Справа № 22-ц-234/11 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук О.Я.
Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.
07 квітня 2011 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Богонюка М.Я.
Суддів: Федоришина А.В., Бакуса В.Я.
при секретарі: Барабаш О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Універсал Банк" про стягнення заборгованості по заробітній платі та зустрічним позовом ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту трудового контракту, -
ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ВАТ "Банк Універсальний" про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших платежів.
В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що перебувала в трудових відносинах з відповідачем. Трудовий договір був у формі Контракту, який було укладено до 01 лютого 2008 року. При цьому п. 8.1 розділу 8 даного Контракту передбачалися особливі умови його розірвання, у випадку переходу права власності більше ніж на 51 відсоток акцій товариства до інших осіб, зміну складу спостережної Ради, тощо. При настанні однієї з цих подій працівник вправі розірвати трудовий контракт, при цьому не менше як за 1 місяць попередити роботодавця.
П. 8.4 розділу Контракту передбачав виплату працівникові при звільненні горошої компенсації в гривнях до курсу НБУ, еквівалентній 42 000 доларів США.
В 2006 році відбулася зміна власника банку і 26 лютого 2007 року загальними зборами акціонерів банку було припинено повноваження Спостережної Ради банку, та обрано новий склад такої.
Вважаючи, що наступили події передбачені п. 8.1 Контракту, нею було подано заяву відповідачеві про звільнення з роботи, яка була задоволена.
Однак при звільненні з роботи з нею не було проведено розрахунку по заробітній платі та іншим платежам. Так в порядку п. 8.4 розділу 8 Контракту відповідач не виплатив їй грошової компенсації в гривнях, що еквівалентно 42 000 доларам США, а також додаткової заробітної плати, передбаченої п. 4.2.1 розділу 4 Контракту, що складала 69 900 грн., а також вихідної допомоги.
Всього просила стягнути з відповідача 418 095 грн.
В подальшому позивач уточнила свої позовні вимоги та просила стягнути з відповідача: 343 400 грн. -передбачені п. 8.4 розділу 8 Контракту; додаткову заробітну плату згідно п.п. 4.2.1 розділу 4 трудового контракту в сумі 205 995 грн., матеріальну допомогу за відпустки 2006 -2007 р.р. -в сумі 160 949 грн., коригування матеріальної допомоги за відпустку в 2005 р., отриману в 2007 р. -в сумі 40 491 грн., корегування за невикористані відпустки в сумі 59 480 грн., 3% штрафних санкцій за прострочку виконання зобов'язання в сумі 40 135 грн. та інфляційні нарахування в сумі 176 439 грн.
А всього просила стягнути з відповідача 1 018 432 грн.
ВАТ "Універсал Банк" подав в суд зустрічний позов про визнання недійсними положень трудового контракту.
В обґрунтування заявлених вимог покликався на те, що підпункт 4.2.1 розділу 4 Контракту від 26.01.2006 року суперечить вимогам закону, а саме ст. ст. 4, 10, 37, 47 Закону України "Про господарські товариства", положенням ст. ст. 87, 142 Господарського кодексу України, п.п. 7.1, 7.2 статуту банку, оскільки даним пунктом всупереч нормам закону передбачено можливість відповідачу отримувати частину чистого прибутку банку на яку ОСОБА_2 (не будучи акціонером банку) не мала і не має жодних прав.
Крім того вважали, що даний контракт підписаний не уповноваженою особою, так як питання розподілу прибутків банку є виключно компетенцією загальних зборів. А такі рішення щодо отримання відповідачем 1,5 % від прибутку банку не приймали.
Тому просили визнати оспорювані положення контракту недійсними з моменту його укладення.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 13 травня 2010 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ "Універсал Банк" про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Задоволено зустрічний позов ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту трудового контракту.
Визнано підпункт 4.2.1. пункту 4.2. Розділу 4 Контракту, укладеного між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 від 26.01.2006 року недійсним з моменту укладення.
Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Так стверджує, що судом не було розглянуто її позовну вимогу про виплату їй компенсації у разі дострокового припинення контракту, а також судом не розглянуто її уточнену позовну заяву. Безпідставними є твердження суду про те, що укладення від імені ВАТ "Універсал Банк" контракту з нею, а саме спірний підпункт було здійснено представниками Банку, що підписали його з перевищенням наданих їм законом та статутом ВАТ "Універсал Банк" повноважень, оскільки трудовий контракт було підписано уповноваженими особами Банку, а саме -Головою Спостережної ради та Головою Правління, які не розподіляли прибуток банку, а лише визначили умови оплати праці та матеріальне стимулювання її як працівника -члена правління банку.
Крім того суд в своєму рішенні застосував закон який не поширюється на спірні /трудові/ відносини, зокрема ст. ст. 203, 215 ЦК України (щодо недійсності правочинів).
У відповідності до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 Трудового контракту передбачено отримання нею додаткової заробітної плати. І дані правовідносини регулюються нормами трудового законодавства.
Під час апеляційного розгляду справи у зв'язку зі змінами внесеними в ЦПК України, апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її уточнені позовні вимоги, стягнути з відповідача в її користь заборгованість по заробітній платі та інших виплатах на загальну суму 726 383, 70 грн.: з них 334 420 грн., передбачених п. 8.4. трудового контракту від 26 січня 2006 року, 205 995 грн. -додаткової заробітної плати згідно п. 4.2.1 контракту, 27 257, 96 грн. матеріальної допомоги за відпустки 2006 -2007 р.р. (п. 3.6 контракту), 29 436 грн. -додатковий розмір компенсації за невикористані щорічні відпустки, а всього 726 383 грн. 70 коп. (розрахунок додається) та відмовити в задоволенні зустрічного позову.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін на підтримання та заперечення скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 та задовільняючи зустрічний позов ВАТ "Універсал Банк", суд першої інстанції виходив з того, що п.п. 4.2.1 п. 4.2. розділу 4 Контракту укладеного між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 як правочин суперечить вимогам ст. ст. 203, 215 ЦК України, положенням ст. ст. 4, 37, 47 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 142 Господарського кодексу України, оскільки даним пунктом передбачено отримання ОСОБА_2 частини чистого прибутку банку (при тому що вона не являється акціонером товариства). Питання розподілу прибутку відноситься до виключної компетенції загальних зборів. Однак без рішення загальних зборів з ОСОБА_2 було укладено Контракт положеннями якого передбачено отримання нею прибутку товариства. Особи, які підписали контракт, голова правління та голова Спостережної Ради діяли з перевищенням наданих їм законом та статутом товариства повноважень.
Також суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 не представлено суду жодних доказів, які б свідчили про заборгованість перед нею банку.
При цьому в рішенні суду нічого не зазначено щодо позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ПАТ "Універсал Банк" компенсаційних виплат передбачених п. 8.4 розділу 8 Контракту від 26 січня 2006 року.
З таким висновком суду погодитись не можна.
Так у відповідності до п. 8.4 Контракту від 26 січня 2006 року укладеного між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2, підставою для виплати компенсації в гривнях еквівалентно 42 000 доларів США є дострокове припинення контракту в порядку та з підстав передбачених розділом 8.1 Контракту і такі підстави зазначені в п. 8.1 Контракту, а саме зміна персонального складу Спостережної Ради, перехід права власності більше ніж на 51 % акцій товариства до інших осіб.
Саме настання подій передбачених п. 8.1 Контракту, та подальше погіршення істотних умов праці (пропозиція укласти новий контракт на менш вигідних для позивача умовах ніж ті, які були передбачені чинним на той час контрактом) слугували позивачу підставами для розірвання контракту, у відповідності до п. 8.2 такого. Позивач з дотриманням вимог даного пункту подала заяву відповідачеві про звільнення з роботи.
Вищенаведене дає підстави вважати, що заява про звільнення з роботи (хоча в ній і зазначено "за власним бажанням") подана в порядку та строки визначені контрактом була підставою для розірвання контракту та виплати їй компенсації передбаченої п. 8.4 даного контракту.
А відтак позовні вимоги про задоволення її позову в цій частині підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 3, ст. 4 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організації незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
При цьому КЗпП України визначає правові підстави припинення трудового договору, в тому числі й розірвання контракту, разом із тим нормами чинного трудового законодавства не передбачена можливість визнання трудового договору чи контракту недійсними з підстав, визначених статтями 203, 215 ЦК України, як і не передбачено правових підстав для визнання в судовому порядку незаконним призначення особи на відповідну посаду.
За статтею 21 КЗпП України контракт - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою. У розумінні статті 202 ЦК України такий контракт не є тим правочином, на який поширюються передбачені статтею 203 ЦК України вимоги чинності правочину та який може бути визнаний недійсним із передбачених ЦК України підстав.
Отже суд помилково вважав трудовий контракт від 26 січня 2006 року цивільним правочином, та безпідставно застосував положення ст. ст. 203, 215 ЦК України і визнав п. п. 4.2.1 Контракту недійсним. Даним пунктом визначалася додаткова заробітна плата позивачу, яка входить до складу витрат на оплату праці працівників і відповідно не може вважатися чистим прибутком товариства (таким є надходження від господарської діяльності після покриття матеріальних та інших витрат, в тому числі і на оплату праці та сплати податків і інших платежів в бюджет).
Підписуючи трудовий контракт з позивачем, голова спостережної Ради та голова Правління товариства, в контексті п.п. 4.2.1 Контракту не розподіляли дивіденди, а лише встановили еквівалент, визначили формулу розрахунку додаткової форми заробітної плати позивача. А відтак діяли в межах своїх повноважень, передбачених п. 11.3.1 г Контракту, згідно якого спостережна рада визначає умови оплати праці та матеріальне стимулювання Голови та членів правління банку.
Позивач входила в склад членів правління банку.
А отже у суду першої інстанції не було правових підстав для визнання п.п. 4.2.1 пункту 4.2. розділу 4 Контракту -недійсним.
Невиплата додаткової заробітної плати привела до заниженого нарахування виплат при звільненні, а саме: компенсації за невикористану відпустку та матеріальної допомоги.
Рішення суду першої інстанції не можна вважати законним і обґрунтованим, і таке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог позивача, згідно її уточнених вимог та долученого розрахунку, та стягнення з відповідача: додаткової компенсації згідно п. 8.4 трудового контракту від 26.01.2006 року в сумі 42 000 доларів США в гривнях по курсу НБУ станом на 05.04.2011 року, що становить 334 420 грн. 80 коп.; додаткову заробітну плату згідно п. 4.2.1 трудового контракту від 26.01.2006 року в сумі 205 995 грн.; додаткового розміру матеріальної допомоги до щорічної відпустки за 2005 рік відповідно до п. 3.6 трудового контракту від 26.01.2006 року у сумі 27 257 грн. 96 коп.; матеріальної допомоги до відпустки за 2006 -2007 роки відповідно до п. 3.6 трудового контракту від 26.01.2006 року у сумі 129 273 грн. 94 коп.; додаткового розміру компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 29 436 грн., а разом 726 383 грн. 70 коп.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. п.1, 4 , 314 ч. 2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 травня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ПАТ "Універсал Банк" про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших виплат -задовольнити.
Стягнути з ПАТ "Універсал Банк" в користь ОСОБА_2: додаткову компенсацію згідно п. 8.4 трудового контракту від 26.01.2006 року в сумі 42 000 доларів США в гривнях по курсу НБУ станом на 05.04.2011 року, що становить 334 420 грн. 80 коп.; додаткову заробітну плату згідно п. 4.2.1 трудового контракту від 26.01.2006 року в сумі 205 995 грн.; додатковий розмір матеріальної допомоги до щорічної відпустки за 2005 рік відповідно до п. 3.6 трудового контракту від 26.01.2006 року у сумі 27 257 грн. 96 коп.; матеріальну допомогу до відпустки за 2006 -2007 роки відповідно до п. 3.6 трудового контракту від 26.01.2006 року у сумі 129 273 грн. 94 коп.; додатковий розмір компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 29 436 грн., а всього 726 383 грн. 70 коп.
В задоволенні зустрічного позову ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_2 про визнання п.п. 4.2.1 пункту 4.2 Розділу 4 трудового контракту від 26.01.2006 року недійсним -відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.
Головуючий:
Судді: