Справа № 22-ц-1456/11 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський о.М.
Доповідач в 2-й інстанції: Гончарук Л. Я.
24 травня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області
у складі : головуючого судді - Гончарук Л.Я.
суддів - Бермес І.В., Шандра М.М..
при секретарі - Балюк О.С.
з участю - представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, прокурора Коваль Р.Р., відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_6 та Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м.Львова від 12 листопада 2010р.
у справі з позовом ОСОБА_8, третя особа на стороні позивача прокуратура м. Львова до Львівської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про скасування рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів ЛМР від 17 березня 2009р. та витягу з протоколу № 21 , ухвали Львівської міської ради 14 -тої сесії 5- го скликання № 2835 від 09 липня 2009р., визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,346 га від 07 вересня 2009р. укладеного між ЛМР та ОСОБА_5, ОСОБА_6,-
встановила :
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 12 листопада 2010р. позов ОСОБА_8 задоволено частково. Скасовано ухвалу Львівської міської ради 14 тої сесії 5-го скликання № 2835 від 09.07.2009р. «Про користування гр.. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельною ділянкою на АДРЕСА_1 як незаконну.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0, 346 га між Львівською міською радою і ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 07.09.2009р.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Стягнуто солідарно з Львівської міської ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 в користь ОСОБА_8 8, 50 грн. судового збору та 7, 50 витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду оскаржили відповідачі Подвірні просять рішення суду скасувати та в задоволенні позову відмовити. Мотивуючи тим, що спір стосується правомірності передачі Подвірним в користування земельної ділянки на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на території м,Львова Спірна земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 відноситься до земельних ділянок межі якої встановлені в натурі, жодних сервітутів на ній не встановлено, факт від ведення ВАТ «Львівбджолсервіс»земельної ділянки для будівництва виробничої бази та посадки багаторічних насаджень підтверджено рішенням виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих № 744 від 16.12.1975р. «Про відвод земельної ділянки Львівській обласній конторі бджільництва по АДРЕСА_1 під будівництво виробничої бази»та № 186 від 07.04.1977р. «Про додатковий відвід земельної ділянки Львівській обласній конторі бджільництва по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 під будівництво виробничої бази та посадки багаторічних насаджень». Право користування ВАТ «Львівбджолсервіс»земельною ділянкою по АДРЕСА_1 на час підготовки документів про прийняття оскаржуваної ухвали Львівської міської ради від 09.07.2009р. № 2835 не припинялось. Норма закону ст..120 ч.1 Земельного кодексу України, якою визначено , що у разі набуття права власності на споруду припиняється право власності на користування земельною ділянкою на якій розташовані ці об'єкти набула чинності з 10.12.2009р. , тобто після прийняття оскаржуваної ухвали. У зв'язку з чим згода на вилучення ВАТ «Львівбджолсервіс» земельної ділянки на АДРЕСА_1 була необхідною, позивачем такої згоди не представлено.
Районним судом не взято до уваги той факт, що ОСОБА_10 та ОСОБА_6 є власниками нерухомих об'єктів загальною площею 1077, 10 кв.м згідно договорів купівлі-продажу від 08.08.2008р., п ОСОБА_6 є власником земельної огорожі, яка обмежує земельну ділянку по АДРЕСА_1. Заїзд на земельну ділянку на якій розташована будівля складу належного ОСОБА_8 здійснювався з боку АДРЕСА_3.
Містобудівне обґрунтування розроблене ДП «Львівський Промбудпроект»на замовлення ОСОБА_8 не набуло юридичної сили та немає пріоритету перед іншим містобудівним обґрунтуванням
Судом всупереч ст.. 205 ЦПК України не закрито провадження у справі , як такій, що підлягає розгляду в іншому провадженні за правилами КАС у відповідності до рішення Конституційного Суду України.
Апелянт Львівська міська рада просить рішення суду скасувати та в задоволені позову відмовити. Мотивуючи тим, що 16.12.1975р. Львівською міською радою депутатів трудящих прийнято рішення № 744, яким Львівській обласній конторі бджільництва відведено земельну ділянку по АДРЕСА_1 Рішенням Львівської міської ради депутатів трудящих № 186 від 07.04.1997р. Львівській обласній конторі бджільництва додатково відведено земельну ділянку по АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1. Після реорганізації Львівської обласної контори бджільництва право користування перейшло до товариства на підставі ч.2 ст. 37 ЦК УРСР від 18.03.1967 р. На вказаній земельній ділянці ВАТ «Львівбджолсервіс»побудовано ряд будівель, зокрема адмінбудинок та складські приміщення.
08.08.2008р. згідно договорів купівлі продажу ОСОБА_6, ОСОБА_5 придбано будівлю адмінбудинку загальною площею 492, 2 кв.м, будівлю воскобійного цеху площею 211,2 кв.м, гараж площею 237,8 кв.м та склад площею 135,4 кв.м. , таким чином на підставі ч.2 ст.120 ЗК України , ч.2 ст.377 ЦК України до ОСОБА_5 перейшло право користування земельною ділянкою необхідною для обслуговування придбаних ними об'єктів нерухомого майна. В зв'язку з відсутністю згоди щодо меж земельних ділянок спір було передано на розгляд узгоджувальної комісії , рішення якої мають рекомендаційний характер Для оформлення права землекористуванні Подвірні подали затверджену належним чином технічну документацію на земельну ділянку на АДРЕСА_1, на підставі поданих документів Львівська міська рада прийняла ухвалу № 2835 від 09.07.2009р. Для оформлення договору оренди земельної ділянки без зміни її цільового призначення виготовлення містобудівного обґрунтування не вимагається. Позивач до Львівської міської ради з заявою про оформлення права користування земельною ділянкою не звертався, розроблення містобудівного обґрунтування за його заявою свідчить про намір змінити цільове використання земельної ділянки. Відповідно до рішення Конституційного Суду України зазначений спір не підлягає розгляду в порядку ЦПК.
Заслухавши доповідь судді , апелянтів ,представників, прокурора на підтримання апеляційної скарги, заперечення апеляційної скарги представника позивача , перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Частиною другою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин визначені у статті 12 ЗК України.
Суд першої інстанції задовольняючи частково позов виходив з того, що при винесені ухвали 14 тої сесії 5-го скликання Львівської міської ради за № 2835 від 09.07.2009 р. було вилучено з користування ВАТ «Львівбджолсервіс»земельну ділянку площею 0,36 га за адресою АДРЕСА_1 та зараховано до земель міста і одночасно передано ОСОБА_6 і ОСОБА_5 в оренду терміном на 10 років для обслуговування адміністративно-побутових і виробничих будівель земельну ділянку площею 0, 3460 га не враховано інтереси фактичного землекористувача ОСОБА_8
Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС). Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»та іншими нормативно-правовими актами Держава делегувала органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади розпорядження землями відповідних територіальних громад, землями комунальної чи державної власності, та делегувала їм вирішення у встановленому законом порядку інших питань в галузі земельних відносин.
Аналогічні роз'яснення містяться в рішенні Конституційного Суду України від 1.04.2010 року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України , пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного Кодексу України , пункту 1 частини першої статті 17 КАС України, положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного Кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Така ж позиція висловлена у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2 «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7» Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", яким внесено зміни до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7» Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", де зазначено, що всі спори, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.
Прокурор в судовому засіданні просить провадження у справі закрити оскільки спір слід розглядати в порядку КАС.
Ураховуючи те, що Львівська міська рада під час вирішення питання щодо вилучення з користування ВАТ «Львівбджолсервіс»земельної ділянки площею 0,36 га за адресою АДРЕСА_1 та зарахування до земель міста з одночасною передачею ОСОБА_6 і ОСОБА_5 в оренду терміном на 10 років для обслуговування адміністративно-побутових і виробничих будівель діяла як суб'єкт владних повноважень, то даний спір повинен розглядатися адміністративним судом.
Отже, виходячи з приписів норм чинного законодавства та зазначеного рішення Конституційного Суду України, спір, який виник між сторонами у даній справі, є публічно- правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч. 1 п.4, 309, 313, 314 ч.1 п.3, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила :
Апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_6 та Львівської міської ради задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду м.Львова від 12 листопада 2010р. скасувати, провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді :