Справа № 22-ц-164/11 Головуючий у 1 інстанції: Олексієнко М.Ю
Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.
14 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Богонюка М.Я.
Суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.
При секретарі: Качмар М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 травня 2010 року, -
Оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого 23 травня 2007 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером №1636.
Скасовано арешт на квартиру АДРЕСА_1 від 10 грудня 2009 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Апелянт вважав, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Стверджував, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що він ніколи не хотів продавати квартиру, оскільки в нього немає іншого житла. Відповідач по справі ввів його в оману запевняючи, що він підписує договір застави квартири.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, в серпні 2010 року апелянт ОСОБА_2 помер.
Представник ОСОБА_5 -доньки померлого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_6 подав до суду заяву про залишення позову без розгляду -відмова від позову, у зв'язку з неприйняттям спадщини ОСОБА_5
Згідно ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони у спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача на заперечення скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення , такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадках навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Судом та матеріалами справи встановлено, що за договором купівлі -продажу квартири від 23 травня 2007 року, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив квартиру АДРЕСА_1, яка складається з однієї кімнати житловою площею 14,3 кв.м. та кухні, загальною площею 17,9 кв.м.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.06.2007 року, вищевказана квартира перебуває у приватній власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі -продажу від 23.05.2007 року.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі -продажу квартири, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач у відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України як сторона, яка приймала участь у справі не довів суду ті обставини, на які він посилалася як на підставу своїх вимог, а саме не довів недійсність правочину з підстав передбачених ст. 230 ЦК України, наявності умислу в діях відповідача ОСОБА_3, істотність значення обставин, щодо яких його було введено в оману і сам факт обману під час укладення спірного договору купівлі - продажу.
Зі змісту нотаріально посвідченого договору вбачається, що він відповідає вимогам закону. Своїм власноручним підписом під договором ОСОБА_2 підтвердив, що розуміє значення своїх дій та діє добровільно, без примусу з будь - якого боку, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, попередньо ознайомлений нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений договір (зокрема, з вимогами щодо недійсності правочину).
Факт того, що ОСОБА_2 розумів природу укладеної угоди підтвердила і нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, подавши суду свої пояснення з приводу позовних вимог.
Крім того, постановою о/у ВДСБЕЗ Галицького РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області від 12 липня 2007 року, відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом заволодіння ОСОБА_3 квартирою ОСОБА_2 шахрайським шляхом у зв'язку з відсутністю у його діях складу злочину.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура передбачена ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: