Справа № 22-ц-2414/11 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський М. О.
Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
23 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Зверхановської Л.Д.
суддів: Бойко С.М., Петричка П.Ф.
при секретарі: Глинському О.А.
з участю: позивачки ОСОБА_2, її представника -ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 08 лютого 2011 року,
Оскаржуваною ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 08 лютого 2011 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Ланівської сільської ради Перемишлянського району Львівської області, третя особа ОСОБА_4, про визнання нечинним підпункту 384 пункту 1 рішення №23 XY сесії XXI скликання Ланівської сільської ради від 17.12.1993 року “Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадян”.
Роз'яснено ОСОБА_2, що даний спір може бути поданий для вирішення в порядку адмінстративного судочинства.
Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, оскільки з аналогічною заявою (той же предмет спору, між тими ж учасниками) вона в порядку адміністративного судочинства уже зверталась до суду. Ухвалою Перемишлянського районного суду від 01.07.2009 року в тому ж складі суду було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за цим позовом та вказано, що підставою для відмови у відкритті є існування спору про право, який може бути вирішено в порядку цивільного судочинства. На виконання вимог ухвали від 01.07.2009 року подано цивільний позов, провадження у справі якого закрив той же суд.
Крім цього, зазначає, що в період з 02.06.2009 року по 08.02.2011року не вносилось жодних змін в норми, якими суд обгрунтовує закриття провадження в цивільній справі в частині зміни юрисдикції вирішення земельних спорів.
Просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно -правовими актами.
Держава відповідно до положень статті 55 Конституції України кожному гарантувала право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно Закону України від 21.05.1997 року №280/97 «Про місцеве самоврядування в Україні»сільські, селищні, міські, районні та обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Земельним Кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»та іншими нормативно -правовими актами держава делегувала органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади розпорядження землями відповідних територіальних громад, землями комунальної чи державної власності, та делегувала їм вирішення у встановленому законом порядку інших питань в галузі земельних відносин.
Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин визначені у ст.12. ЗК України.
Частиною другою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Місцевим судом встановлено, що рішенням №23 XY сесії XXI скликання Ланівської сільської ради Перемишлянського району Львівської області №23 від 17.12.1993 року “Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадян” згідно підпункту 384 пункту 1 вирішено передати у власність ОСОБА_4 земельну ділянку в с. Серники для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і ведення підсобного господарства площею 0,26 га.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Аналогічні роз'яснення містяться в рішенні Конституційного Суду України від 1.04.2010 року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України , пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного Кодексу України , пункту 1 частини першої статті 17 КАС України, положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного Кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Така ж позиція висловлена у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2 «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7» Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", яким внесено зміни до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7» Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", де зазначено, що всі спори, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.
Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства, оскільки Ланівська сільська рада Перемишлянського району Львівської області, виносячи оскаржуване рішення, діяла як суб'єкт владних повноважень, а відтак спір, який виник між сторонами, є публічно -правовим.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити
Ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 08 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді: