ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 серпня 2011 року 09:56 № 2а-10031/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладій А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державна податкова інспекція у Подільському районі м.Києва
до Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТС-2009" Товариство з обмеженою відповідальністю "Шапрон"
про стягнення коштів отриманих за нікчемним правочином в розмірі 649231,40 грн
Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва (далі -податковий орган або позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шапрон»(надалі -ТОВ «Шапрон»або відповідач 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС-2009»(надалі - ТОВ “ІТС-2009” або відповідач 1) кошти одержані за договором вчиненим з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства у зв'язку з його нікчемністю у розмірі 649 231,40 грн. та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС-2009» на користь державного бюджету України кошти у розмірі 649 231,40 грн.
Ухвалою суду від 13 липня 2011 року відкрите провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки дії підприємств, а саме, операції з продажу товарів (робіт, послуг) за січень 2010 року на суму 649 231,40 грн. не породжують виникнення податкових правовідносин та є протиправними з огляду на той факт, що договір між ТОВ «ІТС-2009» та його контрагентом є недійсними в силу закону, оскільки не відповідають загальними умовам дійсності правочину, зокрема, відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі, то, відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України, стягується в дохід держави одержане за господарським зобов'язанням, вчиненим з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Відповідачі заперечення на позов не надали, явку своїх представників в судові засідання не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
За таких обставин відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку ТОВ «ІТС-2009» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.11.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 11.04.2011 року № 104/23-611/36865821.
Вказаним актом перевірки встановлено, що за період, який перевірявся ТОВ «ІТС-2009»задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зокрема, у сумі 108 205,25 грн., яка виникла згідно податкових накладних, виданих ТОВ «Шапрон»: № 010101 від 01.01.2010р.; № 010102 від 01.01.2010р.; № 010103 від 01.01.2010р.; № 040102 від 04.01.2010р. на загальну суму 649 231,40 грн.
Разом з тим при опрацюванні даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТОВ «Шапрон» в період 2009 -2010 роки декларацій з податку на прибуток не подавав.
Зокрема, актом перевірки встановлено, що між ТОВ «ІТС-2009»та ТОВ «Шапрон»відбулись операції з продажу товарів (робіт, послуг) за січень 2010 року, зокрема, на суму 649 231,40 грн. за господарським договором № 31/12 від 31 грудня 2009 року.
Вищевказані дії підприємств не породжують виникнення податкових правовідносин та є протиправними з огляду на той факт, що договір між ТОВ «ІТС-2009»та його контрагентом є недійсними в силу закону, оскільки не відповідають загальними умовам дійсності правочину. Зокрема, відсутнє вільне волевиявлення учасника провочину та його відповідність внутрішній волі.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину. До зазначених умов відноситься: законність змісту правочину; наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника провочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам закону; спрямованість правочину; захист інтересів малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину потрібна не тільки воля, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб. Отже, волевиявлення є способом, яким внутрішня воля особи дістає свій вираз зовні. Для чинності правочину волевиявлення його учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, тобто формування волевиявлення повинно бути вільним від факторів, що могли б викривити уяву особи про зміст правочину (омана, обман) або створити бачення наявності внутрішньої волі за її відсутності.
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до висновку спеціаліста СТАЗР Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 04.04.2011 року № 515 підписи на договорі купівлі-продажу № 31/12 від 31 грудня 2009 року, податкових та видаткових накладних виконані не директором ТОВ «Шапрон»ОСОБА_1, а іншою, невідомою особою.
Також, згідно листа Державної прикордонної служби № 863/9/26-7/90 від 23 березня 2011 року вбачається, що ОСОБА_1, який є громадянином Російської федерації, починаючи з 07 жовтня 2009 року перебував поза межами території України і, як наслідок, не міг здійснювати фінансово-господарську діяльність ТОВ «Шапрон».
Крім того, судом встановлено, що ТОВ «Шапрон»не мало можливості фактично здійснювати господарські операції через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, у товариства відсутні необхідні умови для досягнення економічних результатів у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.
Попри викладене, суд звертає увагу, що Генеральною прокуратурою України порушена кримінальна справа за № 49-3015, в ході розслідування якої встановлено, що на даний час поточні рахунки ТОВ «Шапрон»відкриті в установах банків використовуються невстановленими особами для здійснення незаконних фінансових операцій з переведення безготівкових коштів, отриманих від легально діючих суб'єктів господарювання за начебто виконані роботи та надані послуги, у готівкову форму.
Таким чином, укладені договори між відповідачами об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року, доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України.
Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно зі ст. 2 Закону України “Про систему оподаткування”, під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування. Таким чином, протизаконні дії відповідача 1 руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.
При укладенні зазначеного договору, сторони не могли не усвідомлювати їх протиправність і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства і прагнули настання протиправних наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку на додану вартість, що потягнуло б за собою збитки у великих розмірах для державного бюджету.
Таким чином, правочин не відповідає моральним засадам суспільства, оскільки дії сторін спрямовані не на реальне виконання умов договору, а на настання наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку на додану вартість, відповідно така мета в свою чергу, є завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Відповідно, даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме ч.1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ст. 215 даного Кодексу є недійсним (нікчемним), оскільки його недійсність встановлена законом та визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ч.1 ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що договори між відповідачами, є нікчемними. Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.
Укладення договорів та видача податкових накладних з порушенням вищевикладених вимог законодавства об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави її бюджетної системи, вимог Закону України “Про систему оподаткування”, Конституції України, оскільки протизаконні дії відповідачів руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.
При укладенні зазначеного договору відповідач 1 не міг не усвідомлювати його протиправність і суперечність його мети інтересам держави і суспільства і прагнув настання протиправних наслідків у вигляді несплати податків, що потягнуло б за собою збитки в великих розмірах для державного бюджету.
Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Отже, положення ст. 208 Господарського кодексу України відповідають ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
З аналізу викладених норм вбачається, що стягнення в дохід держави одержаного за господарським зобов'язанням, вчиненим з метою, за відомо суперечними інтересам держави і суспільства, передбачене ст. 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційною санкцією, яка стягується виключно на підставі рішення суду, а тому підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.
Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як встановлено судом, ДПІ у Подільському районі м. Києва при зверненні до суду з позовом про стягнення з ТОВ «ІТС-2009»в дохід держави коштів, одержаних за договором, вчиненим з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, дотримано вимог Податкового кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідачі суду не надали.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДПІ у Подільському районі м. Києва підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідачів не підлягають.
Керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шапрон»(код ЄДРПОУ -36715805, м. Київ, вул. Олексіївська, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС-2009»(код ЄДРПОУ -36865821, м. Київ, вул. Нижній Вал, 3-А) суму коштів в розмірі 649 231,40 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС-2009»(код ЄДРПОУ -36865821, м. Київ, вул. Нижній Вал, 3-А) на користь держави кошти у розмірі 649 231,40 грн.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вєкуа Н.Г.
Постанова складена в повному обсязі 02.09.2011 року.