Справа № 22-ц-1131/11 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р.Й.
Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
17 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Бермеса І.В.
суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я.
з участю секретаря Балюк О.С.
з участю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства „Саланг” на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 21 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до малого підприємства „Саланг” про захист прав споживача -повернення сплаченої за договором купівлі-продажу грошової суми,-
встановила:
ОСОБА_2 у квітні 2008 року звернувся до суду з позовом до малого приватного підприємства „Саланг” з позовом про захист прав споживача. Уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача 56 045,30 грн., з яких безпідставно збережені кошти в сумі 9 975 грн., нарахована пеня в сумі 33 815,25 грн., 3% річних в сумі 1 083,03 грн., інфляційні в сумі 7 172,02 грн. та моральна шкода в сумі 4 000 грн. Позивач мотивував свої вимоги тим, що 16.04.2005 року між ним та відповідачем була укладена угода, відповідно до якої відповідач зобов”язався виготовити та змонтувати камін з пісковика, а позивач прийняти його та оплатити вартість робіт. Однак відповідач зобов”язань за договором не виконав, у зв”язку з чим просить стягнути грошову суму сплачену ним за камін та нараховані штрафні санкції, відшкодувати завдану діями відповідача моральну шкоду.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 21.09.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з малого підприємства „Саланг” в користь ОСОБА_2 9 975 грн. вартість коштів сплачених позивачем за покупку каміну, 1083,03 грн. - 3 % річних, 7 172,02 грн. інфляційних нарахувань, 10 000 пені. Стягнуто з малого підприємства „Саланг” в користь ОСОБА_2 4 000 грн. моральної шкоди. Стягнуто з малого підприємства „Саланг” в користь держави держмито в сумі 482,30 грн. Стягнуто з малого підприємства „Саланг” в користь ОСОБА_2 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ.
Рішення суду оскаржив відповідач.
В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Вважає, що позивач не довів факт проведення оплати за послуги (товар) за договором купівлі-продажу від 16.04.2005 року, оскільки такими може бути квитанція підприємства до прибуткового касового ордеру або квитанція банківської установи. Рішення суду ухвалене відносно малого приватного підприємства „Саланг”, однак такого підприємства не існує з травня 2007 року. Стягуючи пеню, суд не взяв до уваги, що в судовому засіданні представник відповідача робив заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені. Вважає також, що суд безпідставно застосував до правовідносин сторін ст.625 ЦК України, оскільки ПП ”Саланг” не мав перед позивачем грошових зобов”язань і не був його боржником за угодою купівлі-продажу від 16.04.2005 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Районним судом установлено, що 16.04.2005 року між Львівською філією малого приватного підприємства „Саланг” та позивачем була укладена угода, відповідно до якої відповідач зобов”язався виготовити та змонтувати камін з пісковика (а.с.6). Зобов”язання за договором відповідачем не виконано, що визнається сторонами.
Задовольняючи позов у частині стягнення коштів сплачених позивачем відповідачу у розмірі 9 975 грн., районний суд вірно виходив із встановленого факту проведення попередньої оплати позивачем у розмірі 100 % на момент укладення угоди, що стверджується п.2.2 угоди від 16.04.2005 року. Угода підписана сторонами, а відтак суд вірно прийшов до висновку, що така є належним і допустимим доказом факту отримання зазначених коштів відповідачем.
Відповідно до ст.15 Закону України „Про захист прав споживачів” (в редакції із змінами на 18.11.2003 року) споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт і надання послуг і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступає до виконання договору.
У зв”язку з порушенням умов договору, зокрема п.3.2, згідно якого відповідач зобов”язався відпустити товар на протязі 30 днів з моменту отримання попередньої оплати, позивач, правомірно відмовився від укладеної з відповідачем угоди, про що письмово повідомив останнього 05.09.2005 року (а.с.7).
Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача1083,02 грн. 3% річних, 7 172,02 грн. інфляційних нарахувань, районний суд вірно виходив з того, що обов”язок повернути кошти у зв”язку з невиконням зобов”язання за договором, є грошовим зобов”язанням, а тому сума боргу відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.
Рішення суду в частині стягнення 9975 грн. коштів сплачених позивачем за покупку каміну, 1083,02 грн. -3% річних, 7 172,02 грн. інфляційних нарахувань відповідає матеріалам справи, доказам, нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Судом задоволена позовна вимога про відшкодування моральної шкоди на підставі ч.2 ст. 22 Закону України »Про захист прав споживачів». При цьому суд виходив з того, що така шкода позивачу була завдана.
Проте, з такими висновками суду погодитися неможна.
Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів»(в редакції від 01.12.2005 року), п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12.04.1996 року № 5 при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Проте задоволення такої позовної вимоги за умови її пред»явлення можливе з урахуванням положень п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», яка передбачає право споживачів на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров»я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством. Однак позивачем не надано доказів нанесення йому моральної шкоди, а відтак в цій частині рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.
Суд також задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення пені.
За змістом ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Задовольняючи позов в цій частині районний суд виходив з положень ч.5 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів»(у редакції, що діяла на 18.11.2003 року), яка передбачала, якщо виконавець не виконує, прострочує виконання роботи (надання послуг) згідно з договором, він за кожен день (годину, якщо тривалість виконання визначена у годинах) прострочення сплачує споживачеві пеню у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Проте поза увагою суду залишилося, що п.6.1 угоди купівлі-продажу, укладеної між сторонами, від 16.04.2005 року передбачено, що у випадку недопоставки товару, оговореного даним договором, продавець повинен сплатити пеню в розмірі 0,1 % ставки НБУ від суми договору за кожний день прострочення поставки. Отже, при визначенні розміру пені слід виходити з умов укладеного між сторонами договору, що становить 28,16 грн. (а.с.107). Враховуючи наведене, рішення суду в цій частині слід змінити, зменшивши розмір пені, що підлягає стягненню до 28,16 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що представник відповідача в судовому засіданні робив заяву щодо застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, є голослівними та спростовуються матеріалами справи.
Як убачається з Статуту Приватного підприємства «Саланг», яке є відповідачем у даній справі, останнє є правонаступником малого приватного підприємства «Саланг», що було зареєстровано 07.05.1998 року (а.с.102-104). Враховуючи викладене, у вступній та резолютивній частині рішенні Жовківського районного суду м. Львова слід вказати замість мале підприємство «Саланг»- Приватне підприємство «Саланг».
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.2,3, 314 ч.2, 309 ч.1 п.4, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Саланг»задовольнити частково.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 21 вересня 2010 року в частині стягнення з малого підприємства «Саланг»в користь ОСОБА_2 4000 грн. моральної (немайнової) шкоди скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в цій частині позову. Рішення в частині стягнення з малого підприємства «Саланг»в користь ОСОБА_2 10 000 грн. пені змінити, стягнути з Приватного підприємства на користь ОСОБА_2 28,16 грн. пені. Рішення в частині стягнення з малого підприємства в користь держави держмита в сумі 482,30 грн. змінити, стягнути з Приватного підприємства на користь держави судовий збір в сумі 182,30 грн. У вступній та резолютивній частині рішення замість мале підприємство «Саланг» вказати Приватне підприємство «Саланг».
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий: Бермес І.В.
Судді: Шандра М.М.
Гончарук Л.Я.