Справа № 22-ц-1339/11 Головуючий у 1 інстанції: Гінда О.М.
Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.
07 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Богонюка М.Я.
Суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.
При секретарі: Барабаш О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ТзОВ "Ресторан "Беркут" на рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2008 року, -
встановила:
Оскаржуваним рішенням задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ТзОВ "Ресторан "Беркут", за участі третіх осіб - приватного нотаріуса ОСОБА_4, ПП "Санні" ОКП ЛОР "БТІ та ЕО", про визнання недійсною угоди про розірвання договору купівлі -продажу нежитлових приміщень.
Визнано недійсною угоду про розірвання договору купівлі -продажу площадки (споруди) позначеної на поверховому плані літерою 1бп нежитловою площею 1379,3 кв. м., нежитлових приміщень, позначених в поверхневому плані літерою А-5, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (в межах 1-го поверху площадки (споруди) влаштованого торгового павільйону міні -ринку загальною площею 1207,9 кв.м.) укладену між ТзОВ "Ресторан Беркут" та ОСОБА_3 із зазначенням дати посвідчення приватним нотаріусом ОСОБА_4, 26.02.2003 року.
Рішення суду оскаржили ТзОВ "Ресторан Беркут". В апеляційній скарзі просили рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Стверджує, що договір купівлі -продажу спірного приміщення від 26 лютого 2003 року фактично не був виконаний, оскільки не відбулося реальної передачі об'єкту від ТзОВ "Ресторан "Беркут" до ОСОБА_3, так як даний об'єкт перебував в користуванні ВАТ "Універмаг Львів" ТзОВ "Біля універмагу" та перебував під забороною відчуження (оскільки був предметом договору застави від 05 березня 2002 року). А відтак даний об'єкт не став майном подружжя і згода ОСОБА_2 на розірвання договору купівлі -продажу об'єкту не була потрібна.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін на підтримання та заперечення скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.
У відповідності до ч. 3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26 лютого 2003 року між ТзОВ "Ресторан "Беркут" та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі -продажу на підставі якого ОСОБА_3 набував у власність цегляну площадку (споруди) визначеної на поверховому плані літерою І бп, нежитловою площею 1379,3 кв.м., нежитлові приміщення позначені в поверховому плані літерою А-5, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (в межах першого поверху площадки (споруди) влаштований торговий павільйон міні -ринку загальною площею 1207,9 кв.м.).
На час укладення даного договору ОСОБА_3 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2
Як вбачається з угоди про розірвання договору купівлі -продажу спірного обєкта від 26 лютого 2003 року, ТзОВ "Ресторан "Беркут" та ОСОБА_3 по взаємній згоді розірвали договір купівлі -продажу спірної площадки від 26 лютого 2003 року.
Задовільняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та визнаючи недійсною угоду, від 26 лютого 2003 року про розірвання договору купівлі -продажу спірного об'єкту від 26 лютого 2003 року, суд першої інстанції вірно виходив з того, що спірний об'єкт був придбаний ОСОБА_3 за кошти подружжя. На виконання даного договору об'єкт був переданий ОСОБА_3 (про що свідчить акт прийому -передачі від 26 лютого 2003 року, підписаний ОСОБА_3 та ТзОВ "Ресторан "Беркут", а також договір оренди спірного нерухомого майна від 26.02.2003 року укладеного між ОСОБА_3 та ТзОВ "Біля універмагу" та підписаний в цей же день акт прийому -передачі цього майна згідно договору, поясненнями свідка ОСОБА_5 -керівника ТзОВ "Біля універмагу"). В подальшому, 20 лютого 2004 року спірний об'єкт був зареєстрований в ОКП БТІ та ЕО за ОСОБА_3 І лише 12.03.2004 року ТзОВ "Ресторан "Беркут" подало в ОКП БТІ та ЕО заяву і угоду про розірвання договору купівлі -продажу спірного об'єкта від 26.02.2003 року і була відновлена реєстрація спірного об'єкта за ТзОВ "Ресторан "Беркут".
Згідно висновку криміналістичної експертизи КНДІСЕ №10254 по кримінальній справі №144-6229 від 07 лютого 2006 року підтверджено, що час виконання рукописних записів в "угоді про розірвання договору купівлі -продажу площадки (споруди)" не відповідає зазначеній даті 26 лютого 2003 року. Підписи від імені ОСОБА_6 та від імені ОСОБА_3 в угоді про розірвання договору..." виконані пізніше грудня 2003 року.
Висновком судово -технічної експертизи документів по кримінальній справі №144-6229 підтверджено, що в наданій на дослідження угоді від 26 лютого 2003 року про розірвання договору купівлі - продажу площадки (споруди) від 26 лютого 2003 року відтиск печатки приватного нотаріуса ОСОБА_4 нанесений не в той час, яким датований посвідчувальний запис за реєстром №1024 "26 лютого 203 року", а пізніше - у період березня -квітня 2004 року.
З врахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо укладення спірної угоди не 26 лютого 2003 року, а в 2004 році після реєстрації права власності ОСОБА_3 на спірний об'єкт.
А відтак оскаржувана нотаріально посвідчена угода про розірвання договору купівлі -продажу спірного обєкту, фактично угода про відчуження нерухомого майна подружжя не відповідає вимогам ст. 65 СК України, оскільки укладена без письмової нотаріально посвідченої згоди одного з подружжя -ОСОБА_2, позивачки по справі.
Безпідставними є покликання апелянта на те, що площадка (споруда) не могла бути передана ОСОБА_3 оскільки незаконно використовувалася третіми особами, була предметом договору застави, а також об'єктом договору оренди укладеним між ТзОВ "Ресторан "Беркут" та ТзОВ "Торговий дім "Тамара", так як такі спростовуються вищенаведеними доказами по справі. А перебування майна в заставі не спростовує факту продажу та передачі спірного майна ОСОБА_3, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України "Про заставу", застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, визначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Тобто законодавець допускає правомірність переходу права власності на заставне майно без згоди заставодержателя, але гарантує при цьому право заставодержателя шляхом збереження права застави на майно.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура передбачена ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ТзОВ "Ресторан "Беркут" -відхилити.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: