Справа № 22-ц-1343/11 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.
Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.
05 травня 2011 року м. Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - Богонюка М.Я.,
суддів : Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,
при секретарі -Качмар М.Я.,
за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Львівської міської ради та ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 грудня 2010 року
у справі за позовом Львівської міської ради до Відкритого акціонерного товариства «Енергія», ОСОБА_5, ОСОБА_6, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «БТІ та ЕО», третя особа -ОСОБА_2 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, витребування майна, скасування реєстрації права власності та за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Енергія», ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту нікчемності правочинів -
оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні зазначених позовів.
Рішення оскаржили Львівська міська рада і ОСОБА_2, просять його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Львівська міська рада зазначає, що на час оформлення свідоцтва про пра во власності ВАТ «Енергія»на спірну квартиру, Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради була юридичною особою і до її компетенції входило питан ня видачі розпорядження про передачу таких об'єктів у власність. Міська рада ні коли не ставила під сумнів своє право власності на дану квартиру.
Апелянт ОСОБА_2 зазначає про неправильне застосування норм ма теріального права, зокрема п. 54 Правил обліку громадян, які потребують поліп шення житлових умов, оскільки нею не встановлено обмежень повторного надан ня житла, а виділення другої квартири не порушуватиме порядок черговості при розподілі житла. Вказує на нікчемність правочинів, оскільки ними порушено його конституційне право на житло, державне житло відчужене у незаконний спосіб. Посилається на неправильну оцінку судом наданих ним доказів.
На думку апелянтів рішення суду про відмову в задоволенні їх позову су перечить обставинам, встановленим судами різних інстанцій.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 і його представни ка ОСОБА_3 на підтримання апеляційних скарг, представника ВАТ «Енергія»і ОСОБА_5 - ОСОБА_4 на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до переконання про їх безпідставність з огляду на викладені нижче мотиви.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до розпоряджен ня Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від №519 від 29.05.2004 року ВАТ «Енергія»було оформлено право власності на спірну кварти ру АДРЕСА_1 і видано відповідне свідоцтво, яке від чужило квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2004 року ОСОБА_7, а пізніше ОСОБА_5- ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2008 року.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2008 року наведене вище розпорядження Сихівської районної адміністрації від №519 від 29.05.2004 року було визнано недійсним, а рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 11.07.2008 року було визнано недійсним свідоцтво про право власності ВАТ «Енергія»на спірну квартиру. Цими судовими рішеннями встановлено право власності на квартиру за територіальною громадою у особі Львівської міської ради.
Львівська міська рада пред'явлений позов обґрунтовувала нормами ст.ст. 203, 387, 388 ЦПК України і просила визнати недійсними договори купівлі-продажу спірної квартири між ВАТ «Енергія»та ОСОБА_5 від 06.12.2004 ро ку та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 від 14.11.2008 року та витребувати це майно у ОСОБА_6
Висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є вірним і відповідає матеріалам справи та нормам матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Як встановлено судом, ОСОБА_6 володіє спірним майном на правовій підставі згідно договору купівлі-продажу від 14.11.2008 року і тому воно не може бути витребувано від нього згідно ст. 387 ЦК України.
Крім цього слід зазначити, що відповідно до чинного законодавства та установленої судової практики у разі, якщо позивач пред'явить до добросовісного на бувача позов про визнання договору, учасником якого він, позивач, не був, недій сним, у задоволенні такого позову слід відмовити, оскільки при вирішенні спору суд повинен керуватися речово-правовими нормами матеріального права, які ре гулюють спірні правовідносини.
У даному випадку Львівська міська рада пред'явила позов про витребуван ня майна від ОСОБА_6 як добросовісного набувача на підставі (як випливає зі змісту позовної заяви) п. З ч. 1 ст. 388 ЦК України, вважаючи, що воно вибуло з володіння власника не з її волі іншим шляхом.
Між тим, судом першої інстанції встановлено, що на час видання Сихівською районною адміністрацією розпорядження №519 від 29.05.2004 року про офо рмлення права власності ВАТ «Енергія»на квартиру ці повноваження були деле говані міською радою районній адміністрації і тому вона несе відповідальність за вибуття майна із її володіння нарівні із районною адміністрацією.
За таких обставин правові підстави вважати, що майно вибуло з володіння Львівської міської ради не з її волі, відсутні.
Вказівка в ч. З ст. 215 ЦК України на те, що правочин може бути визнаний судом недійсним не лише за позовом однієї із сторін договору, але і за позовом іншої заінтересованої особи, стосується тих випадків, коли заінтересована особа домагається відновлення порушеного договором її права, не вимагаючи повернен ня їй переданого на виконання цього договору майна, а вимагаючи повернути сторони договору до первісного стану.
За таких обставин вимога Львівської міської ради, яка не була стороною договорів, про визнання їх недійсними є безпідставною.
Заперечення апелянтів про добросовісність набувачів спірної квартири не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
Так, ні міська рада, ні ОСОБА_2 не навели переконливих доказів про те, що ОСОБА_5 чи ОСОБА_6 знали, чи могли знати про наявність пере шкод до вчинення правочинів, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно.
Висновок суду першої інстанції про безпідставність вимог ОСОБА_2 про встановлення факту нікчемності договорів купівлі-продажу спірної квартири між ВАТ «Енергія»та ОСОБА_5, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на під ставі ст. 228 ЦК України є вірним, адже вчинення цих правочинів не були спрямо вані на порушення його житлових прав чи на використання всупереч закону комунальної власності.
При цьому суд вірно виходив із приписів п. 54 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, що в порядку тимчасового поліпшення житлових умов ОСОБА_2 не могло бути надано дві квартири (з урахуван ням спірної), оскільки це суперечило б суті зазначеної норми, а також виходив із того, що спірна квартира була збудована за кошти ВАТ «Енергія»і була надана цьому Товариству для її використання.
Таким чином колегія суддів приходить до переконання, що рішення ухва лено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеля ційних скарг не спростовують правильність висновків суду і тому рішення слід за лишити без змін, а апеляційні скарги відхилити.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 317 ЦПК України колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційні скарги Львівської міської ради та ОСОБА_2 ча відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 грудня 2010 року за лишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскар жене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня на брання законної сили.
Головуючий:
Судді: