Справа № 22-ц-408/11 Головуючий у 1 інстанції: Мікула О.І.
Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.
31 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Богонюка М.Я.
Суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.
При секретарі: Барабаш О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 червня 2010 року, -
Оскаржуваним рішенням задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зміну черговості одержання права на спадкування та визнання права власності на частину спадкового майна.
Визнано за ОСОБА_4 право на спадкування в рівних частках разом з ОСОБА_2.
Визнано за ОСОБА_4 право на ? частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5.
Частково задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування та усунення перешкод в користуванні.
Визнано за ОСОБА_2 право власності ? частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та задовольнити зустрічні позовні вимоги в повній мірі.
Апелянти вважають, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах справи. Стверджують, що позивачкою по справі ОСОБА_4 не було надано належних доказів, які б свідчили про те, що через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані. Навпаки рішенням суду було доведено, що ОСОБА_5 самостійно пересувався, був у повній волі та свідомості, а тому у суду не було правових підстав для зміни черговості спадкування після його смерті.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення на підтримання та заперечення скарги, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно з вимогами ч.2 ст.1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Судом та матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5. Спадкоємцем першої черги після його смерті є його дочка ОСОБА_2. Позивач по справі ОСОБА_4 проживала з ним та вела спільне господарство з 1995 року та є спадкоємцем четвертої черги. Спадкову масу складає квартира АДРЕСА_1, яка згідно договору дарування від 29.12.1997 року належала на праві власності ОСОБА_5.
Частково задовільняючи первинний позов про зміну черговості, одержання права на спадкування, визнання права власності на частину спадкового майна та зустрічний позов про визнання права власності на майно в порядку спадкування, суд першої інстанції вірно виходив з того, що ОСОБА_4 є спадкоємцем четвертої черги, оскільки проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (даний факт ніким не оспорюється), здійснювала за ним догляд в останні роки його життя, оскільки той часто хворів і потребував догляду, а тому, із врахуванням положень ч.2 ст.1259 ЦК України, суд обґрунтовано змінив черговість одержання права на спадкування, визнавши за нею право на спадкування спадкового майна нарівні з спадкоємцем першої черги -ОСОБА_2
Висновок суду ґрунтується на досліджених судом доказах -свідоцтва про таїнство вінчання, згідно якого ОСОБА_5 та ОСОБА_4, уклали церковний шлюб 09.11.1996 року у церкві св. О.Миколая у м. Львові, показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які ствердили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, та позивач доглядала за спадкодавцем, який через хворобу перебував в безпорадному стані, опікувалась ним та надавала йому допомогу.
Також відповідачка по справі ОСОБА_2 в суді першої інстанції підтвердила той факт, що її батько ОСОБА_5 хворів і знаходився на лікуванні з листопада 2007 року по час смерті.
Покликання апелянтів є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура передбачена ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 -відхилити.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: