Справа № 22-ц-1564/11 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О. М.
Категорія: - 52 Доповідач в 2-й інстанції: Кіт І. Н.
31 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Кота І. Н.
суддів: Каблака П.І., Крайник Н.П.
при секретарі: Стасів М.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 23 грудня 2010 року.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , перевіривши матеріали справи , та доводи апеляційної скарги колегія суддів, -
Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 23 грудня 2010р. відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2 до ТзОВ «Львівські автобусні заводи « про поновлення його на роботі слюсаря механо-складальних робіт та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Рішення суду оскаржив позивач. Зазначає, що таке не відповідає вимогам закону й фактично встановленим у судовому засіданні обставинам справи про виконання ним роботи для відповідача на умовах трудового договору, який у подальшому в односторонньму порядку , шляхом недопущення до роботи, було припинено відповідачем без жодних на те правових підстав. Просить оскаржуване рішення районного суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову в повному його обсязі.
Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлених позовних вимог законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Відповідно до положень ст. 11 та ст.60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі, при цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно із ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами , які беруть участь у справі , не підлягають доказуванню.
Відповідно до роз»яснень, що містяться у п.7 та 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992р., з наступними змінами і доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів « та змісту ч.4 ст.24 і ст. 36 КзпП України фактичний допуск працівника до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлено, якщо робота проводилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноважденого ним органу. Укладений сторонами трудовий договір може бути припинено з працівником лише в порядку і з підстав визначених цим Кодексом ( ст.ст. 36,38,39- 41 КЗпП ).
В цьому зв»язку, беззаперечно встановивши обставини, які засвідчують визнання відповідачем фактичного допуску позивача до виконання ним роботи слюсаря механо-складальних робіт в липні-серпні 2010р. й проведення йому почасової оплати за виконані роботи в сумі 332,00 грн. ( а.с.34, а.с.36, а.с.38,39 ) , що власне і вважається укладенням трудового договору, так і наступного припинення його без зазначення підстав передбачених законом, районний суд безпідставно відмовив у захисті порушених трудових прав позивача.
Відтак, в силу вимог ч.1 ст.309 ЦПК України , рішення суду першої інстанції як таке, що не відповідає встановленим обставинам справи про дійсні права і обов»язки сторін щодо предмета спору, залишатись в законній силі не може й підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позову й поновлення позивача на роботі, яку він виконував до припинення трудових відносин, а саме слюсаря механо-складальних робіт ( а.с. 34-39) з виплатою йому середньомісячно заробітку за час вимушеного прогулу.
При визначенні розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу колегія суддів виходить із положень розд. 111 та 1V Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995р., з наступними змінами і доповненнями, за якими нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати отриманої за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів , які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Як беззастережно вбачається із матеріалів справи, зокрема довідки відповідача від 22.12.10р. ( а.с.34) за виконану роботу у липні- серпні 2010р. позивачеві було виплачено 332 грн. , тому середньоденний його заробіток з урахуванням 43-х робочих днів за вказані місяці при п»ятиденному робочому тижні, який застосовується у відповідача (332 : 43) становитиме 7,72 грн. Таким чином, з часу припинення трудового договору й до ухвалення рішення про задоволення позову ( 01.09.10р.- 31.03.11р.) за 149 робочих днів середній заробіток за час вимушеного прогулу (149 х 7,72 ) належний до виплати позивачеві становить 1150 грн. 28 коп.
В цьому зв»язку заперечення відповідача на апеляційну скаргу не заслуговують на увагу, окільки на спростування доводів апеляційної ним так і не було подано належних доказів. Зокрема, це повною мірою стосується тверджень відповідача про виконання робіт позивачем щодо підзборки двигунів на автобусах протягом липня-серпня 2010р. саме на умовах договору підряду, бо власне такого договору належно укладеного з позивачем чи іншими особами зазначеними у платіжній відомості від 21.09.10р. ( а.с.36) не було подано відповідачем, в тому числі й на вимогу апеляційного суду.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити. Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 23 грудня 2010р. скасувати з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про поновлення ОСОБА_2 на посаді слюсаря механо- складальних робіт в ТзОВ «Львівські автобусні заводи «й стягнення на його користь з відповідача 1150 грн.28 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішення в частині поновлення на роботі й стягнення грошових виплат у межах місячного платежу звернути до негайного виконання.
Рішення апеляційного суду вступає в законну силу з моменту його проголошення й може бути оскаржене протягом 20-ти днів з часу набрання ним законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді: