ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 вересня 2011 року 11:13 № 2а-8718/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Чупринко Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамікальянс»
доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва
провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення -рішення від 07.06.2011р. №0016781520,
за участю:
позивача -Шевеля С.І.
відповідач -Колодяжна Л.В.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 вересня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамікальянс»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення -рішення від 07.06.2011р. №0016781520.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення прийняте відповідачем протиправно, оскільки податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2011 року заповнена відповідно до вимог чинного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що податкове повідомлення -рішення прийнято правомірно, оскільки подана позивачем податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2011 року заповнена з порушенням норм чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
12 квітня 2011 року позивачем до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року з додатками №2 та №3.
20 квітня 2011 року листом №9000/10/28011 відповідач повідомив, що декларація з податку на додану вартість за березень 2011 року не визнана як податковий звіт, а саме: «додаток №3 до декларації не скріплений печаткою платника податку»та запропоновано подати нову декларацію з податку на додану вартість.
12 травня 2011 року відповідачем проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамікальянс»за результатами якої складено акт №2337-15/33534528 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.
Актом перевірки встановлено неподання (несвоєчасне подання) позивачем податкової звітності з податку на додану вартість.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення -рішення №0016781520 від 07.06.2011р. про сплату штрафних санкцій в розмірі 170,00грн. за неподання в установлені строки декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пп. 16.1.2, пп. 16.1.3. п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до п. 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Згідно з п. 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Відповідно до п. 203.1. статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Порядок складання податкових декларацій, визначений статтею 48 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п. 48.3. статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:
тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;
звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);
повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;
код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);
місцезнаходження (місце проживання) платника податків;
найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;
дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);
ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;
підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Відповідно до п. 48.4 статті 48 Податкового кодексу України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:
відмітка про звітування за спеціальним режимом;
код виду економічної діяльності (КВЕД);
код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;
індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
Відповідно до п. 48.7 статті 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Судом неодноразово витребовувалися від відповідача заперечення та оригінали поданих платником податку податкових декларацій з податку на додану вартість за березень 2011 року, проте, відповідач не виконав вимог суду.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення №0016781520 від 07.06.2011р. з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамікальянс» підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що позивачем не заявлено вимогу про стягнення з бюджету судового збору, суд не присуджує понесені ним судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамікальянс»задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 07.06.2011р. №0016781520.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва прийняти декларацію з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамікальянс»за березень 2011 року.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлений 05.10.2011р.
Суддя В.В. Амельохін