ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № 27/248
м. Київ
21 вересня 2011 року 16:55 № 2а-10681/11/2670
за позовом Приватного акціонерного товарисвта "Страхова компанія "Саламандра-Україна"
до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
провизнання протиправним та скасування рішення № СК-421/11-665 від 11.07.2011 року
Судова колегія у складі:
Головуючий суддя О.В.Головань
судді В.А.Донець, Л.О.Маруліна
секретар Г.А.Тітова
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 - п/к (дов. від 24.04.11 р.)
Від відповідача: ОСОБА_2 - п/к (дов. від 14.07.11 р.)
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про визнання протиправним, незаконним та скасування рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про застосування заходів впливу у формі припису від 11.07.11 р. №СК-421/11-665.
В судовому засіданні 21.09.11 р. оголошено резолютивну частину постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
Між ПрАТ "Страхова компанія "Саламандра-Україна" та ДП "Київський авіаційний завод "Авіант" було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №1400214 (І тип); згідно договору забезпеченим транспортним засобом є ГАЗель-д.н. НОМЕР_2.
18.01.10 р. мало місце ДТП за участю застрахованого автомобіля, за кермом якого перебував ОСОБА_3, та транспортного засобу Тойота, д.н. НОМЕР_1, за кермом якого перебував власник транспортного засобу -ОСОБА_4.
Згідно протоколу огляду місця ДТП, складеного уповноваженим працівником МВС України у м. Києві 18.01.10 р., та згідно акту огляду місця ДТП від 18.01.10 р., складеного аварійним комісаром, єдиними пошкодженнями автомобіля Тойота були -передній бампер зліва, накладка переднього лівого крила.
29.01.10 р. ОСОБА_3 постановою Святошинського районного суду м. Києва визнано винним у вчиненні ДТП та притягнено до адміністративної відповідальності.
07.04.11 р. ОСОБА_4 звернувся з заявою до позивача про виплату страхового відшкодування, а також повідомив, що автомобіль вже відновлено.
13.04.11 р. ОСОБА_4 було надано позивачу копію рахунку-фактури №00729-17 від 29.07.10 р. та копію акту виконаних робіт №00609-30, згідно яких до ремонтних робіт також включено роботи з заміни деталей, які не були вказані в протоколі огляду місця події.
Також ОСОБА_4 не було надано доказів понесення витрат на відновлюваний ремонт автомобіля.
06.05.11 р. позивач направив ОСОБА_4 листа, у якому повідомлено про необхідність надання доказів понесення витрат на проведення відновлювального ремонту, після чого розгляд його заяви буде продовжено.
25.05.11 р. Держфінпослуг отримано звернення Адвокатського об'єднання "Міжнародний адвокатський альянс" та прокуратури м. Києва щодо врегулювання відносин між ОСОБА_4 та ПрАТ "СК "Саламандра-Україна" в частині невиконання страховою компанією зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/1400214 від 03.04.09 р., укладеного страховиком з ДП "Київський авіаційний завод "Авіант", та порушення законодавства у сфері страхування.
20.06.11 р. за результатами розгляду звернення та отриманих від позивача документів Держфінпослуг складено акт №2692/42/1 про порушення законодавства у сфері страхування Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра-Україна", згідно якого встановлено порушення п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо нездійснення виплати страхового відшкодування протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 цього закону документів; п. 37.2 ст. 37 вказаного Закону щодо несплати пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
11.07.11 р. Держфінпослуг винесено припис №СК-421/11-665, згідно якого позивачу приписано усунути виявлені порушення вимог законодавства у сфері надання фінансових послуг, повідомити про виконання вимог цього припису та подати підтверджуючі докази про виконання вимог цього припису до Держфінпослуг у термін до 31.08.11 р., вжити заходів для недопущення аналогічних порушень при подальшому здійсненні діяльності у сфері страхування.
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра-Україна" - вважає вказаний припис незаконним та просить його скасувати з таких підстав.
Позивач вважає, що Держфінпослуг вийшла за межі наданих їй повноважень, самостійно провівши розслідування причин та обставин страхового випадку, зобов'язавши позивача виплатити страхове відшкодування, а також визначивши розмір страхового відшкодування.
Позивач посилається на ст. 32 Закону України "Про страхування", згідно якої втручання в діяльність страховиків з боку державних та інших органів забороняється, якщо це не пов'язане з повноваженнями органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю страховиків.
Також позивач посилається на те, що заявником йому не було надано доказів оплати понесених витрат на відновлення автомобіля, хоча автомобіль вже було відновлено станом на час звернення до позивача, і заявник повідомив про те, що ним оплачено всі витрати. Крім того, за розрахунками позивача, завдана автомобілю заявника шкода суттєво менша у порівнянні з заявленою до відшкодування сумою, тоді як до переліку фактично виконаних робіт включено не тільки завдані в результаті ДТП пошкодження, а й інші, які не могли бути заподіяні внаслідок саме того ДТП, що сталося 18.01.10 р.
Відповідач -Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України -проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Відповідач у встановленому законодавством порядку здійснив перевірку обставин, викладених у зверненні Адвокатського об'єднання "Міжнародний адвокатський альянс" та прокуратури м. Києва щодо врегулювання відносин між ОСОБА_4 та ПрАТ "СК "Саламандра-Україна»" від 25.05.11 р.
Під час перевірки встановлено, що заявником надано позивачу всі документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхової виплати, проте, відповідне рішення страховиком не було прийняте протягом місяця на порушення ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
При цьому, згідно ст. 22 Закону не передбачено надання доказів оплати понесених витрат на відновлення транспортного засобу, тоді як страховик відшкодовує оцінену шкоду.
Також під час проведення перевірки не знайшли свого підтвердження й інші посилання позивача, зокрема, щодо неможливості проведення експертизи пошкодженого транспортного засобу, оскільки заявник згідно ст. 33 Закону зберіг транспортний засіб у такому стані, у якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки їх не огляне призначений страховиком аварійний комісар або експерт.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.
Згідно п. 10 ст. 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.
Згідно ст. 40 Закону одним з заходів впливу на ринку фінансових послуг є зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення.
Порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.
Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу затверджене рішенням Держфінпослуг 13.11.03 р. №125.
Відповідно до п. 2.2 Положення зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення - це письмове розпорядження (припис), що надається особі для усунення у визначений у ньому строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги.
Згідно припису Держфінпослуг від 11.07.11 р. №СК-421/11-665 позивача зобов'язано усунути виявлені порушення вимог законодавства у сфері надання фінансових послуг, повідомити про виконання вимог цього припису та подати підтверджуючі докази про виконання вимог цього припису до Держфінпослуг у термін до 31.08.11 р., вжити заходів для недопущення аналогічних порушень при подальшому здійсненні діяльності у сфері страхування. Виявлене порушення згідно описової частини припису полягало в тому, що товариством після отримання всіх необхідних документів за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/1400214 від 03.04.09 р. не здійснено виплату страхового відшкодування гр. ОСОБА_4 та не здійснено виплату пені, що є порушенням ст. 37 (п. 37.1, 37.2) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Ці висновки зроблено на підставі, в тому числі, наданих позивачем пояснень, згідно яких позивач визнає право заявника на отримання страхового відшкодування, проте, не погоджується з його заявленим розміром та вважає за необхідне отримати докази фактичної оплати вартості відшкодованого ремонту.
Вказану позицію представник позивача підтримав і в судовому засіданні.
Проте, пояснення позивача з приводу нерозгляду протягом встановленого законодавством терміну заяви про виплату страхового відшкодування, не були прийняті до уваги. Не знайшовши підстав вважати пояснення позивача обґрунтованими, відповідач дійшов висновку про наявність у діях позивача порушень законодавства про страхування, у зв'язку з чим зобов'язав позивача їх усунути.
Тобто, в даному випадку Держфінпослуг як суб'єкт владних повноважень вжив захід впливу у вигляді припису згідно вимог чинного законодавства та покладених на нього повноважень, і твердження позивача про вихід відповідача за межі власної компетенції не може бути прийнятий до уваги.
Відповідач не зобов'язував позивача прийняти рішення про виплату страхового відшкодування, а визнав необґрунтованими пояснення позивача щодо підстав відкладення питання про виплату страхового відшкодування.
Щодо підстав, з яких відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог законодавства України про страхування, то суд вважає їх обґрунтованими, а саме.
Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції станом на час подачі заяви про страхове відшкодування) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Ст. 35 Закону, що визначає перелік документів, що додаються до заяви про страхове відшкодування, не містить доказів про фактичну оплату вартості відновлення автомобіля, якщо станом на час подання заяви роботи з відновлення вже були виконані.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, відповідач цілком правомірно не взяв до уваги твердження позивача про необхідність подання таких доказів.
Також відповідач цілком правомірно не взяв до уваги пояснення позивача з приводу неможливості провести додаткову експертизу транспортного засобу, оскільки такої вимоги законодавство не містить.
Щодо незгоди позивача з заявленою сумою страхового відшкодування та фактично виконаних робіт з відновлення пошкодженого транспортного засобу, то в межах строків, визначених ст. 37 Закону, позивач мав можливість прийняти рішення про виплату тієї частини страхового відшкодування, щодо якої були відсутні заперечення, що ним зроблено не було.
У випадку наявності спору з приводу решти суми, заявленої до відшкодування, позивач мав можливість її не виплачувати, і, у випадку незгоди заявника, з'ясовувати це питання в судовому порядку.
Окремо суд зазначає, що оскаржуваний припис не містить точної суми, яку мав виплатити позивач, тому твердження позивача про прийняття відповідачем самостійно рішення про виплату конкретної суми страхового відшкодування не підтверджується матеріалами справи.
Також суд не погоджується з висновком позивача про незаконність винесеного припису щодо несплати пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня, оскільки п. 37.2 ст. 37 Закону, що містить цю вимогу, є імперативною і не залежить від того, чи є відповідне звернення заявника з цього приводу.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
В даному випадку у суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем вказаних положень законодавства.
На підставі вищевикладеного, ст. 160-163, 186 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.
Головуючий Суддя О.В. Головань
Судді В.А. Донець Л.О. Маруліна
Повний текст постанови
виготовлено і підписано 23.09.11 р.