"20" вересня 2011 р.Справа № 2а-7427/10/0870
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
суддів Коршуна А.О. Мельника В.В. ,
при секретарі Піддубній А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Запорізької митниці на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім. А.М. Кузьміна» до Запорізької митниці про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування рішення,
27 жовтня 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім. А.М. Кузьміна»звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування рішення. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 08.09.2010 р. він звернувся до відповідача з вантажною митною декларацію № 112030000/2010/022349, відповідно до якої був задекларований товар. У порушення вимог МК України всупереч наявним відомостям митний орган застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів. Митна вартість задекларованого товару була підвищена. У зв'язку з цим позивач був змушений задекларувати товар за визначеною митним органом вартістю та сплатити відповідні кошти. На думку позивача, надані ним документи були достатніми для митного оформлення товару за ціною, зазначеною у декларації, а дії відповідача щодо відмови у митному оформленні та відповідне рішення є незаконними. Викладені обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання неправомірними дій відповідача з відмови у прийнятті декларації та митному оформленні товару за першим методом, визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 112000006/2010/001556/1 від 10.09.2010 р. (а.с.а.с. 4 -8).
27 жовтня 2010 року судом було ухвалено постанову, якою суд задовольнив позов у частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача. Постанова вмотивована тим, що ціна товару при митному оформленні була визначена позивачем за методом № 1 (за ціною угоди). При цьому відповідачу було надано усі передбачені законом документи, тому він не мав підстав для застосування іншого методу визначення вартості товару. З матеріалів справи не вбачається, що між сторонами відповідно до закону було проведено консультації тощо (а.с.а.с. 89 -92).
02 листопада 2010 року відповідач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі відповідач зазначив, що рішення судом першої інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального права. Так, у митного органу були усі правові підстави для витребування у декларанта додаткових документів. Неподання декларантом додаткових документів за вимогою митного органу є підставою для незастосування методу № 1 визначення митної вартості товарів. При цьому митним органом було послідовно проаналізовано можливість застосування інших методів визначення митної вартості товару. Викладені обставини явилися причиною звернення відповідача до суду з апеляційною скаргою, якою він просив постанову суду першої інстанції у задоволеній частині скасувати та відмовити у позові (а.с.а.с. 94 -98).
20 вересня 2011 року у зв'язку із зміною найменування позивача колегія суддів постановила ухвалу, згідно з якою назва останнього у справі -Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна».
У судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу.
Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що 12.01.2009 р. між позивачем та фірмою commodities SA» (Швейцарія) був укладений контракт купівлі-продажу № 13090008, за умовами якого остання продає, а позивач купує на умовах поставки DDU м. Запоріжжя у відповідності з правилами »(редакція 2000 року) ферованадій (а.с.а.с. 29 -37).
08 вересня 2010 року позивачем за вантажною митною декларацію № 112030000/2010/022349 до митного оформлення був заявлений придбаний за укладеним контрактом товар. У декларації позивачем було заявлено митну вартість товару за ціною договору (а.с.а.с. 25 -28).
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем було надано митному органу наступні документи: контракт, додаток до договору від 04.12.2009 р., специфікація № 186 від 10.08.2010 р., копія вантажної митної декларації № 10NL5665101C01D924, лист № 0183 від 09.08.2010 р., сертифікат про походження товару № РА 1282209 від 10.08.2010 р., сертифікат якості від 12.05.2010 р., накладна CMR № 20100812, рахунок-фактура (інвойс) № VN-10-013 dd. від 11.08.2010 р. тощо.
Митним органом у зв'язку із сумнівами щодо заявленої митної вартості товару були витребувані додаткові документи, а саме: договори з третіми особами, що пов'язані з договором поставки, рахунки про здійснення платежів третім особам, рахунки про сплату комісійних (посередницьких) послуг, висновки про якісні та вартісні характеристики товару , видані спеціалізованими організаціями, бухгалтерська документація, каталоги, прейскуранти фірми-виробника, інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини (а.с. 27-звор.).
10 вересня 2010 року відповідач ухвалив рішення № 112000006/2010/001556/1 про визначення митної вартості товарів, згідно з яким митну вартість було підвищено. При визначенні митної вартості товару відповідач застосував метод № 6 (резервний) (а.с. 47).
Приведені вище спірні правовідносини врегульовано Митним кодексом України, Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 (далі -Порядок).
В силу частини 1 статті 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до статті 266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6). Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Між тим, такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що таких консультацій з позивачем відповідачем проведено не було.
Крім того, справа не містить жодних доказів на підтвердження послідовного застосування відповідачем методів визначення митної вартості товару.
Як вбачається з матеріалів справи при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість, виходячи саме з ціни договору, що підлягала сплаті згідно з умовами контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника.
Згідно з пунктом 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було подано усі необхідні документи, які дозволяли митному органу визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).
У відповідності з пунктом 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця: рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару; калькуляція фірми-виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем -копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
З аналізу приведеної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надавати повний перелік документів відповідно, а витребування таких документів можливе лише в разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Відмовляючи в митному оформленні товару за методом № 1, відповідач послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів.
Між тим такий висновок відповідача є безпідставним, оскільки позивачем митному органу було надано документи, достатні для об'єктивного визначення вартості товару і передбачені пунктом 11 Порядку. Що стосується ненаданих документів, позивач обґрунтував безпідставність їх витребування у листі № 121-650 від10.09.2010 р. (а.с. 46).
Ані з рішення про визначення митної вартості товарів, ані з інших матеріалів справи також не вбачається відповідних підстав для визначення вартості товарів за методом № 6, а також обґрунтування неможливості застосування попередніх методів в їх послідовності.
Колегія суддів також погоджується із судом першої інстанції щодо оцінки змісту рішення відповідача, у якому не вказано, якою саме ціновою інформацією ДМСУ та за який період він керувався та чи бралися за основу ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до приписів статей 268, 269 МК України.
Таким чином, відповідач усупереч статті 266 МК України порушив принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості.
За змістом частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Між тим відповідач протягом розгляду справи не довів у процесуальний спосіб правомірність ухвалення рішення про визначення митної вартості товарів.
З'ясувавши у достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані, підтверджені наявними у матеріалах справи письмовими доказами та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Запорізької митниці залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім. А.М. Кузьміна» до Запорізької митниці про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування рішення, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та строк, визначені статтею 212 КАС України.
Повний текст ухвали виготовлено 29 вересня 2011 року.
Головуючий суддя М.О. Католікян
Суддя А.О. Коршун
Суддя В.В. Мельник