Справа № 22-ц-1419/11 Головуючий у 1 інстанції: Мелешко С. І.
Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.
12 травня 2011 року м. Львів
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - Федоришина А.В.,
суддів: Богонюка М.Я., Шашкіної С.А.,
при секретарі -Качмар М.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «ОСОБА_1»(далі -Фермерське господарство) на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 26 листопада 2010 року
у справі за позовом Фермерського господарства до Львівського окружного адміністративного суду (далі -Окружний суд) про відшкодування збитків -
оскаржуваною ухвалою відмовлено у відкритті провадження за вказаним позовом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, так як даний позов не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Ухвалу оскаржило Фермерське господарство, просить її скасувати і, як убачається із її змісту, постановити нову ухвалу про направлення справи для розгляду по суті, та вжити заходів реагування на порушення судом норм процесуального права.
Зазначає, що оскільки Окружним судом йому спричинено збитки, то спір має розглядатися судом у порядку цивільного судочинства. Крім цього вказує, що підсудність справи визначена судом вищої інстанції у порядку ст. 108 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу залишити без змін з огляду на такі мотиви.
Із матеріалів справи убачається, що Фермерське господарство звернулось до Сокальського районного суду Львівської області із цивільним позовом до окружного суду про стягнення збитків у розмірі 1600 грн.. Зазначало, що господарство зазнало втрат у зв'язку з порушенням Окружним судом строків розгляду його позовної заяви, поданої у 2009 році у порядку адміністративного судочинства.
Конституцією встановле но, що судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а та кож однією з основних за сад судочинства є забезпе чення апеляційного та ка саційного оскарження рі шення суду, крім випад ків, установлених законом (ст.ст. 126, 129).
Згідно із зазначеними положеннями Конституції судові рішення і, відповід но, дії або бездіяльність судів (суддів) з питань здійснення правосуддя (по в'язаних з підготовкою й розглядом справ у судових інстанціях) можуть оскар жуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не в інший суд першої інстанції. Останнє порушувало 6 і принцип не залежності суддів, і забо рону втручання у вирішен ня справи належним судом.
Суд є органом, який роз глядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в по рядку, визначеному ст. 129 Конституції та законодав ством про судочинство.
Таким чином, суд (суд дя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятка ми є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює право суддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні право суддя, не підлягають роз глядові в суді першої ін станції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і не доліків, допущених при здійсненні правосуддя.
У п. 10 постанови Плену му Верховного Суду від 13.06.2007 №8 «Про неза лежність судової влади»ро з'яснено, що виключне пра во перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним за конодавством. Оскарження в будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та ви рішення справи поза перед баченим процесуальним за коном порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті по зовів та заяв з таким пред метом.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №6 „Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів” дано роз”яснення, що у розумінні положень ч.1 ст.2, пунктів 1,7 і 9 ст.3, ст.17, ч.3 ст.50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб”єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв”язку з розглядом судових справ.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що відмовляючи у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і тому оскаржувана ухвала є правильною.
Разом із цим є помилковим висновок суду про те, що розгляд цієї справи має розглядатись в порядку господарського судочинства і тому даний висновок слід виключити з ухвали суду.
Крім цього колегія суддів вважає, що підстави для вжиття заходів реагування на порушення судом норм процесуального права відсутні.
Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу Фермерського господарства «ОСОБА_1»відхилити.
Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 26 листопада 2010 року залишити без змін, виключивши з мотивувальної частини ухвали посилання на те, що розгляд цієї справи має розглядатись в порядку господарського судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: