дослідження в суді першої інстанції.
Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 21,50 грн. за в 2004 рік, у розмірі 90 грн. за в 2005 рік та у розмірі 90 грн. за 2007 рік, - суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними та стягнув з Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради на корить позивача недоотримані суми на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 роки.
Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2008 року у справі № 2-а-2862/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради «про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум на оздоровлення» - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий:
Судді:
Україна
Іменем України
(вступна та резолютивна частини)
15 травня 2008 року м. Донецьк
справа № 22-а-4070/08
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ляшенка Д.В.
суддів: Шаптала Н.К., Колеснік Г.А.
при секретарі за участю позивача
Літвіновій Л.О. ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу
судовому засіданні Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради
на постанову
Донецького окружного адміністративного суду
від
22 лютого 2008 року
по адміністративній справі
№ 2-а-2862/08
за позовом
ОСОБА_1
до
Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради
про
визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, -
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2008 року у справі № 2-а-2862/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради «про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум на оздоровлення» - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий:
Судді: