ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
28 вересня 2011 року № 2а-10996/11/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Рідерз Дайджест»
до Київської регіональної митниці
про скасування рішення №100000006/2011/210089/1 від 01.02.2011р.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представника,
від відповідача: ОСОБА_2, представника
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво Рідерз Дайджест»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської регіональної митниці про скасування рішення №100000006/2011/210089/1 від 01.02.2011р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було протиправно визначено митну вартість ввезених позивачем товарів, оскільки позивачем було надано всі документи, необхідні для визначення митної вартості за ціною контракту щодо ввезених товарів.
Представником Київської регіональної митниці позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що позивачем не було надано на вимогу митного органу додаткових документів, у зв'язку з чим митним органом було визначено митну вартість імпортованих позивачем товарів. При цьому, відповідач посилається на наявність в ціновій базі даних Державної митної служби України інформації про те, що аналогічний ввезеному позивачем товару було оформлено за іншою, ніж зазначено позивачем, митною вартістю.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
На підставі зовнішньоекономічного конракту №1012-10/LP_UA від 01 грудня 2010р. та додатку №1 до даного контракту, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво Рідерз Дайджест»( Україна) та компанією Leo Paper Products Ltd (Гонг Конг), позивач придбав у продавця товар - друковану продукцію, зокрема: книга «Удивительный вопрос»у кількості 4000 штук.
01.02.2011р. до Київської регіональної митниці декларантом позивача -ТОВ «Видавництво Рідерз Дайджест»було подано ВМД № 100130002/2011/052940 та декларація митної вартості на ввезення в Україну вищезазначеного товару. Митна вартість позивачем визначена на рівні контракту, згідно ВМД задекларовано митну вартість друкованого продукту, а саме книга «Удивительный вопрос», вартість 2,24 USD/кг. за одну одиницю, за умовами контракту 4000 штук.
В даній декларації митної вартості позивачем було задекларовано вартість товару у відповідності до вищезазначених умов контракту.
На підтвердження митної вартості декларантом позивача були подані до вищезазначеної ВМД необхідні документи у відповідності з вимогами п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ № 1766 від 20.12.2006р.
Митним органом були проаналізовані митні оформлення митної вартості товарів, яка заявлена позивачем до митного контролю, в результаті чого було встановлено, що митна вартість товару, заявлена позивачем до митного контролю, значною мірою занижена від вартості подібних товарів, які були визначені митницею під час митного оформлення за іншими угодами та суперечила даним, які містяться в базі даних ЄАІС ДМСУ.
На підставі проведеного аналізу митний орган прийняв рішення про неможливість прийняття методу визначення митної вартості за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються (метод 1).
Тому, інспектором відділу контролю митної вартості та класифікації товарів до декларації митної вартості № 100130002/2011/053047 було внесено запис про витребування додаткових документів згідно п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766, а саме: копія ВМД країни відправлення; калькуляція фірми -виробника товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями.
Як вбачається з матеріалів справи, декларант був ознайомлений із даним записом та зазначив про неможливість надання додаткових документів.
Відповідно до п. 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк (протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання) додаткові документи, або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Оскільки декларант не надав додаткових документів, які б підтверджували митну вартість товарів, відділом контролю митної вартості, на підставі наявних у нього відомостей, було здійснено митну оцінку із застосуванням положень ст. 273 МКУ, за методом 6 (резервний метод) і видано рішення від 01.02.2011р. №100000006/2011/210089/1, відповідно до якого митна вартість товару була визначена з розрахунку 3,09 USD/кг.
Вищезазначені дії та рішення судом вбачається правомірними, виходячи з наведеного.
Відповідно до вимог статті 265 МК, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.
Частиною першою статті 266 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); оцінки на основі віднімання вартості (метод 4); метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Судом вбачається, що нормами Митного кодексу України не передбачено чітких підстав для витребовування додаткових документів, натомість, норми статті 267 МК України передбачають перелік витрат, які додаються до митної вартості, та відомостей, які впливають на її визначення.
Так, згідно з частиною першою статті 267 Митного кодексу України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті.
Проте, нормами пункту 4 частини четвертої статті 267 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується, зокрема, якщо покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.
Згідно з частиною сьомою статті 267 Митного кодексу України, при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант доведе, що така вартість є максимально наближеною до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними товарами або майже в той же час:
1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;
2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 271 цього Кодексу;
3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 272 цього Кодексу.
У разі застосування вимог частини сьомої цієї статті належним чином враховується наявна у митного органу та подана декларантом інформація щодо різниці в комерційних умовах продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині другій цієї статті, та витратах, які звичайно понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.
Визначення вартості операцій, зазначених у пунктах 1 - 3 частини сьомої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта і тільки з метою порівняння. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.
Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Суд доходить висновків, що вищезазначеними нормами пункту 4 частини четвертої статті 267 МК України прямо встановлено обмеження можливості використання методу визначення митної вартості за ціною угоди для випадків наявності зв'язку між позивачем та відповідачем. Проте, дана правова норма містить посилання на можливість використання першого методу за умови відсутності впливу взаємозв'язку на визначення митної вартості.
Також судом вбачається, що частинами четвертою та сьомою статті 267 Митного кодексу України визначено обов'язок декларанта щодо доведення відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Крім того, суд вважає, що нормами частини сьомої статті 267 МК України передбачено порядок та процедуру такого доведення. Даний порядок передбачає врахування, зокрема, вартості операцій, що здійснювалися з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами, при цьому подання таких відомостей є обов'язком декларанта, який диспозитивно відповідає праву митного органу застосувати перший метод оцінки, у випадку наявності достатніх доказів, що така вартість є максимально наближеною до вартості операцій з непов'язаними особами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач документально не підтвердив заявлену митну вартість, не виконав умови, передбачені ст.ст. 264, 267 МКУ та п. 11 ПКМУ від 20.12.2006 №1766, зокрема, контракт купівлі - продажу даного товару укладений не з виробником (фірма-виробник Hang Xi Hua Printing Co, Китай), а з посередником Leo Paper Products Ltd (Гонг Конг); заниження митної вартості товарів підтверджується витягом із цінової бази ЄАІС Держмитслужби України. Також позивачем надано калькуляцію фірми Leo Paper Products Ltd (Гонг Конг), яка не є виробником товару, при цьому, не включено до митної вартості витрати дизайну та ескізів, які передбачені п. 2.2 даним контрактом №1012-10/LP_UA від 01 грудня 2010р.
Згідно зі статтею 268 Митного кодексу України, у разі, якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 Митного Кодексу (вартість операції), за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Метод 2 за ціною договору щодо ідентичних товарів не був застосований, оскільки в ціновій базі ЄАІС Держмитслужби України за максимально наближений час експорту не було митних оформлень товарів (витяг з бази ЄАІС ДМСУ додається).
Згідно зі статтею 268 Митного кодексу України, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:
1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник.
Згідно зі статтею 269 Митного кодексу України, під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Метод 3 за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не використовувався у зв'язку з відсутністю інформації щодо митної вартості подібних (аналогічних) товарів у базі даних ЄАІС.
Для використання методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості - метод 4 визначення митної вартості згідно з 271 статтею митного Кодексу України, Позивач не надав документи щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення. Крім цього, документи, які відображають витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду, звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування - відсутні.
Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості - метод 5 визначення митної вартості згідно із 272 статтею митного Кодексу України не був використаний в зв'язку з тим, що позивачем не були надані документи, на основі яких можливо застосувати даний метод: обсягу прибутку та витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.
Приймаючи до уваги надані до митного оформлення документи від позивача та наявну у митниці інформацію на момент здійснення митного оформлення товарів, митницею було прийнято рішення про здійснення митної оцінки товарів за методом 6 згідно ст.273 Митного кодексу України (резервний метод).
Визначення митної вартості з застосуванням резервного методу полягає у гнучкому застосуванні інших методів визначення митної вартості товарів і передбачених Митним кодексом України.
При застосуванні резервного методу, незважаючи на певну гнучкість обов'язковою вимогою до всіх базових цінових даних, які беруться за основу для розрахунків, є їх прив'язка до конкретного товару.
Проте, не погоджуючись із прийняттям митним органом рішенням, позивач скористався правом, наданим наказом Держмитслужби України від 17.03.2008р. №230 «Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України»та провів митне оформлення товарів під гарантійні зобов'язання.
Згідно п.13 наказу Держмитслужби України від 17.03.2008р. №230 , декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість перевірки.
Строк дії гарантійних зобов'язань не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.
Натомість, декларант позивача документально не підтвердив заявлену митну вартість, не виконав умови, передбачені п.2 ч.4 ст.267 МКУ.
Таким чином, митним органом було правомірно відмовлено у застосуванні першого методу визначення митної вартості товарів -за ціною угоди.
Враховуючи вищенаведе, суд вважає, що при проведенні перевірки правильності визначення митної вартості у митного органу виникли обґрунтовані сумніви стосовно прийняття заявленої декларантом ціни товару.
При цьому судом визнається, що нормами Митного кодексу України унеможливлено застосування щодо ввезеного позивачем обладнання першого методу визначення митної вартості (ст.267), митним органом доведено неможливість застосування третього, четвертого та п'ятого методів визначення митної вартості.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1.В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя С.К. Каракашьян