ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
20 вересня 2011 року 16:35 № 2а-9822/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Черненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі"
до Київської регіональної митниці
про скасування акту № н/3211/100000000/35076670
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1 (дов.від 09.03.11 №б/н)
від відповідача: ОСОБА_2 (дов.від 14.01.11 №40/1-41/431)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі»до Київської регіональної митниці про скасування акту невиїзної документальної перевірки з питань митної справи.
На підставі ч. 3ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.09.2011 року в 16 год. 35 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі»(надалі -позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Київської регіональної митниці (надалі -відповідач) про скасування акту невиїзної документальної перевірки дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи, оскільки на його думку обставини викладені у акті не відповідають дійсності та чинному законодавству.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представником позивача зазначено, що посилання відповідача на ту обставину, що згідно з вимогами УКТ ЗЕД моторні транспортні засоби спеціально сконструйовані для розміщення різних пристроїв, які надають можливість виконувати визначені нетранспортні функції є необгрунтованим. Позивач зазначає, що неправильно буде класифікувати такий товар як самохідний оприскувальний апарат позиції 8705, оскільки основною їх метою не є перевезення людей чи вантажів, що притаманно спеціальним транспортним засобам, а використання для потреб сільського господарства та садівництва -для розпилення добрив. Натомість у товарній позиції 8424 чітко передбачено, механічні пристрої (з ручним керуванням або без нього), для розбризкування або розпилення рідких чи порошкоподібних речовин, а індекс 81 (який вказаний у ВМД) чітко визначає призначення товару-для сільського господарства та садівництва. Тому, усі ознаки, які були притаманні даному товару були враховані позивачем при визначені товарної позиції за УКТ ЗЕД, а саме 8424819900 УКТЗЕД.
Крім того, з поданої заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 12.07.11 №160 та від 12.07.2011р. №161, оскільки вважає їх такими, що не відповідають законодавству України.
З огляду на зазначене, в судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши що, за результатами проведеної перевірки виявлено помилки в частині правильності визначення коду товару «Сільськогосподарський самохідний обприскувач Lazer 4036 GVS Novatoр», а саме: позивачем порушено норми Закону України «Про Митний тариф України» та вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»у частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог пункту 4.3 Закону. Вказані порушення призвели до несплати податкових зобов'язань позивачем по сплаті мита на суму 143 611,86 грн., по сплаті ПДВ на суму 28 722,37 грн. З огляду на зазначене, відповідач вважає позовні вимоги не обґрунтованими та безпідставними, просить суд відмовити в їх задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про відмову у задоволені позовних вимог, з огляду про наступне.
Як вбачається за матеріалів справи, відповідачем з 26.05.11 по 31.05.11 р.р. проведена невиїзна документальна перевірка дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товару „Сільськогосподарський самохідний обприскувач Laser 4036 GVS Novatop" за вантажними митними деклараціями: від 05.06.08 № 100000007/8/307044, від 18.06.08 №100000007/8/309252, від 11.08.08 №100000007/8/319807 за кодом 8424 81 99 00 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД).
За результатами перевірки виявлено помилки в частин правильності визначення коду товару „Сільськогосподарський самохідний обприскувач «Laser 4036 GVS Novatop», а саме: порушення позивачем норм Закону України „Про Митний тариф України" та Закону України „Про податок на додану вартість" в частин визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться на митницю територію України, що розраховується відповідно до вимог пункту 4.3 Закону.
Вказані порушення призвели до несплати податкових зобов'язані позивачем по сплаті мита на суму 143 611, 86 грн., по сплаті ПДВ ш суму 28 722, 37 грн.
Відповідно до підпункту 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суми грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткувань податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно із абзацом 2 підпункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Загальна сума податкового зобов'язання, що визначена у податкових повідомленнях від 12.07.11 №№ 160, 161 та підлягає сплаті до Держбюджету України складає - 215 417, 79 грн., у тому числі штрафні санкції -43 083, 56 грн.
У встановлені строки позивач суму податкового зобов'язання не сплатив, інформацію про оскарження податкових повідомлень у адміністративному або судовому порядку до відповідача не надіслав.
Відповідно до статті 59.2 Податкового кодексу України та вимог Порядку надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого грошового зобов'язання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.10 № 1237, митницею на адресу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було надіслано перше подання від 01.08.11 №№ 105, 106 з метою виставлення позивачу податкової вимоги.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про систему оподаткування", будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі. Відповідно до статті 2 цього Закону під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України.
Згідно із пунктом 12 статті 1 Митного кодексу України, митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.
Відповідно до пункту 14 статті 1 Митного кодексу України, митне оформлення - це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.
В свою чергу пункт 15 статті 1 Митного кодексу України визначає митний контроль як сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Стаття 3 Митного кодексу України визначає, що порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.
Стаття 4 Митного кодексу України визначає, що митне регулювання здійснюється на основі принципів виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи.
Статтею 11 Митного кодексу України встановлено, що митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують, зокрема, завдання щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Згідно із статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
Статтею 88 Митного кодексу України визначено, що декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.
Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Відповідно до пункту 5 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію" від 09.06.97 № 574, достовірність зазначених декларантом відомостей у ВМД, яка заповнена згідно з діючими правилами та засвідчена ним у встановленому порядку, закріплюється одним з видів митного забезпечення (штамп "Під митним контролем") на всіх аркушах ВМД та реєстраційним номером, а також реєстрацією ВМД у журналі обліку вантажних митних декларацій. Після завершення цієї процедури декларант несе юридичну відповідальність за відомості, зазначені у ВМД. Ця декларація не може бути відкликана декларантом.
У разі необхідності для підтвердження відомостей, унесених до ВМД, прийнятої для оформлення, декларантом подаються додаткові документи.
Відповідальність за неточні відомості у ВМД установлюється законодавством.
Згідно із частинами 2-3 пункту 1.6 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.05 № 314, з моменту прийняття ВМД до оформлення декларант несе юридичну відповідальність за недостовірність відомостей, зазначених у ВМД. Ця ВМД не може бути відкликана декларантом.
Оформлена ВМД свідчить про надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує права й обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.
Відповідно до статті 90 Митного кодексу України від 11.07.02 № 92-IV з дозволу митного органу відомості, зазначені у митній декларації, можуть бути змінені чи доповнені, а подана митна декларація відкликана. Зміна, доповнення чи відкликання можуть бути здійснені лише до моменту прийняття митним органом митної декларації до митного оформлення. Зміна, доповнення та відкликання митної декларації після її прийняття митним органом до митного оформлення не допускаються. Внесення до митної декларації змін чи доповнень, які мають істотне значення для застосування процедур митного контролю щодо товарів і транспортних засобів або впливають на умови оподаткування товарів чи застосування до них заходів нетарифного регулювання, здійснюється шляхом подання митному органу нової митної декларації, якщо це дозволяється відповідно до цього Кодексу. Посадові особи митних органів не мають права заповнювати митну декларацію, змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в митній декларації, за винятком внесення до неї відомостей, що належать до компетенції митних органів.
Відповідно до пунктів 5.1-5.3. Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307 „Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації", ВМД заповнюється декларантом за допомогою комп'ютера та не повинна містити підчисток і помарок.
Відомості, заявлені декларантом у ВМД, є відомостями, необхідними для митних цілей.
В ході перевірки було встановлено, що позивачем було задекларувало за кодом 8424 81 99 00 УКТЗЕД „Сільськогосподарський самохідний обприскувач Laser 4036 GVS Novatop, кліренс-1,4м. на транспортних колесах, бак для робочої суміші 4000л, максимальна швидкість руху 25км/год, в комплекті: насос з регулятором, стояночні гальма, змінні колії з 2,00 до 2,50м, глобальна система навігації, програмне управління системою оприскування Novatop, транспортні колеса R46-4 шт., зовнішнє освітлення, кран оприскувача, управління зовнішньою балкою, штанги 24м". Виробник: „Tecnoma Technologies SAS", Франція.
Згідно Закону України „Про Митний тариф України" від 05.04.01 №2371-111 на товар, який класифікується за кодом 8424 81 99 00 УКТ ЗЕД, встановлено ставку ввізного мита 0 %.
У зв'язку з набранням чинності з 01.01.08 Закону України від 31.05.07 № 1109-V „Про внесення змін до Закону України „Про Митний тариф України", на виконання п.16 наказу ДМСУ від 07.08.07 № 667 „Про затвердження Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України" всі прийняті Київською регіональною митницею до 31.12.07 рішення про визначення коду товару, втратили чинність з 01.01.08 відповідно до розпорядження начальника Київської регіональної митниці від 07.12.07 № 178/1.1.
Згідно зі ст. 313 Закону України від 11.07.02 № 92-1V митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.
Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності в редакції товарної номенклатури Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України" від 05.04.01 № 2371-III, основними правилами інтерпретації класифікації товарів, а також відповідно до приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій та тих характеристик товару, які є визначальними для його класифікації за УКТ ЗЕД.
У відповідності з правилом 1 Основних правил інтерпретації класифікації товарів для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп.
В судовому засіданні відповідач зазначив, що за інформацією з мережі Інтернет (samohodnye-opryskivateli.ru), даний товар представляє собою самохідний обприскувальний апарат для використання у сільському господарстві, що має ознаки спеціального транспортного засобу, який використовується для розбризкування рідких речовин та має пристосування для безпечного руху по дорогах загального користування.
Класифікацію самохідних обприскувачів можливо розглядати в товарних позиціях 8424 та 8705 згідно з УКТ ЗЕД з урахуванням правил 1 та 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, пояснень до товарної позиції 8424 та пояснень до товарної позиції 8705 УКТ ЗЕД.
В товарній позиції 8424 класифікуються механічні пристрої (з ручним керуванням або без нього) для розбризкування або розпилення рідких чи порошкоподібних речовин. Ці апарати можуть мати умонтований резервуар, ручне керування (включаючи прості розпилювачі з поршневим насосом) або керовані за допомогою ножної педалі, а також порошкові сильфони, ранцеві розпилювачі та перевізні розпорошувальні пристрої. До цієї товарної позиції також включаються самохідні розпилювальні апарати, в яких двигун, поряд із забезпеченням енергії для роботи насосів і розпилення, може бути підключений для забезпечення обмеженого руху апарата для робочих цілей. Проте, до цієї товарної позиції не включаються апарати, що відносяться до моторних транспортних засобів товарної позиції 8705.
Тобто, віднесення товару до товарної позиції 8424 здійснюється за умови, що двигун виконує основну функцію - забезпечення роботи самого пристрою розпилювання. Функція руху в даному випадку є допоміжною.
Водночас, у відповідності з поясненнями до товарної позиції 8705 до неї відносяться моторні транспорті засоби, спеціально сконструйовані для розміщення різних пристроїв, які надають можливість виконувати визначені нетранспортні функції, тобто основною їх метою не є перевезення людей чи вантажів.
Самохідні обприскувальні апарати мають ознаки спеціального транспортного засобу, який використовується для розбризкування або розпилення рідких чи порошкоподібних речовин та мають пристосування для безпечного руху по дорогах загального користування, а саме: наявність в салоні місця для водія стандартного типу, дзеркал заднього огляду, стоп-сигналів, перемикачів поворотів, аварійної сигналізації, фар дальнього та ближнього світла, передніх та задніх габаритних сигналів тощо.
Робочі пристрої системи обприскування можуть бути інтегровані у механізми управління рухом машини.
Такі обприскувачі мають істотні ознаки моторного транспортного засобу із наступними механічними вузлами: двигун (наприклад, внутрішнього згоряння, гідравлічний тощо), коробка передач (механічна, планетарного типу або варіатор швидкості), важелі керування переключенням швидкостей, рульове керування та гальма, фари, габаритні ліхтарі тощо та згідно із ДСТУ 2984-95 "Засоби транспортні дорожні. Типи. Терміни та визначення" підпадають під визначення автомобіль, що використовується для виконання спеціальних робіт.
Привід коліс в таких машинах може здійснюватись, зокрема, і за допомогою гідравлічних двигунів. Передавання потужності на всі системи обприскувача (генератор змінного струму, насос, компресор, вентилятор) може здійснюватись за допомогою ремінної передачі. Швидкість руху може бути різною в залежності від режиму безпосереднього виконання роботи (обприскування) чи руху по дорогах загального користування з метою переміщення самохідного апарата до місця призначення. За допомогою спеціальних пристроїв може змінюватися ширина колісної бази. Зрошувальне обладнання у таких машинах з'єднано з шасі за допомогою болтів, гвинтів та спеціальних фіксуючих елементів.
Згідно з вимогами УКТ ЗЕД моторні транспортні засоби спеціально сконструйовані для розміщення різних пристроїв, які надають можливість виконувати визначені нетранспортні функції, тобто основною їх метою не є перевезення людей чи вантажів, класифікуються у товарній позиції 8705.
При цьому, підходи до класифікації подібних товарів підтверджуються й інформацією, що представлена в базі даних класифікаційних рішень Європейського співтовариства на офіційному Web-сайті.
Така сама позиція підтримана Всесвітньою митною організацією, листом від 18.06.09 № 09NL0295-KO.
Даний моторний транспортний засіб, що спеціально сконструйований для розміщення на ньому пристроїв для розбризкування, які надають можливість виконувати визначені нетранспортні функції, тобто основною їх метою є не є перевезення людей чи вантажів, повинні класифікуватись за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8705 90 90 90 (пільгова ставка ввізного мита 5% від бази оподаткування).
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, при виявленні порушень визначених в акті перевірки та податкових повідомлень форми «Р»діяв відповідно до вимог чинного законодавства, в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із статтею 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Постанова може бути оскаржена в порядку визначеному ст.ст.185-187 КАС України.
Суддя І.А. Качур