Справа № 22-ц-1356/11 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С. В.
Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
05 квітня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого- Бермеса І.В.
суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я.,
при секретарі: Балюк О.С.,
з участю ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 8 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням, укладення договору житлового найму, -
встановила:
Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено.
Постановлено визнати за ОСОБА_3 та членами її сім'ї ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Зобов'язано Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради укласти договір житлового найму із позивачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.
Дане рішення оскаржила відповідач - Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради.
В апеляційній скарзі покликається на те, що не враховано, що основним квартиронаймачем даної квартири була гр.ОСОБА_7, яка померла у 1989 році. Як вбачається з довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописки, виданої ЛКП «За Замком», позивач ОСОБА_3 була прописана у квартирі АДРЕСА_1 28.11.1984 р. як внучка основного квартиронаймача. Однак, жодних документів, які б підтверджували родинні відносини позивачами в судове засідання не було представлено.
Відповідно до ст. 64 Житлового кодексу України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Отже, позивачі не є членами сім'ї наймача, а відтак могли бути зареєстровані у житловому приміщенні тільки як тимчасові жильці. Проте, цих обставин судом не було враховано.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, заперечення ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі звернулися до відповідача із позовом про визнання їх членами сім'ї ОСОБА_7, що проживала в квартирі АДРЕСА_1, та зобов'язання укласти з ними договір житлового найму квартири.
Зазначали, що рішенням виконавчого комітету Червоноармійської районної ради народних депутатів №497 від 12.09.1978р. ОСОБА_7 було визнано наймачем квартири АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення між ОСОБА_7 та ЖЕК №45 було укладено договір найму житлового приміщення спірної квартири. За згодою основного квартиронаймача, 28.11.1984р. в квартиру поселилася та прописалася позивач ОСОБА_3, з 13.09.1988р. був прописаний її чоловік ОСОБА_4, а згодом її діти ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 Усі вони проживали у вказаній квартирі разом із ОСОБА_7, яка доводилася бабою позивачу ОСОБА_3 Весь час до її смерті позивачі постійно проживали з ОСОБА_7 у спірній квартирі однією сім'єю, вели спільне господарство, доглядали та утримували її.
Після смерті ОСОБА_7 17.09.1989р., вони постійно проживають у спірній квартирі, оплачують комунальні послуги, з ними фактично заключено договори на утримання квартири. На даний час відповідач відмовляється укласти із ними договір житлового найму спірної квартири, однак вважають що вони набули право на проживання в даній квартирі. Просили позов задовольнити.
Згідно вимог ст.64 ЖК України, членами сім”ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Встановлено, що основним квартиронаймачем двокімнатної житлової квартири АДРЕСА_1 являлася ОСОБА_7 на підставі рішення виконавчого комітету Червоноармійської районної ради №497 від 12.09.1978р. Вона померла 17.09.1989р.
Позивачі зверталися із заявою про укладення із ними договору житлового найму квартири однак їм було відмовлено у задоволенні заяви з підстав того, що вони не належали до членів сім'ї основного квартиронаймача, яка померла.
Як вбачається з долученої переписки та пояснень свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 встановлено, що ОСОБА_12 вважала позивачів своєю сім'єю.
Суд врахував, що довідкою ЛКП «За Замком»№1575 від 11.11.2009р. стверджено, що з 28.11.1984р. в квартирі зареєстрована ОСОБА_3, як онука основного квартиронаймача. Інші позивачі теж зареєстровані в квартирі.
Про родинні відносини з покійною ОСОБА_7 вона ствердила в засіданні судової колегії.
Тому не заслуговують на увагу покликання апелянта на те, що відсутні докази про родинні відносини ОСОБА_7 з позивачами.
З квитанцій встановлено, що позивачі несли спільно з основним квартиронаймачем ОСОБА_7 витрати по оплаті комунальних послуг в квартирі АДРЕСА_1 та з позивачами переукладалися договори про надання комунальних послуг.
Довідкою ЛКП «За Замком»№1575 від 11.11.2009р. також стверджено інші позивачі зареєстровані в квартирі і їх реєстрація не оспорюється.
Тому голослівними є покликання апелянта на те, що позивачі не є членами сім'ї наймача, а відтак могли бути зареєстровані у житловому приміщенні тільки як тимчасові жильці.
Тому суд прийшов до вірного висновку, що доведено, що в квартиру позивачі поселилися за згодою основного квартиронаймача ОСОБА_12, є зареєстрованими та постійно проживали за вказаною адресою, проживали із ОСОБА_12 однією сім'єю, вели спільне господарство та несли витрати по оплаті комунальних послуг, після її смерті залишилися проживати у квартирі, нести витрати по її утриманню, іншого місця проживання вони не мали і не мають.
Протягом 20 років після смерті основного квартиронаймача до них вимоги про незаконне зайняття квартири не заявлялися і на даний час вимоги про виселення також не заявлені.
Отже суд вірно задовольнив позов.
Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду, такі не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеним.
Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування його рішення немає.
Керуючись ч.1 п. 1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради відхилити.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 8 грудня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді: