ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № 38/177
м. Київ
19 вересня 2011 року № 2а-11312/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шейко Т.І. , суддів Власенкової О.О. Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Прокопюк В.О. вирішив адміністративну справу
за позовом Благодійний фонд Дніпровського району м.Києва "Київський еколого-культурний центр" Громадська еколого-правова організація "ЕкоПраво-Київ"
до Міністерство освіти і науки ,молоді та спорту України
провизнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
встановив:
Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" (далі - Позивач - 1) та Громадська еколого-правова організація "ЕкоПраво-Київ" (далі - Позивач - 2) звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, в якому просили: - визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, пов'язану з невиконанням частини 2 статті 26 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" від 21 лютого 2006 року №3447-IV, що полягає у не розробленні та не затвердженні Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України переліку альтернативних методів і об'єктів для використання замість експериментальних тварин; - поновити порушені права та інтереси Громадської еколого-правової організації "ЕкоПраво-Київ" та Благодійного фонду Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" шляхом зобов'язання Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України виконати частину 2 статті 26 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" від 21 лютого 2006 року №3447-IV шляхом розроблення та затвердження Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України переліку альтернативних методів і об'єктів для використання замість експериментальних тварин.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка виявилась у невиконанні вимог частини 2 статті 26 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" від 21 лютого 2006 року №3447-IV, а саме, не розробленні і не затвердженні переліку альтернативних методів і об'єктів для використання замість експериментальних тварин, що в свою чергу, є порушенням екологічних та інших інтересів позивачів, які є самостійним об'єктом охорони відповідно до вимог чинного законодавства України. Не зважаючи на те, що Закон України "Про захист тварин від жорстокого поводження" прийнятий у 2006 році, до теперішнього часу переліку альтернативних методів і об'єктів для використання замість експериментальних тварин не існує. Таким чином, бездіяльність відповідача позивачі вважають протиправною, що порушує їх права та інтереси, а отже повинна бути припинена.
Відповідач позов не визнав. В обгрунтування своїх заперечень вказував на помилковість тверджень позивачів, що розробка і затвердження альтернативних методів і об'єктів для використання замість експериментальних тварин є зобов'язанням Міністерства. Затвердження альтернативних методів і об'єктів для використання замість експериментальних тварин є правом, а не обов'язком Міністерства. До того ж, Міністерством проводиться підготовка пропозицій щодо альтернативних методів і об'єктів і, у відповідності до частини 3 статті 26 Закону, цю функцію планується покласти на Комітет з питань етики (біоетики). На сьогодні проект наказу про утворення Комітету з питань етики (біоетики) знаходиться на погодженні у Державній ветеринарній та фітосанаторній службі України та Державному комітеті з питань регуляторної політики та підприємництва. Тому вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд, оцінивши доводи позивачів та відповідача, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Благодійний фонд Дніпровського району міста Києва "Київський еколого-культурний центр" відповідно до положень свого Статуту є добровільним об'єднанням фізичних та юридичних осіб, метою створення якого є здійснення благодійної діяльності, спрямованої на сприяння поліпшенню охорони навколишнього природного середовища, екології, культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, видавничої діяльності, захист інтересів соціально незахищених верств населення, включаючи інвалідів, пенсіонерів, ветеранів, учасників ліквідації Чорнобильської аварії, членів їх сімей, спільної реалізації ними своїх прав, задоволення та забезпечення захисту їх соціальних, економічних, інших спільних інтересів і суспільної реабілітації.
Пунктом 2.3 Статуту визначені основні завдання Фонду, серед яких, зокрема, сприяння захисту тварин від жорстокого поводження.
Метою діяльності Громадської еколого-правової організації "ЕкоПраво-Київ" є задоволення та захист своїх спільних інтересів шляхом участі у збереженні безпечного для існування живої природи стану довкілля, досягненні гармонійної взаємодії суспільства і природи, сприянню охороні, раціональному використанню і відтворенню природних ресурсів, захисті свого життя і здоров'я від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища.
21 лютого 2006 року було прийнято Закон України №3447-IV "Про захист тварин від жорстокого поводження", який спрямований на захист від страждань і загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з ними, захист їх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства.
Зокрема, стаття 26 вказаного Закону визначає правила поводження з тваринами, що використовуються у наукових експериментах, тестуванні, навчальному процесі, виробництві біологічних препаратів.
Так, частина 1 статті 26 Закону встановлює, що використання тварин у наукових експериментах, біологічному тестуванні, навчальному процесі допускається лише в разі, якщо відсутня можливість заміни їх іншими альтернативними методами і об'єктами.
Частиною 2 статті 26 Закону визначено, що перелік альтернативних методів і об'єктів для використання замість експериментальних тварин розробляється та затверджується центральним органом виконавчої влади з питань науки та освіти.
Указом Президента України від 07 червня 2000 р. № 773 було затверджено Положення про Міністерство освіти і науки України, відповідно до пункту 1 якого Міністерство освіти і науки України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.
Відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 19 грудня 2006 р. №1757, Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, науково-педагогічної діяльності, наукової діяльності у системі вищої освіти та інтелектуальної власності.
Указом Президента України від 09 грудня 2010 р. №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" шляхом реорганізації Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту утворено Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.
Пунктом 5 вказаного Указу визначено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.
Указом Президента України від 08 квітня 2011 р. №410/2011 затверджено Положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, згідно пункту 1 якого Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, інновацій та інформатизації, інтелектуальної власності, молоді, фізичної культури та спорту.
Таким чином, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України є правонаступником Міністерства освіти і науки України, яким, як центральним органом виконавчої влади з питань науки та освіти, відповідно до положень частини 2 статті 26 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження, мав бути розроблений та затверджений перелік альтернативних методів і об'єктів для використання замість експериментальних тварин.
Відповідно до статті 34 Закону №3447-IV громадські організації, статутною метою яких є захист тварин від жорстокого поводження, можуть здійснювати контроль у сфері захисту тварин від жорстокого поводження.
У відповідності зі своєю статутною діяльністю Позивач - 1 звернувся до відповідача з інформаційним запитом № 237/2 від 11.04.2011 р., який містив прохання надіслати 1 екз. переліку альтернативних методів і об'єктів для використання замість експериментальних тварин.
На що, відповідач, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, своїм листом №1/11-3743 від 17.05.2011 р. надав відповідь, в якій зазначив, що: "Перелік альтернативних методів і об'єктів для використання замість експериментальних тварин не затверджено, оскільки підготовку пропозицій щодо альтернативних методів і об'єктів планується покласти на Комітет з питань етики (біоетики). На сьогодні проект наказу про утворення Комітету з питань етики (біоетики) знаходиться на погодженні у Державній ветеринарній та фітосанітарній службі України та Державному комітеті з питань регуляторної політики та підприємництва".
З наведеного вбачається, що станом на час звернення позивачів до суду перелік альтернативних методів і об'єктів для використання замість експериментальних тварин не затверджено, а лише планується покласти підготовку пропозицій щодо альтернативних методів і об'єктів на Комітет з питань етики (біоетики), який, на сьогоднішній день, ще не створений.
Частина 3 Прикінцевих положень Закону України від 21 лютого 2006 р. "Про захист тварин від жорстокого поводження" зобов'язувала міністерства протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом (набрав чинності 29.03.2006 р., опублікований в "Офіційному віснику України" №11) забезпечити приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як було вище зазначено, Закон України "Про захист тварин від жорстокого поводження" зобов'язував міністерства у встановлений термін привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Зокрема, частина 2 статті 26 Закону встановлювала для відповідача обов'язок (а не право, як вважає відповідач) щодо розроблення та затвердження переліку альтернативних методів і об'єктів для використання замість експериментальних тварин.
Судом встановлено, що з часу набрання чинності Законом України "Про захист тварин від жорстокого поводження" (з 29.03.2006 р.) станом на час розгляду справи в суді, перелік альтернативних методів і об'єктів для використання замість експериментальних тварин, як того вимагають норми частини 2 статті 26 Закону, не розроблений і не затверджений. Доказів, які б вказували на вчинення відповідачем будь-яких дій з метою виконання вимог норм Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" відповідачем не надано.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість позовних вимог, оскільки відповідачем не вчинено усіх необхідних дій для належного виконання покладених на нього Законом України "Про захист тварин від жорстокого поводження" обов'язків, що в свою чергу призвело до порушення прав громадських організацій, до статутних завдань яких входить діяльність в сфері захисту тварин від жорстокого поводження.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього частиною 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 183-3, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, пов'язану з невиконанням частини 2 статті 26 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" від 21 лютого 2006 року №3447-IV, що полягає у не розробленні та не затвердженні Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України переліку альтернативних методів і об'єктів для використання замість експериментальних тварин.
Зобов'язати Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України виконати вимоги частини 2 статті 26 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" від 21 лютого 2006 року №3447-IV шляхом розроблення та затвердження переліку альтернативних методів і об'єктів для використання замість експериментальних тварин.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Благодійного фонду Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" та Громадської еколого-правової організації "ЕкоПраво-Київ" 3 (три грн.) 40 коп. судових витрат.
Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Суддя Т.І. Шейко
Судді О.О. Власенкова Ю.Т. Шрамко