Справа № 22-ц-1628/11 Головуючий у 1 інстанції: Гуляк В.В.
Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
11 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Зверхановської Л.Д.
суддів: Петрички П.Ф., Бойко С.М.
при секретарі: Глинському О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 11 листопада 2010 року,
Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 11 листопада 2010 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа: управління Держкомзему у Золочівському районі про зобов'язання надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку і погодження меж земельної ділянки.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, оскільки, постановляючи її, суд проігнорував ухвалу Верховного Суду України від 21.10.2009 року. Крім того, в ухвалі від 18.01.2010 року про відкриття провадження суддя вказав, що його позовна заява відповідає вимогам ст.ст.119, 120 ЦПК України, відтак повинна розглядатись в порядку цивільного судочинства.
Просить ухвалу скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою відкрити провадження за його позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд і вирішення заявленого ОСОБА_2 позову віднесене до компетенції адміністративних судів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Аналогічні роз'яснення містяться в рішенні Конституційного Суду України від 1.04.2010 року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України , пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного Кодексу України , пункту 1 частини першої статті 17 КАС України, положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного Кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Така ж позиція висловлена у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2 «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7» Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", яким внесено зміни до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7» Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", де зазначено, що всі спори, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.
Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний спір повинен розглядатися адміністративним судом.
Твердження апелянта на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, оскільки постановляючи її, суд проігнорував ухвалу Верховного Суду України від 21.10.2009 року, є безпідставним, виходячи з наведених вище мотивів.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 314 ч.1 п.4, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 11 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді: