"20" вересня 2011 р.Справа № 2а-4025/10/0870
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
суддів Мельника В.В. Коршуна А.О. ,
при секретарі Піддубній А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод»на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року, постановлену в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод»про відшкодування витрат,
29 червня 2010 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ВАТ «Запорізький арматурний завод»про відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що колишнім працівникам відповідача призначені та виплачуються пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту «а»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»за Списком № 1. Пенсії сплачуються на підставі, зокрема, довідок щодо особливих умов праці. Згідно з розрахунком позивача борг із сплати фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період із січня по червень 2010 року становить 43 010,15 грн. Відповідач порушує вимоги статей 1, 2 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Викладені обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача його витрат з виплати та доставки пільгових пенсій в сумі 43 010,15 грн. (а.с.а.с. 3 -5, 77, 81 -86).
23 вересня 2010 року судом було ухвалено постанову, якою позов був задоволений. Постанова суду вмотивована тим, що відповідачем дійсно порушено норми Закону України «Про пенсійне забезпечення»та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у частині відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій (а.с.а.с. 117 -119).
25 жовтня 2010 року відповідач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі відповідач зазначив, що оспорювана постанова підлягає скасуванню через недоведеність викладених у ній обставин, неповного дослідження доказів у справі. Так, закон не відносить витрати з виплати та доставки пенсій до кола загальнообов'язкових платежів. Відповідач в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 124).
29 серпня 2011 року відповідач звернувся до суду із заявою про зміну апеляційної скарги, у якій послався на те, що 21.06.2011 р. Запорізьким окружним адміністративним судом у справі № 2а-0870/3869/11 було ухвалено постанову, якою встановлено обставини, що мають значення для вирішення цієї справи. Відповідач у поданій заяві просить постанову суду першої інстанції скасувати і відмовити у позові (а.с.а.с. 146 -150).
У судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення (а.с. 162); до початку судового засідання не надав документи, які підтверджують поважність причин неявки, та не заявив клопотання про відкладення розгляду справи. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаною вище обставиною дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приведені вище спірні правовідносини врегульовано Законом України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (далі -Інструкція).
Судом першої інстанції встановлено, що загальна сума фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій відповідно до пункту «а»статті 13 Закону № 1788-ХІІ колишнім працівникам відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 згідно з розрахунком та даними картки особового рахунку за період із січня по червень 2010 року становить 43 010,15 грн.
В силу пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Для уникнення погіршення становища майбутніх пенсіонерів, та враховуючи, те що не запроваджені професійні та корпоративні фонди, пенсії в перехідний період повинні бути призначені за нормами цього Закону і при виконанні положень Закону № 1788-ХІІ. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 1 визначений в абзаці 6 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, відповідно до якого підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 % з наступним збільшенням її щороку на 10 % до 100 % розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Отже, у підприємств, які мають шкідливі умови праці за Списком № 1, виникає обов'язок по відшкодуванню достроково призначених пільгових пенсій та витрат на їх доставку з дня набрання чинності закону, а саме з 01.01.2004 р. і до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього закону.
Закон № 1788-ХІІ набрав чинності 01.01.1992 р., і саме на його умовах та з цієї дати і розпочалось призначення пільгових пенсій.
Статтею 100 Закону № 1788-ХІІ було збережено пільгове пенсійне забезпечення для осіб, які мали право на пенсію за попереднім законом.
До набрання чинності Закону № 1788-ХІІ пільгові пенсії призначалися у відповідності до Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 р.
Таким чином, витрати на виплату та доставку пенсій особам, які набули право на пільгову пенсію до 01.04.2004 р. підлягають відшкодуванню за рахунок підприємств, оскільки у пункті 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV не міститься норми про те, що момент призначення пенсії (чи набуття права на пенсію) і момент початку відшкодування витрат на виплату та доставку цих пенсій (чи момент набуття обов'язку підприємством по її відшкодуванню) є тотожними поняттями.
Саме на виконання закону була видана Інструкція, пунктом 6.1 якої передбачено відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV.
Відповідно до пункту 6.4 Інструкції розмір відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплат та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, які надсилаються підприємствам, що є підставою для відшкодування коштів Пенсійного фонду України. Надання будь-яких інших документів на підтвердження витрат на доставку пільгових пенсій чинним законодавством не передбачено.
Що стосується доводів, викладених у заяві про зміну апеляційної скарги, то колегія суддів не вважає за можливе взяти їх до уваги з наступних підстав.
Згідно з частинами 2, 3 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що провадження в адміністративній справі № 2а-0870/3869/11 було відкрите 24.05.2001 р., тобто після ухвалення рішення у цій справі, отже на день ухвалення постанови від 23.09.2010 р. обставини, про існування яких стверджує в апеляційній скарзі відповідач, не були й не могли бути відомі суду.
Ураховуючи те, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність судового рішення на час його ухвалення і відповідно оцінює лише ті докази та обставини, які перебували у розпорядженні суду першої інстанції під час розгляду справи, такі доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Таким чином, з'ясувавши у достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані, підтверджені наявними у матеріалах справи письмовими доказами та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод»залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року, постановлену в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод» про відшкодування витрат, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та строк, визначені статтею 212 КАС України.
Повний текст ухвали виготовлено 28 вересня 2011 року.
Головуючий суддя М.О. Католікян
Суддя В.В. Мельник
Суддя А.О. Коршун