Справа № 22-ц-1463/11 Головуючий у 1 інстанції: Боровкова Д. О.
Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
11 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Зверхановської Л.Д.
суддів: Петричка П.Ф., Бойко С.М.
при секретарі: Глинському О.А.
з участю: представника позивача -ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 22 січня 2010 року,
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 22 січня 2010 року задоволено позом Публічного акціонерного товариства “Перший Український міжнародний банк|” до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю “Старий замок” про стягнення заборгованості.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства “Перший Український міжнародний банк”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, заборгованість за кредитним договором №5859037 від 16.11.2007р. в сумі 153922 / сто п'ятдесят три тисячі дев'ятсот двадцять два/ долари США 59 центів та 126071 /сто двадцять шість тисяч сімдесят одна/ грн. 77 коп.
Звернуто стягнення на квартиру, реєстраційний номер 20780942 загальною площею 73,4 кв. м., житловою площею 28, 4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Старий Замок”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю “Старий Замок” 163 грн. 37 коп. судового збору / держмита/ та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_3.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом неповно та однобічно досліджено обставини справи. Вказує, що прийняте заочне рішення грубо порушує його законні права та інтереси і є незаконним, оскільки про оскаржуване рішення він дізнався лише з повідомлення ПАТ “Перший Український Міжнародний банк”, подав заяву про перегляд заочного рішення, яка залишена без задоволення. Вважає, що сума, яка вказана у позовній заяві, не відповідає сумам кредитного договору і, очевидно, її підставність судом не досліджувалась, а розрахунки проведені банком в одноостороньому порядку і не відповідають вимогам чинного законодавства. Наголошує увагу на тому, що договір було укладено в іноземній валюті і гривневий еквівалент не вказано, він виконував умови договору до 9.10.2008 року, коли внаслідок світової фінансової кризи кардинально змінилось його фінансове становище. Укладаючи кредитний договір, він не міг передбачити, що настільки зміниться курс долара, оскільки станом на момент укладення даного договору курс долара США до гривні становив 5,05, а восени 2008 року курс долара сягав 10 грн.
Просить скасувати заочне рішення суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Задовольняючи позов і стягуючи із ОСОБА_3 в користь позивача 153922, 59 долари США та 126071,77 грн. та звертаючи стягнення на квартиру АДРЕСА_1, місцевий суд виходив з того, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору утворилась заборгованість у розмірі 153922, 59 долари США і 126071,77 грн. та звернув стягнення на квартиру, яка була предметом іпотеки по даному договору.
Однак, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується не в повній мірі.
Судом встановлено, що 16 липня 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №5859037, за умовами якого позивач видав відповідачу кредит в сумі 152000 доларів США з поверненням до 16.11.2017 року, а у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, і предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, яка належить майновому поручителю -ТзОВ “Старий замок” на праві власності.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти.
Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною першою ст.35 цього ж Закону передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодаця, письмову вимогу про усунення порушення . В цьому документі зазначається стислий зміст порушеного зобов»язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь -який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Як вбачається з розрахунку боргу, поданого позивачем, ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань перед позивачем не виконує, в зв'язку із чим у нього виникла заборгованість за договором кредиту у розмірі 153922, 59 доларів США та 126071,77 гривень.
Твердження апелянта про те, що сума, яка вказана у позовній заяві, не відповідає сумам кредитного договору і її підставність судом не досліджувалась, а розрахунки проведені банком в одноостороньому порядку і не відповідають вимогам чинного законодавства, є голослівними, на підставі належних і допустимих доказів ним не доведені, що є його обов'язком відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, а тому рішення суду в частині розміру заборгованості не підлягає зміні.
Однак, стягуючи суму боргу із ОСОБА_3 та звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд фактично здійснив стягнення у подвійному розмірі, а відтак оскаржуване рішення не може залишатись у силі і підлягає скасуванню у частині задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки з ухваленням нового рішення про відмову у позові у цій частині.
У зв'язку із цим необхідно змінити рішення в частині стягнення судових витрат, виключивши покликання на солідарне стягнення з відповідачів цих витрат, визначивши, що такі не підлягають стягненню із ТзОВ “Старий замок”.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 22 січня 2010 року в частині задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати та постановити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “Перший Український міжнародний банк|” до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю “Старий замок” в частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Змінити рішення в частині стягнення судових витрат, виключивши з осіб, з яких підлягають стягненню судові витрати, Товариство з обмеженою відповідальністю “Старий замок”.
У решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді: