ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
27 вересня 2011 року № 2а-7964/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шрамко Ю.Т., суддів - Баранова Д.О., Добрівської Н.А., при секретарі судового засідання Четвертак Я.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»
до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
провизнання протиправним та скасування припису №СК-421/11-373 від 19.04.2011 року
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" (далі - позивач, ПрАТ «Страхова компанія «Провідна») з позовною заявою до Державної комісії з комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - відповідач), в якій просить визнати припис №СК-421/11-373 від 19.04.2011 р. протиправним та скасувати його в частині порушення позивачем вимог п.37.1 та п.37.2 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон №1961) при врегулюванні випадку за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу №ВВ/6818391.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2011 р. було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2011 року було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити із підстав викладених в позовній заяві, зокрема у зв'язку з тим, що винесений відповідачем Припис №СК-421/11-373 від 19.04.2011р. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.37.1 та п.37.2 ст.37 Закону №1961 при врегулюванні страхового випадку за полісом страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу №ВВ/6818391.
Відповідач явку уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких відповідач просить відмовити в задовленні позову.
Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають юридичне значення для вирішення справи, суд встановив наступне.
04.03.2010 р. Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України було отримано скаргу від ТОВ "Приват-Таксі" щодо порушення позивачем законодавства у сфері страхування, а саме, невиплати йому Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна»страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/6818391 (надалі -договір №ВВ/6818391).
Відповідно до положень п. 9 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»та п.1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України № 292/2003 від 04.04.2003 р. (надалі -Положення №292/2003) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України це спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг який в межах своїх повноважень може проводити самостійно чи разом з іншими уповноваженими органами нагляду виїзні та безвиїзні перевірки діяльності фінансових установ.
Відповідно до п. 1 Правил проведення перевірок Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 96 від 28.10.2003р. (надалі -Правила № 96), ці Правила встановлюють єдиний порядок здійснення нагляду за додержанням чинного законодавства у сфері фінансових послуг, який здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (її центральний апарат та територіальні управління), шляхом проведення планових та позапланових, виїзних перевірок (інспекцій) та безвиїзних перевірок, які проводяться самостійно чи разом з іншими органами виконавчої влади або саморегулівними організаціями.
Згідно з п.п. г) п. 3.1 розділу 3 Правил № 96, перевірки можуть проводитися, якщо подано заяву (скаргу, повідомлення) про порушення суб'єктом нагляду норм законодавства у сфері фінансових послуг (послуг у сфері страхування).
Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 29.03.2011 року було проведено перевірку ПрАТ «Страхова компанія «Провідна»щодо обставин викладених в скарзі ТОВ "Приват-Таксі".
Відповідно до ч.6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»та п.6.2 Правил № 96 за результатами перевірки (інспекції) інспекційна група складає акт інспекції у двох примірниках за встановленою Держфінпослуг формою.
29.03.2011 року відповідачем було складено Акт про порушення законодавства у сфері страхування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна»№ 1237/42/1 (надалі -Акт про порушення) в висновках якого було зафіксовано, що за результатами перевірки документів по страховій справі за Договором №ВВ/6818391 від 04.02.2009 р. встановлено наступні порушення:
- п. 37.1 ст. 37 Закону № 1961, щодо нездійснення виплати страхового відшкодування протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 цього Закону документів;
- п. 37.2 ст. 37 Закону № 1961, щодо несплати пені за кожний день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
19.04.2011 року, за не прийняття позивачем рішення про виплату та за не здійснення виплати страхового відшкодування ОСОБА_2, що стало порушенням п.37.1 та п.37.2 ст.37 Закону №1961, членом комісії-директором інспекційного департаменту В. Жесаном було винесено позивачу припис №СК-421/11-373 від 19.04.2011 року (надалі -Припис), в якому позивачу вказано:
1. Усунути виявлені порушення вимог законодавства України у сфері надання фінансових послуг, повідомити про виконання вимог цього припису та подати підтверджуючі документи до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України у термін до 31.05.2011 року.
2. Вжити заходів для недопущення аналогічних порушень при подальшому здійсненні діяльності у сфері страхування.
3. У разі невиконання вимог припису будуть застосовані інші заходи впливу, передбачені чинним законодавством України.
Позивач, не погоджуючись із Приписом, оскаржив його в адміністративному порядку до Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг України (скарга №03-08/5905 від 29.04.2011року), однак в зв'язку із недотримання форми написання скарги відповідачам отримана скарга не розглядалась.
Відповідно до положень ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закон №1961 регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону № 1961, під забезпеченим транспортним засобом розуміється наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.
04.02.2009 року між позивачем та ТОВ "Приват-Таксі" було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВВ/6818391), відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ВАЗ 210990-20 (д/н. НОМЕР_2).
Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (ст. 6 Закону № 1961). При цьому, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону №1961).
15.04.2009 року в м. Дніпропетровську на вул. Гоголя сталась дорожньо-транспортна подія за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 та автомобілем Деу Ланос (д/н НОМЕР_1), що належить ОСОБА_2.
Положеннями п.35.1 ст.35 Закону № 1961 визначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику заяву про виплату страхового відшкодування, в якій міститися: найменування страховика, до якого подається заява; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. При цьому, до заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку (п.35.2 ст.35 Закону №1961).
Водночас, страховик зобов'язаний надавати консультаційну допомогу заявнику при складанні заяви та на прохання заявника зобов'язаний ознайомити його з відповідними нормативними актами та порядком обчислення страхового відшкодування (п.35.3 ст.35 Закону №1961).
Як було встановлено судом та не заперечувалось представником позивача, 16.04.2010 р. ТОВ "Приват-Таксі" повідомило позивача про настання страхового випадку. Крім того було надано копії наступних документів:
- первинної довідки ДАІ;
- Договору про надання послуг від 01.04.2009 р. № 135;
- свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу;
- паспортні дані ОСОБА_3
Також 16.04.2009 р. ОСОБА_2 до позивача було подано заяву про виплату страхового відшкодування № 0401/39/1204 та копії наступних документів:
- свідоцтва про державну реєстрацю транспортного засобу;
- посвідчення водія;
- паспортних даніих
- первинної довідки ДАІ.
30.12.2009 р. позивач отримав Постанову районного суду Дніпропетровської області про припинення справи по ст. 124 КУпАП та звільнення ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
20.01.2010 р. позивач повідомив листом № 17-05/546 ОСОБА_2, що на підставі ч. 1 ст. 32 Закону № 1961 страховик не відшкодовує шкоду заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону, оскільки під час ДТП за кермом забезпеченого транспортного засобу знаходився ОСОБА_3, який не був уповноважений належним чином керувати транспортним засобом ВАЗ 21099 д.н НОМЕР_2, так як Договір про надання послуг від 01.04.2009 р. № 135 не надавав підстав для законного керування.
11.02.2010 р. ТОВ "Приват-Таксі" звернулось до позивача з заявою, в якій просило переглянути раніше прийняте рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_2. До заяви додано додаткові документи. а саме: копію наказу про прийом на роботу ОСОБА_3 від 02.02.2009 р. № 4-к, копію наказу про закріплення автомобіля від 02.02.2009 р. № 6-а, подорожній лист № 000050.
02.04.2010 р. позивач листом № 17-05/4524 повідомив ТОВ "Приват-Таксі", що на підставі ч. 1 ст. 32 Закону № 1961 відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування, оскільки згідно Інструкції про порядок застосування подорожного листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998 р., подорожній лист оформлюється на один день, в той час як ТОВ "Приват-Таксі" подорожній лист № 000050 від 01.04.2009 р. видав ОСОБА_3. на строк з 01.04.2009 р. по 30.04.2009 р.
Суд звертає увагу на те, що положеннями ст. 35 Закону№ 1961 не передбачено надання страховику такого документу, як подорожній лист, а неправильність заповнення подорожнього листа не визначена законом як підстава для відмови у страховому відшкодуванні.
Крім того, суд критично ставиться до припущень позивача про шахрайські дії, що пов'язані з наданням ТОВ "Приват-Таксі" документів на підтвердження законності керування ОСОБА_3 забезпеченим транспортним засобом, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували такі підозри (рішення суду, довідки органів ДАІ тощо).
Суд приймає до уваги, що відповідно до п.37.1 ст.37 Закону № 1961 виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст.35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, після отримання 11.02.2010 р. від ТОВ "Приват-Таксі" останнього витребуваного документу (наказ про прийом на роботу ОСОБА_3 від 02.02.2009 р. № 4-к), позивач прийняв рішення про відмову у страховому відшкодуванні 02.04.2010 року.
Як наслідок, позивачем не було дотримано строків прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування, що передбачені п.37.1 ст.37 Закону №1961.
Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг України».
Відповідно до ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг України»,послуги у сфері страхування вважаються фінансовими.
Пунктом 1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 № 157 визначено, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є центральним органом виконавчої влади.
Згідно з п.3 Положення Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції здійснює державне регулювання та нагляд за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у відповідній сфері.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», уповноважений орган у межах своєї компетенції у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.
Відповідно до п.п.2 п. 1.1 Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг №125 від 13.11.2003 р. (надалі -Положення №125) порушення законодавства про фінансові послуги це протиправна дія чи бездіяльність юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, яка посягає на встановлений порядок надання фінансових послуг (послуг у сфері страхування).
Відповідно до п.п.4 п.4 Положення №125, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до покладених на неї обов'язків проводить самостійно чи разом з уповноваженим органом виїзні та безвиїзні перевірки діяльності фінансових установ.
Згідно із Законом України «Про страхування», страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Аналіз викладеного свідчить, що здійснення страхової виплати являє собою виконання договірного зобов'язання за договором страхування, істотною умовою якого згідно ст. 982 Цивільного кодексу України є розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума).
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо вказані відносини є договірними, страхувальник бере на себе обов'язок здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, тобто виконати взяте на себе зобов'язання належним чином.
Чинним законодавством не передбачено право страхувальника відмовляти у виплаті страхової виплати в разі ненадання документа, що не передбачений положеннями ст.35 Закону №1961.
Відповідно до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Позивачем не надано суду належних доказів в обгрунтування позовних вимог.
Приймаючи до уваги викладене в сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржуваний позивачем припис прийнято відповідачем обгрунтовано, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому позовні вимоги є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись положеннями ст.ст. 2, 3, 6, 17, 71, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва
1. У задоволенні позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання протиправним та скасування Припису №СК-421/11-373 від 19.04.2011 р. відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України.
Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко
Судді Д.О. Баранов
Н. А. Добрівська