Справа № 22-ц-2237/11 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М.
Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
12 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Шандри М.М.
суддів: Павлишин О.Ф., Гончарук Л.Я.
при секретарі Бандрівській М.
з участю адвоката ОСОБА_2,
представника Залізничної районної адміністрація Львівської
міської ради Леськів Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Залізничної районної адміністрація Львівської міської ради на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01 грудня 2010 року,
Оскаржуваним рішенням задоволено частково позов ОСОБА_4 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа -голова Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради Чілімова Ірина Романівна про скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Визнано незаконним розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 11.09.2009р. № 72-К про оголошення догани ОСОБА_4 та звільнення з роботи.
Поновлено ОСОБА_4 на посаді директора комунального підприємства “Нове”.
Стягнуто із Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 31 416, 67 (тридцять одна тисяча чотириста шістнадцять тисяч гривень 67 коп.) та 1000 грн. (тисяча гривень) моральної шкоди.
Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржила Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради.
В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не надав оцінки тому, що до ОСОБА_4 протягом року вже застосовувалось дисциплінарне стягнення у вигляді догани, яка на час звільнення не була знята. Вказує, що позивачем не надані належні докази заподіяння йому моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням голови Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №30-к від 05.05.2009 року ОСОБА_4 призначено з 05.05.2009 року на посаду директора ЛКП „Нове” (а.с.73).
За ч.3 п.1 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов”язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.
Відповідно до цієї норми працівника можна звільнити лише тоді, коли він після застосування до нього стягнення знову допустив порушення трудової дисципліни.
Як убачається з розпорядження голови Залізничної районної адміністрації № 72-к від 11.09.2009 року, за систематичне невиконання доручень керівництва, неналежне виконання посадових обов”язків, враховуючи незадовільні результати моніторингу за серпень 2009 року ОСОБА_4 оголошено догану та звільнено із займаної посади з 11.09.2009 року на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП (а.с.7). Звільненню передувало оголошення ОСОБА_4 догани розпорядженням в.о. голови районної адміністрації № 69-к від 02.09.2009 року за несвоєчасне подання електронної бази даних житлового фонду щодо виконання окремого доручення міського голови (а.с.23).
Вирішуючи спір на підставі ст.40 п.3 КЗпП суд повинен перевірити законність попередніх стягнень, з якими відповідач пов”язував звільнення, поскільки тільки правомірно накладені стягнення можуть враховуватись і бути підставою для звільнення працівника за п.3 ст.40 КЗпП.
Відповідно до ст.149 КЗпП до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Задовольняючи позов, районний суд вірно виходив з незаконності накладення дисциплінарного стягнення, згідно розпорядження в.о. голови районної адміністрації № 69-к від 02.09.2009 року за несвоєчасність подання електронної бази даних житлового фонду згідно встановленої форми на виконання окремого доручення міського голови, оскільки доказів організації виконання вказаного доручення міського голови та доведення його до відома директора ЛКП ”Нове” ОСОБА_4 суду не надано.
Крім цього, як убачається з розпорядження № 72 від 11.09.2009 року позивачу оголошено догану та звільнено його з роботи, що не відповідає положенням ч.2 ст.149 КЗпП, відповідно до якої за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
Враховуючи наведене, районний суд прийшов до вірного висновку, що позивача звільнено з роботи без законних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив з того, що така шкода позивачу діями відповідача завдана, та визначив розмір відшкодування шкоди з урахуванням характеру та обсягу душевних страждань, що призвело до погіршення стану його здоров”я та вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя. При цьому суд виходив з засад розумності та виваженості. Вищенаведене відповідає п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”.
Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.
Судом правильно встановлено обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду справи, передбачена ЦПК України, тому підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу Залізничної районної адміністрація Львівської міської ради відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: