Справа № 22-ц 691/11 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський О.М.
Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.
10 березня 2011 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Богонюка М.Я.
Суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.
при секретарі: Барабаш О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 вересня 2010 року, -
Оскаржуваним рішенням задоволено позов ОСОБА_2 до Львівської міської ради, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, відділ приватизації Галицького району м. Львова, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, ОКП ЛОР "БТІ та ЕО", Інспекція державного архітектурно -будівельного контролю у Львівській області про визнання права власності на нежитлові приміщення.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення, що розташовані у АДРЕСА_1, загальною площею 60,2 кв.м., позначені на поверховому плані літерами 7-1, 7-2, 7-3, 7-4, 7-5.
Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі Галицька районна адміністрація Львівської міської ради просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Так стверджує, що підвальне приміщення позначене на поверховому плані під літ. 7-5, площею 20,5 кв.м. на користь позивача не відчужувалося. Позивач самовільно приєднав дане нежитлове приміщення та самовільно вибив дверний проріз зі сторони головного фасаду. Вони, як виконавчий орган Львівської міської ради, дозволу на перепланування підвальних приміщень у АДРЕСА_1 та приєднання їх до власних приміщень ОСОБА_2 не надавали. Крім того, розпорядженням від 12.06.2008 року ОСОБА_2 зобов'язано за власні кошти привести нежитлове приміщення в АДРЕСА_1 до попереднього стану та закласти самовільно влаштований дверний проріз з сторони головного фасаду.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення на підтримання та заперечення скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Судом та матеріалами справи встановлено, що згідно договору купівлі -продажу від 06 лютого 2003 року, ОСОБА_22 продала ОСОБА_2 нежитлові приміщення в АДРЕСА_1, нежитловою площею 38,9 кв.м., позначені на плані літерами 7-1, 7-2, 7-3, 7-4.
За згодою сім'ї ОСОБА_11 підвальне приміщення площею 20,5 кв.м. позначене на поверховому плані літ. 7-5, передано ОСОБА_2 в лютому 2004 року.
Задовільняючи позов про визнання права власності на нежитлові приміщення, суд першої інстанції вірно виходив з того, що спірні нежитлові приміщення ніколи не були приміщеннями загального користування, не є допоміжними та не призначені для обслуговування будинку. Мешканці АДРЕСА_1 не заперечують проти користування і приєднання ОСОБА_2 нежитлового приміщення позначеного на поверховому плані літ. 7-5.
Висновок суду ґрунтується на досліджених судом доказах - правовстановлюючих документах, що стверджують право власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення площею 38,9 кв.м., позначені на плані літерами 7-1, 7-2, 7-3, 7-4 (договір купівлі -продажу від 06.02.2003 року, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.07.2003 року), довідки виданої ЛКП "Снопківське" №125 від 27.02.2004 року, згідно якої підвальне приміщення площею 20,5 кв.м. передано у користування фізичній особі ОСОБА_2, заяви мешканців АДРЕСА_1, згідно якої вони не заперечують, щодо використання ОСОБА_2 та згодом приєднання до належних йому на праві власності нежитлових приміщень, приміщення позначеного на поверховому плані літ. 7-5, площею 20,35 кв.м.
Покликання апелянтів є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура передбачена ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради -відхилити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: