Справа № 22-ц-746/11 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський М.О.
Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
05 квітня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого- Бермеса І.В.
суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я.,
при секретарі: Балюк О.С.,
з участю: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
та адвоката ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 30 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_4 про добросусідство, -
встановила:
Оскаржуваним рішенням суду в задоволені позову відмовлено.
Дане рішення оскаржив позивач.
В апеляційній скарзі покликається на те, що суд безпідставно відмовив йому у вимогах до відповідачів встановити огорожу між присадибними ділянками заввишки не менше 2,5 м, огородити пасіку плодовими деревами та кущами, перенести вулики не менше, ніж 50 м від його будинковолодіння. Не враховано, що він та його сім'я не мають можливості нормально проживати у власному будинковолодінні, через систематичні укуси бджіл з пасіки відповідачів. Із-за цього вони не можуть нормально ходити по подвір»ю та обробляти земельну ділянку. Вважає, що з вини відповідачів, через їхні бджоли, його родині спричинена моральна шкода.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3 та виступ адвоката ОСОБА_5 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до відповідачів з вимогою приведення та утримання пасіки у відповідності до вимог діючого законодавства та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що є власником будинковолодіння та присадибної земельної ділянки в с.Вишнівчик Перемишлянського району. По сусідству з ним межують будинковолодіння та земельна ділянка відповідачів, на території якої вони утримують пасіку. Дана пасіка утримується з порушенням діючих вимог щодо її розміщення, а тому впродовж останніх років бджоли кусають його та членів його сім»ї, не дають можливості спокійно перебувати на подвір»ї будинку та ускладнюють господарські роботи по догляду за земельною ділянкою. Зазначені незручності внесли певний дискомфорт у його життя, а тому діями відповідачів йому спричинена моральна шкода, яку він оцінив в 1000 грн.
Просив зобов»язати відповідачів встановити огорожу між присадибними земельними ділянками заввишки не менше 2,5 метри для підвищення рівня льоту бджіл, дотримуватись відстані між вуликами, огородити пасіку плодовими деревами та кущами, перенести вулики на відстань не менше 50 м від його будинковолодіння та стягнути моральну шкоду.
Судом встановлено, що у господарстві ОСОБА_8 з 1974 року зареєстрована пасіка, на яку 04.12.2000 року ОСОБА_4 виданий ветеринарно-санітарний паспорт на належну йому пасіку бджолосімей, розташовану в с.Вишнівчик.
Згідно акту від 26.05.2010р. та повідомлення управління ветеринарної медицини у ОСОБА_9 районі №42 від 31.05.2010р., пасіка ОСОБА_4 складається з 59 бджолосімей та розміщена на власній присадибній ділянці.
Суд вказав, що з оглянутих в судовому засіданні фотографій суміжних домогосподарство та земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановлено, що пасіка відповідачів відмежована від подвір»я позивача житловою та господарською будівлями, обсаджена багаторічними фруктовими деревами, знаходиться з протилежної сторони від будинку ОСОБА_3 та на значній відстані від нього.
Суд при цьому врахував, що відповідачі ОСОБА_4 на протязі понад 30 років утримують пасіку на власній присадибній земельній ділянці в одному і тому ж самому місці та в однакових умовах, і за цей період претензій до них з боку сусідів ОСОБА_3 щодо утримання бджіл, не було. Але такі виникли в останні роки після того, як між сім»ями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виникли неприязні сусідські відносини, що повністю підтверджується матеріалами перевірки, проведеної працівниками ОСОБА_9
Суд також вказав, що залучений до участі у даній справі в якості спеціаліста працівник управління ветеринарної медицини у ОСОБА_9 районі ОСОБА_10 роз»яснив, що діючим законодавством не встановлено обмежень щодо місць утримання та кількості утримання бджолосімей на присадибних земель них ділянках громадян. Щодо пасіки ОСОБА_4, то така утримується згідно вимог діючого законодавства і не потребує обгородження спеціальним парканом, так як відмежована від господарства ОСОБА_3 будівлями та обсаджена плодовими деревами.
Враховуючи ці обставини, суд відмовив в задоволенні позову.
Хоча суд прийшов до висновку, що під час обстеження пасіки щодо її розміщення та облаштування порушень не виявлено, однак такі висновки суд не відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до змісту ч.1 ст. 103, ст. 104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.
Згідно ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно зі ст. 7 Закону України " Про особисте селянське господарство" члени особистого селянського господарства зобов'язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних із встановленням охоронних зон.
Згідно зі ст. 15 Закону України "Про бджільництво" фізичні та юридичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарно-санітарних правил, згідно з якими при розміщенні пасіки на присадибній ділянці /подвір'ї/ огорожа повинна бути не менш 2, 5 м заввишки для підвищення рівня льоту бджіл.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про бджільництво" від 22.02.2000 року фізичні та юридичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на праві власності або користування, відповідно до ветеринарно-санітарних правил. Згідно ст. 33 даного Закону, якщо бджолині сім"ї заважають життєдіяльності людини, їх по можливості переселяють.
Згідно Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів № 173 від 19.06.1996 року (додаток №5) та Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл №9 від 30.01.2001 року, які є обов"язковими для дотримання всіма державними органами, а також підприємствами, установами, організаціями незалежно від відомчої підпорядкованості і форм власності, посадовими особами та громадянами, пасіка повинна бути огороджена суцільним парканом висотою 2,5 метрів.
Апелянт покликається на те, що про вказані ним порушення стверджують акти обстеження комісії Вишнівчицької сільської ради від 12.04.10р., 29.05.10р., 31.05.10р., 10.08.10 року.
Із вищевказаних доказів вбачається, що пасіка відповідачів розміщена на суміжній із земельною ділянкою позивача з порушенням ветеринарно-санітарних норм, зокрема відсутня огорожа заввишки не менше 2,5 метра, чим порушено ст.15 Закону України "Про бджільництво", п.1.3 Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл №9 від 30.01.2001 року, якими визначено, що при розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір'ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення льоту бджіл.
Отже наявність пасіки поруч з домоволодінням позивача, порушує права останнього, як власника домоволодіння, а також здійснюються йому перешкоди в користуванні його присадибною земельною ділянкою.
Той факт, що пасіка відповідачів відмежована від подвір»я позивача житловою та господарською будівлями не є достатнім для того, щоб прийти до висновку, що бджолині сім"ї не заважають життєдіяльності позивача.
Хоча, як встановлено з пояснень сторін та представлених фотографій між земельними ділянками є огорожа, однак вона є з старого штахетника та висотою понад один метр.
Тому на місці цієї огорожі по межі земельних ділянок слід встановити огорожу відповідно до вимог п.1.3 вказаної Інструкції по всій довжині від дороги до городу сторін за винятком де розташовані вказані будівлі.
Таким чином, в частині відмови в задоволенні позову щодо огородження пасіки суцільним парканом висотою 2,5 метрів слід частково скасувати та постановити нове рішення, яким зобов»язати відповідачів встановити огорожу між присадибними земельними ділянками заввишки не менше 2,5 метри для підвищення рівня льоту бджіл.
В той же час доводи апелянта на те, що на пасіку розповсюджуються норми ДБН 2, 4-95 додаток №1 і пасіка повинна розміщатися не ближче 300 м від жилих зон і що слід перенести вулики на відстань не менше 50 м від сусідніх будинковолодінь, не можна визнати обгрунтованими, оскільки такі вимоги на індивідуальну пасіку відповідача не розповсюджуються.
Норми "Порядку видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки" та "Порядку реєстрації пасік", затверджених спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Української академії аграрних наук від 20 вересня 2000 року №184/82, не містять обмежень у відстані розміщення пасіки від жилих будівель та заборони її розташування на присадибних ділянках.
Тому в цій частині покликання апелянта не заслуговують на увагу.
Суд з врахуванням пояснень свідків жителів с.Вишнівчик ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та інших критично оцінив покликання позивача щодо спричинення укусів бджіл йому та членам сім”ї та вказав, що такі не знаходяться в причинному зв»язку з фактом утримання пасіки відповідачами та позивачем не надано суду однозначних та переконливих доказів того, що саме з вини відповідачів, і що саме бджоли з пасіки ОСОБА_4 спричинили укуси членам сім»ї ОСОБА_3.
Інші покликання апелянта на докази про укуси бджіл, які подані в засідання судової колегії, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки стосуються обставин після постановлення рішення суду.
Тому покликання апелянта на те, що судом не дано належної оцінки щодо укусів бджіл є безпідставними.
Отже, висновки суду в цій частині щодо відмови в задоволенні позову відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування його рішення в цій частині немає.
Керуючись ст.ст.14,60,1167 Цивільного кодексу України, ст.103 ЗК України ст.ст. 10, 60, 212, п.1 п. 2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 314 ст.ст. 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 30 вересня 2010 року в частині відмови в задоволенні позову частково скасувати та постановити нове рішення.
Зобов»язати ОСОБА_7 та ОСОБА_4 встановити суцільну огорожу між присадибними земельними ділянками по межі від дороги до городу сторін заввишки не менше 2,5 метри для підвищення рівня льоту бджіл.
В решті частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: