Справа № 22-ц-1324/11 Головуючий у 1 інстанції: Головатий
Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.
09 березня 2011 року м. Львів
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - Богонюка М.Я.,
суддів: Шашкіної С.А., Федоришина А.В.
при секретарі -Качмар М.Я.,
за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Октант»(спільне українсько-російське підприємство з іноземними інвестиціями), ОСОБА_5 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 листопада 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_6 до ТзОВ «Октант», третя особа -ОСОБА_5 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
ОСОБА_6 звернувся із зазначеним позовом до суду, зазначивши, що є учасником товариства і одночасно працював на посаді генерального директора цього товариства, з ним був укладений контракт. Однак, без обґрунтування підстав звільнення, всупереч умовам контракту та статуту товариства він був звільнений з посади.
Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_6 задоволено: поновлено строк звернення до суду, поновлено позивача на посаді генерального директора ТзОВ «Октант»з 5 січня 2009 року та стягнуто з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу не більш як за один рік у розмірі 29159,85 грн.
Рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах середньомісячного заробітку та в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
Рішення оскаржили ТзОВ «Октант», ОСОБА_5, просять його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Зазначають, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, так як обов'язок за позовом суд поклав на ТОВ «Октант», хоч належним відповідачем у справі є ТОВ «Октант»(спільне українсько-російське підприємство з іноземними інвестиціями). Посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, зокрема судом встановлено, що звільнення ОСОБА_6 відбулось 05.01.2009 року, хоч фактично у цей день було прийнято лише рішення з даного питання вищим органом товариства з зобов'язанням позивача виконувати покладені обов'язки до 01.02.2009 року і до цього часу здати посаду та печатку товариства. Звільнений ОСОБА_6 був лише 25.02.2009 року наказом новопризначеного керівника, який він видав на підставі рішення вищого органу товариства від 05.01.2009 року. Будь-яких законних перешкод для звільнення позивача у цей період не було. З цього часу було внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців. Із ОСОБА_6 було проведено розрахунки відповідно до чинного законодавства.
Убачають апелянти і порушення судом норм матеріального і процесуального права, що проявилось у безпідставному поновленні позивачу строку звернення до суду. Зазначають, що про прийняте вищим органом товариства 05.01.2009 року рішення ОСОБА_6 знав, проте оскаржив його до суду із порушенням встановленого законом місячного строку без поважних причин. Натомість, відмовив відповідачеві у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності.
Порушення норм процесуального права проявилось і у тому, що суд не закрив провадження у справі, адже діяльність вищого органу товариства щодо ОСОБА_6 випливала із корпоративних правовідносин, а вирішення таких спорів відноситься до сфери господарського судочинства.
Зазначають і про те, що справа розглянута упередженим у результатах її вирішення суддею.
ОСОБА_5, крім викладеного, вважає порушеним його право на участь в судовому розгляді справи, так як суд здійснював його виклик в порушення норм процесуального права і міжнародних договорів, визнаних Україною.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін: ТзОВ «Октант»-на підтримання апеляційних скарг, ОСОБА_6 - на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційних скарг колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення скарг з огляду на викладені нижче мотиви.
Судом першої інстанції встановлено, що 05.01.2009 року відбулись позачергові загальні збори учасників ТзОВ «Октант», які ухвалили рішення про звільнення генерального директора товариства ОСОБА_6 та призначено на цю посаду ОСОБА_5, затверджено умови трудового контракту із ним, уповноважили голову зборів підписати цей трудовий контракт. Крім цього збори ухвалили про зобов'язання ОСОБА_6 передати статутні документи, печатку та іншу документацію товариства новому генеральному директору в строк до 01.02.2009 року, а також призначили ОСОБА_5 відповідальним за внесення змін щодо нового генерального директора до державних реєструючих органів.
На виконання рішення зборів учасників 25.02.2009 року генеральним директором товариства ОСОБА_5 було видано наказ №25/02-1, згідно якого ОСОБА_6 був звільнений з посади з 25.02.2009 року згідно ч. 3 ст. 99 ЦК України, п.8 ст. 36 КЗпП України та п.п. 1 п. 6.3. Трудового контракту від 05.09.2006 року. Зобов'язано головного бухгалтера товариства видати ОСОБА_6 трудову книжку та провести відповідний розрахунок.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про звільнення ОСОБА_6 з роботи з порушенням законодавства про працю, зокрема у спосіб, не передбачений законом.
Як випливає із наказу №25/02-1 від 25.02.2009 року, ОСОБА_6 був звільнений з посади з 25.02.2009 року згідно ч. 3 ст. 99 ЦК України, п.8 ст. 36 КЗпП України та п.п. 1 п. 6.3. Трудового контракту від 05.09.2006 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків.
Згідно із підпунктом «в»пункту 6.1.8. статуту товариства до виключної компетенції загальних зборів учасників відноситься вирішення, зокрема, питання обрання та відкликання генерального директора товариства.
Пунктом 2.6.1. статуту передбачено, що генеральний директор призначається загальними зборами учасників товариства, трудові відносини між генеральним директором та товариством врегульовуються трудовим контрактом, умови якого затверджуються загальними зборами учасників. Від імені товариства трудовий контракт підписує голова зборів за уповноваженням загальних зборів учасників.
Із п. 6.3. контракту убачається, що трудовий договір може бути розірваний за ініціативи власника на підставах, передбачених законодавством України та на інших додаткових підставах, зокрема невиконання з вини керівника показників економічної ефективності підприємства.
Суд першої інстанції перевірив правомірність припинення відповідачем трудових відносин із ОСОБА_6 і прийшов до вірного висновку про порушення норм трудового законодавства, у тому числі локальних нормативних актів: статуту товариства та трудового контракту із позивачем.
Відповідно до приведеного вище наказу №25/02-1 від 25.02.2009 року ОСОБА_6 був звільнений з посади відповідно до п.8 ст. 36 КЗпП України, п.п. 1 п. 6.3. трудового контракту від 05.09.2006 року.
Як убачається із п.п. 1 п. 6.3. наведеного контракту, він може бути розірваний за ініціативи власника у зв'язку з невиконанням з вини керівника показників економічної ефективності підприємства.
У наказі №25\02-1 не зазначено, яких показників економічної ефективності підприємства ОСОБА_6 не дотримав, у чому проявилась його вина та не обґрунтовано інші його порушення. Не вносились ці питання в порядок денний позачергових загальних зборів учасників товариства 05.01.2009 року і не досліджувались вони на зборах учасниками товариства.
За таких обставин колегія суддів вважає що суд, вирішуючи позов про поновлення на роботі ОСОБА_6, звільненого за п. 8 ст. 36 КЗпП України та п.п. 1 п. 6.3. контракту, дійшов вірного висновку про відсутність умов, визначених сторонами у контракті для його розірвання.
Так як трудовий контракт із ОСОБА_6 був підписаний 05.09.2006 року, а наказ про його звільнення -25.02.2009 року, то колегія суддів приходить до висновку, що саме у цей період ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах із товариством і суд помилково вказав про дату поновлення позивача на роботі з 05.01.2009 року, що підлягає виключенню з рішення.
Оскаржуваним рішенням з відповідача стягнуто на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу не більш як за один рік у розмірі 29159,85 грн., при цьому суд виходив із середньоденного заробітку позивача у розмірі 79,89 грн. з виплатою суми за один календарний рік.
Між тим, за змістом ст. 235 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, середній заробіток за певний період обчислюється з урахуванням кількості робочих днів у цьому періоді.
Так як суд першої інстанції невірно визначив розмір стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то рішення в цій частині підлягає зміні, а стягнення зменшенню до 20052,39 грн. (251 робочих днів, помножених на середньоденний заробіток в сумі 79,89 грн., який сторонами не оспорюється, як і річний строк, за який підлягає стягненню заробіток саме за час вимушеного прогулу).
За змістом ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Так як копія наказу про звільнення ОСОБА_6 вручена не була, трудова книжка не вручена, що визнали сторони, то доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду є безпідставними.
Не відповідають матеріалам справи та чинному законодавству посилання апелянтів на порушення судом норм процесуального права, у тому числі і розгляд справи упередженим судом.
За змістом ч. 1 ст. 76 ЦПК України судові повістки, адресовані юридичним особам, вручаються відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
За матеріалами справи ОСОБА_5 був залучений до участі у справі як третя особа - керівник товариства, який видав наказ про звільнення ОСОБА_6 з роботи.
Оскільки суд першої інстанції судові повістки адресував юридичній особі - ТзОВ «Октант», а також її керівнику -ОСОБА_5 за місцем знаходження юридичної особи, то колегія суддів вважає, що ці учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Крім цього слід зазначити, що для більш оперативного розгляду справи суд вживав додаткових заходів з метою повідомлення ОСОБА_5 про судові засідання, однак, як убачається із матеріалів справи, дана особа змінила місце проживання і не повідомила суд про цей факт.
Відповідно витягу з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців повним найменуванням відповідача є товариство з обмеженою відповідальністю «Октант» (спільне українсько-російське підприємство з іноземними інвестиціями), скороченим - ТзОВ «Октант».
Так як суд першої інстанції правильно вказав у рішенні скорочене найменування відповідача, то твердження апелянтів про покладення обов'язку на неналежного відповідача є безпідставним.
На підставі наведеного, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 309, 317 ЦПК України, колегія суддів
апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант»(спільне українсько-російське підприємство з іноземними інвестиціями), ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 листопада 2010 року змінити, в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшити розмір стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант»(спільне українсько-російське підприємство з іноземними інвестиціями) на користь ОСОБА_6 до 20052,39 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Судовий збір у розмірі 200,52 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37,5 грн. покласти на ТзОВ «Октант»і стягнути судовий збір в дохід держави.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: