Справа № 22-ц-21/11 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.
Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.
21 квітня 2011 року м. Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - Богонюка М.Я.,
суддів: Шашкіної С.А., Федоришина А.В.,
при секретарі - Качмар М.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 лютого 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення, -
оскаржуваним рішенням задоволено зазначений позов, виселено відповідача з житлового будинку АДРЕСА_1, у тому числі із самочинно збудованих приміщень.
Вирішено питання судових витрат.
Рішення оскаржив ОСОБА_2, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає про неправильне встановлення судом фактичних обставин справи, а саме: у спірне житло він вселився як член сім'ї позивача, із третьою особою - ОСОБА_4 він проживав як подружжя, в 2020 році у них народилась дитина. У зв'язку із цим посилається на незастосування судом ст.ст. 156, 161 ЖК України. Вказує апелянт і на те, що суд не взяв до уваги низку доказів про понесення ним матеріальних витрат на облаштування будинку ОСОБА_3 тощо, а також про неможливість його проживання в житлі, де він є зареєстрованим.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про безпідставність скарги достатність підстав для її відхилення.
Відповідно до ст. 47 Конституції України та ст. 1 ЖК України кожен має право на житло. Цими ж нормами передбачені засади реалізації такого права.
За змістом ст. 161 ЖК України, на яку посилається апелянт як на підставу набуття права на спірне житло, наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб за письмовою згодою власника будинку (квартири) і всіх членів сім'ї, які проживають з наймачем.
Як убачається із матеріалів справи, і суд першої інстанції вірно встановив дані обставини, спірне жиле приміщення належить позивачу ОСОБА_3 та третій особі -ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності, які письмової згоди на проживання ОСОБА_2 не давали.
Отже, ОСОБА_2 не набув права користування спірним жилим приміщенням у передбаченому вище порядку і тому вимога ОСОБА_3 про усунення перешкод в користування власністю та виселення відповідача є правомірною.
Крім цього, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про вселення у спірне житло і проживання з ОСОБА_4 подружжям спростовуються матеріалами справи, оскільки як на час вселення так і на час розгляду справи в суді відповідач перебував у шлюбі з ОСОБА_6 і не був членом сім'ї ні позивача, ні третьої особи ОСОБА_4 До того ж, ОСОБА_2 зберігає за собою право на житло за іншою адресою, власником якого він є.
Матеріальні витрати на утримання та поліпшення житла не породжують підстав для виникнення права на користування ним і тому це обґрунтування скарги колегія суддів також відхиляє.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції то колегія суддів вважає необхідним рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 317 ЦПК України колегія суддів, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: