Справа № 22-ц-504/11 Головуючий у 1 інстанції: Ільчишин М.В.
Категорія: 6 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.
04 квітня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого -судді Цяцяка Р.П.,
суддів: Курій Н.М., Мацея М.М.,
за секретаря Панчука І.С.,
з участю: представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 травня 2010 року у справі за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області до ОСОБА_3 з участю третьої особи Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про демонтаж самочинного будівництва,
Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 25 травня 2010 року зазначений вище позов задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_3 за власні кошти демонтувати самочинну прибудову до багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області судовий збір 8 грн. 50 коп. та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права; висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції при постановлені рішення не враховано те, що на підставі свідоцтва про право власності, крім неї співвласниками квартири є ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10. В апеляційній скарзі апелянт стверджує також, що дозволу на будівельні роботи в неї не було, однак, незважаючи на це, нею було зроблено добудову, оскільки їй не було відомо, який саме дозвіл необхідно було отримати; в результаті цього її було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на неї штраф, який вона сплатила, після чого мала намір оформити всі необхідні документи, проте, не встигла цього зробити у зв'язку із заявленим позовом до неї.
Відповідач ОСОБА_3 та представник третьої особи - Франківської районної адміністрації Львівської міської ради в судове засідання не зявились, про час і місце його проведення повідомлені відповідно до вимог ст.74 ЦПК України, клопотань про відкладення розгляду справи до початку судового засідання не подали.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Статтями 10,60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін і, що кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 300 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Суд встановив, що ОСОБА_3 є співвласником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності № 2308-Ж-Х від 25 листопада 2008 року (а.с. 48). Окрім неї співвласниками вищезазначеної квартири є ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.
Згідно зі ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», замовник та підрядник для одержання дозволу на виконання будівельних робіт подають до відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю письмову заяву, до якої додаються: документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; проектна документація на будівництво, погоджена та затверджена в порядку, визначеному законодавством; відомості про здійснення авторського і технічного нагляду; копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт (у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування); фінансова звітність, що складається відповідно до статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», чого апелянтом до зведення самочинної добудови зроблено не було.
Також, п. 17 ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій»передбачено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Задовольняючи позов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 здійснила прибудову до багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 без дозволу на виконання будівельних робіт, що є порушенням ст.29 Закону України «Про планування і забудову територій».
Свій висновок суд обґрунтував наступним.
Відповідно до акту-попередження ЛКП «Листопадове»від 09.12.2009р. розмір прибудови становить 3х6 м.
23.07.2009 року інспекцією ДАБК у Львівській області складено припис №1/205, відповідно до якого ОСОБА_3 запропоновано демонтувати самочинну прибудову, проте, апелянт його не виконала та не демонтувала прибудову до багатоквартирного житлового будинку.
16 вересня 2009 року інспекцією ДАБК у Львівській області складено протокол про порушення ОСОБА_3 ч.3 ст.96 КУпАП та притягнуто її до відповідальності (постанова №1/313-Ф від 29 вересня 2009р. (а.с.8,9)).
З висновками суду погоджується колегія суддів судової палати в цивільних справах.
В мотивах апеляційної скарги ОСОБА_3 визнає, що нею було зведено самочинну добудову без дозволу, всупереч вимогам ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій».
Доводи апеляційної скарги про те, що співвласником квартири є не тільки апелянт, а й інші особи на правильність висновків суду не впливає, оскільки сама апелянт в апеляційній скарзі стверджує, що з накладенням адміністративного стягнення лише на неї погодилась, сплативши штраф, і стверджує, що вона, а не будь-хто інший із співвласників, мала намір оформити документи для узаконення самочинного будівництва.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах по справі, законі й спростовуються вищенаведеним.
За вищенаведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку усім доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому доходить висновку, що підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: