Справа № 22-ц-619/11 Головуючий у 1 інстанції: Шумська Н.Л.
Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.
20 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Богонюка М.Я.
Суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.
При секретарі: Луньо К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 09 липня 2010 року, -
Оскаржуваною ухвалою суду роз'яснено рішення суду від 03 липня 2008 року про справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконкому Львівської міської ради, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Управління комунальної власності Львівської міської ради, Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації про визнання недійсним наказу, визнання права, зобов'язання не чинити перешкоди та зустрічним позовом управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до ОСОБА_2 про звільнення нежитлового приміщення, яким відмовлено в задоволенні первісного позову та задоволено зустрічний .
Зобов'язано ОСОБА_2 звільнити нежитлове приміщення підвалу (площею 86 кв.м. по АДРЕСА_1.
Роз'яснюючи рішення суду, за поданням начальника Галицького відділу ДВС Львівського МУЮ, суд в своїй ухвалі зазначив, що виконання рішення суду можливе у спосіб, що відповідає інтересам управління комунальної власності Львівської міської ради, завдяки якому досягається можливість дотримання повного об'єму прав власника на володіння, користування та розпорядження підвальними приміщеннями незалежно від волі інших осіб. Замурування входу з салону -магазину в підвальне приміщення з наданням доступу в підвальне приміщення. Згідно проектної документації можливе за погодженням з власником (Управління комунальної власності ЛМР) у разі неможливості забезпечення іншого відокремлення комунального підвального приміщення площею 86 кв.м. від іншого майна ОСОБА_2 -квартири АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять ухвалу скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апелянт вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Так зазначає, що їх у встановленому законом порядку не було повідомлено про розгляд справи і ухвалу постановлено у їх відсутності -чим порушено їхні права. Крім того стверджують, що рішення суду від 03 липня 2008 року виконане, і у суду не було правових підстав роз'яснювати спосіб виконання рішення, шляхом замурування входу з салону -магазину в підвальне приміщення, коли такого предмету позову взагалі не було. Замурування входу в підвальні приміщення паралізує роботу магазину -салону і завдасть їм значних матеріальних збитків. Салон -магазин "Тканини -Джинс" є єдиний майновий комплекс разом з підвальним приміщенням площею 86 кв.м. і має єдиний спільний вхід в підвальні приміщення.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення на підтримання та заперечення скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.
Частиною 1 статті 221 ЦПК України встановлено, що якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 01 грудня 2008 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконкому Львівської міської ради, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Управління комунальної власності Львівської міської ради, Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації про визнання недійсними та скасування рішень, визнання права на викуп підвальних приміщень, усунення перешкод в користуванні магазином.
Задоволено позов управління комунальної власності Львівської міської ради.
Зобов'язано ОСОБА_2 звільнити нежитлове приміщення підвалу площею АДРЕСА_1.
В лютому 2009 року Начальник Галицького відділ ДВС Львівського МУЮ звернувся в суд з поданням про роз'яснення рішення суду. В якому зазначив, що на виконання рішення суду боржником звільнено нежитлові приміщення підвалу по АДРЕСА_1. Однак при виконанні даного рішення було встановлено, що у божника наявний вхід у підвальне приміщення з салону -магазину, а вхід у це приміщення який передбачений проектною документацією, боржником замурований. Тому просив роз'яснити чи підлягає закінченню у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" на даній стадії виконання, чи слід провести виконавчі дії наслідком яких буде замурування входу з салону -магазину в підвальне приміщення з наданням доступу у це приміщення згідно проектної документації.
Найбільш бажаною підставою для закінчення виконавчого провадження є фактичне повне і своєчасне виконання рішення. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів -це сукупність дій органів і посадових осіб спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень визначених Законом України "Про виконавче провадження".
Зміни чи встановлення порядку або способу виконання доводиться застосовувати за рішеннями, що зобов'язують відповідача вчинити певні дії, не пов'язані з переданням майна або стягнення грошових коштів. При цьому такі дії слід відрізняти від роз'яснення судового рішення.
Задовільняючи подання ДВС та роз'яснюючи рішення, суд першої інстанції вірно виходив з того, що резолютивна частина рішення в частині задоволення позову Управління комунальної власності Львівської міської ради є незрозумілими для державного виконавця. Так предметом спору по даній справі були підвальні приміщення площею 86 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_1. Власником даних приміщень є територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради.
Задовільняючи позовні вимоги про зобов'язання звільнити нежитлові приміщення підвалу, площею 86 кв.м., суд обґрунтовував свій висновок тим, що відповідачі користуються даними приміщеннями як окремим об'єктом без відповідних правових підстав. Власник же наділений правом володіння, користування та розпорядження своєю власністю. Орендуючи спірні підвальні приміщення, відповідачі облаштували вхід в дані приміщення з квартири АДРЕСА_1, яка належить їм на праві власності, і яку з дозволу органу місцевого самоврядування їм дозволено використовувати як нежитлові приміщення (салон -магазин "Тканини -Джинс"), при цьому без дозволу власника замурували вхід в дані приміщення, який передбачено проектною документацією.
На момент ухвалення рішення суду, в спірні підвальні приміщення є єдиний вхід з приміщення салону -магазину. А отже власник даних приміщень за позовом якого зобов'язано відповідачів звільнити таке, позбавлений доступу до даного приміщення, а отже обмежений в праві володіння, користування та розпорядження своєю власністю.
Роз'яснюючи рішення, суд прийшов до вірного висновку, що виконання такого можливе у спосіб, що відповідає інтересам позивача (власника приміщення) шляхом замурування входу з салону -магазину в підвальне приміщення з наданням доступу у підвальне приміщення відповідно до проектної документації за погодженням з власником (управління комунальної власності Львівської міської ради) у разі неможливості іншого відокремлення даних приміщень від майна ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 (салону -магазину "Тканини -Джинс").
Безпідставними є покликання апелянта на те, що розглянувши справу в їх відсутності, суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі в розгляді справи, оскільки такі були повідомлені про час та місце слухання справи і у відповідності до ч. 3 ст. 221 ЦПК України неявка їх в судове засідання не була перешкодою для розгляду справи.
Також не заслуговують на увагу покликання апелянта на те, що рішення суду виконане, і ними звільнено спірне приміщення. В рішенні суду іде мова про звільнення приміщення, як окремого об'єкту оренди, а не звільнення приміщення від майна. Крім того, ОСОБА_2 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1, яку йому дозволено використовувати як нежитлове приміщення (облаштовано під салон -магазин). А відтак не можна трактувати як єдиний майновий комплекс приміщення даної квартири та орендовані підвальні приміщення.
А тому, замурування входу в підвальне приміщення з приміщення салону -магазину є забезпеченням інтересів власника на здійснення права володіння, користування та розпорядження своїм майном (підвальними приміщеннями) незалежно від волі інших осіб.
Ухвала суду першої інстанції винесена з дотриманням норм процесуального права.
У відповідності до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
А тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 2 п. 1, 312 ч. 1 п. 1, 314 ч. 1 п. 4, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 09 липня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: